Вікіпедія

Батенко Тарас Іванович

український політик
Ця стаття містить ознаки редагувань за винагороду без розкриття, що є порушенням умов використання Вікіпедії. Вміст статті може потребувати приведення до нейтрального викладу інформації. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки.

Б́атенко Тар́ас Іва́нович (нар. 20 червня 1974, Львів, УРСР, СРСР) — український політик, голова депутатської групи «За майбутнє» у Верховній Раді України IX скликання, Народний депутат України VIII скликання, IX скликання, директор "Магістральних нафтопроводів «Дружба» ПАТ «Укртранснафта», громадський діяч, кандидат політичних наук (2000), доцент, завідувач кафедри Національного університету «Львівська політехніка». Член Наукового товариства ім. Т. Шевченка. Депутат Львівської обласної ради V та VI скликань.

Батенко Тарас Іванович
Народився 20 червня 1974(1974-06-20) (49 років)
Львів, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Діяльність політик, культурний діяч, громадський діяч, політолог, науковець, письменник, історик
Alma mater ЛНУ ім. І. Франка
Членство Верховна Рада України VIII скликання і Верховна Рада України IX скликання
Партія Політична партія «Наша Україна», незалежний політик[1] і політична партія «Українське об'єднання патріотів — УКРОП»
CMNS: Батенко Тарас Іванович у Вікісховищі
Україна Народний депутат України
8-го скликання
виборчий округ № 123
Блок Петра Порошенка, позафракційний 27 листопада 2014 — 29 серпня 2019
Україна Народний депутат України
9-го скликання
Депутатська група "За майбутнє" 29 серпня 2019 —

Картка на сайті Верховної Ради України

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Батенко.

Біографія ред.

Народився 20 червня 1974 року у місті Львів. Вищу політологічну освіту здобув у 1996 році, закінчивши Львівський університет ім. Франка. У 1999 році захистив кандидатську дисертацію «Роль опозиційного лідера в суспільно-політичному процесі України другої половини XX ст.»

У 1990–1993 рр. — брав активну участь у діяльності Української республіканської партії, яку очолював герой України Левко Лук'яненко.

У 1993–1996 рр. — брав участь у виданні журналу «Республіканець».

У 1996–1997 рр. — спеціаліст інформаційно-аналітичного відділу Львівської обласної державної адміністрації. Помічник голови з питань інформаційно-аналітичного відділу Львівської обласної державної адміністрації. У 1997–2000 рр. — заступник директора Центру політичних досліджень «Нова хвиля».

У 2000–2002 рр. — керівник Центру політичного прогнозування газети «Високий замок».

У 2002–2003 рр. — завідувач прес-служби Львівської обласної державної адміністрації. Заступник директора Інституту розвитку міста.

У 2003–2005 рр. — один з керівників виборчого штабу Віктора Ющенка у Львівській області.

У 2005–2008 рр. — заступник голови Львівської обласної державної адміністрації з політико-правових питань.

У 2009–2010 рр. — голова фракції блоку «Наша Україна» у Львівській обласній раді.

У 2009–2014 рр. — директор "Магістральних нафтопроводів «Дружба» ПАТ «Укртранснафта».

Наукова діяльність ред.

Автор ряду книг присвячених національно-визвольним змаганням України XIX-ХХ ст., відродженню Галичини та національної Церкви, політв'язням Богдана та Михайла Горинів, Івана Геля.

Значний розголос у наукових колах був викликаний фаховими дослідженнями політичних персоналій минулого України, Росії, країн СНД, а також політичного портрету Володимира Путіна, в якому Батенко виступив з гострою критикою авторитарного режиму в Росії.

Перше видання книги про Путіна побачило світ у 2001 році і майже одразу було «репресоване»[2]. Велику частину накладу «вилучило» з обігу Російське консульство у Львові. 2014 року у Львові на Форуму видавців відбулася презентація книги Тараса Батенка «Путін. Народження диктатора». Автор понад 10 книжок, зокрема:

  • «Свіча Михайла Гориня. Штрихи до портрета», 1995.
  • «Опозиційна особистість: друга половина XX сторіччя», 1997.
  • «Народно-демократична партія», 1998, у співавторстві з К. Бондаренком.
  • «Народність», 1998, співавтор.
  • «Анатоль Вахнянин. Біля джерел національного відродження», 1998.
  • «Нариси історії українського руху опору кінця 50-х — початку 90-х рр.», 1999.
  • «Я повстаю, отже, я існую…», 1999.
  • «Королі СНД. Портрети дванадцяти президентів», 2000.
  • «Прелюдія Путіна. Перебудова в Кремлі», 2001.
  • «Путін. Народження диктатора», 2014.
  • «Галицькі намісники», 2004.
  • «Шарж і карикатура», 2008, у співавторстві з В. Нестеренком.
  •  
    Галицькі намісники, автор Т. Батенко
  •  
    Книжка "Королі СНД", автор Т. Батенко

Політика ред.

  • У 2020 році Батенко та ще 46 народних депутатів оскаржили у Конституційному суді України окремі положення закону «Про запобігання корупції» та Кримінального кодексу України. В результаті розгляду подання, 27 жовтня КСУ фактично скасував кримінальну відповідальність за неправдиву інформацію у деклараціях, а також визнав неконституційним те, що громадяни мають цілодобовий доступ до реєстру декларацій і моніторингу способу життя, а НАЗК — може постійно контролювати і перевіряти декларації'[4].
  • 19 липня 2022 року став секретарем тимчасової спеціальної комісії[5] Верховної ради України з питань моніторингу отримання і використання міжнародної матеріально-технічної допомоги під час дії воєнного стану. За результатом роботи комісії, було представлено кілька звітів перед представниками Конгресу та Сенату США та Міноборони США[6].
  • У 2023 році очолив політичну партію «За майбутнє», замість її попереднього очільника Ігоря Палиці[7].

Законодавча діяльність і ініціативи ред.

У 2015 році виступив з запитом до президента Порошенка щодо надання звання Героя України Мирославу Симчичу, українському військовому та громадському діячу, сотенному УПА та багаторічному в’язню радянських тюрем. Кілька разів звертався з відповідним запитом до президента, спочатку Порошенка, а загадом до Зеленського. Востаннє 22 вересня 2022 року, напередодні 80-їрічниці з дня заснування УПА[8]. Врешті, 14 жовтня 2022 президент Зеленський видав надав Симчичу звання Герой України з орденом «Золота Зірка»[9].

Співавтор законопроекту щодо визнання депортованими громадян України, які у 1944-1951 роках були примусово переселені з Польської народної республіки», 24 вересня 2021 року законопроект було прийнято[10].

У вересні 2021 року виступив з ініціативою визнати Федеральну службу безпеки (ФСБ) РФ і Головне управління Генерального штабу (колишнє ГРУ) Збройних сил РФ терористичними організаціями, також звернутись від імені Верховної Ради до Ради безпеки Організації Об'єднаних Націй (ООН) з проханням визнати ФСБ і ГУР терористичними організаціями[11].

Критика ред.

У серпні 2020 року став одним із ініціаторів подання до Конституційного Суду щодо відповідності Конституції низки положень антикорупційного законодавства. 28 жовтня КСУ оприлюднив рішення, згідно з яким скасовується відповідальність за недостовірне декларування та саме електронне декларування[12][13].

3 грудня 2020 року у Верховній Раді зареєстрували новий законопроект щодо встановлення відповідальності за декларування недостовірної інформації та неподання суб'єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування[14]. 4 грудня його винесли на розгляд депутатів, а Батенко став одним з тих, хто підтримав повернення відповідальності за недостовірне декларування та саме електронне декларування. 24 грудня законопроект підписав Президент.

Особисте життя ред.

Тарас Батенко одружений з Катериною Кобрин (нар. 1984 р.). Виховують двох дітей — доньку Юстину (нар. 2007 р.) та сина Дем'яна (нар. 2008 р.). Захоплюється історією та мистецтвом.

Примітки ред.

  1. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/site2/p_deputat?d_id=18063&skl=9
  2. ↑ Портрет Путіна: питання над відповідями https://day.kyiv.ua/uk/article/den-planeti/portret-putina-pitannya-nad-vidpovidyami [Архівовано 14 липня 2020 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Нардеп Бондар вийшов з групи "За майбутнє". LB.ua. Процитовано 30 січня 2023.
  4. ↑ НАЗК опублікувало прізвища депутатів, які скерували до КСУ подання у "справі про недостовірне декларування". Лівий берег (ua) . Архів оригіналу за 14 грудня 2020. Процитовано 30 жовтня 2020.
  5. ↑ Рада створила ТСК для контролю за використанням міжнародної допомоги. www.ukrinform.ua (укр.). 19 липня 2022. Процитовано 14 грудня 2023.
  6. ↑ Члени ТСК з питань моніторингу використання міжнародної матеріально-технічної допомоги презентували проміжний звіт Комісії у США. www.rada.gov.ua. Процитовано 14 грудня 2023.
  7. ↑ В партії "За Майбутнє" обраний новий голова – Тарас Батенко. ТСН.ua (укр.). 23 листопада 2023. Процитовано 14 грудня 2023.
  8. ↑ Watch. Процитовано 3 березня 2023.
  9. ↑ Указ Президента України №699/2022 «Про присвоєння М.Симчичу звання Герой України». Президент України. 14 жовтня 2022. Архів оригіналу за 3 жовтня 2023. Процитовано 14 жовтня 2023.
  10. ↑ https://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=66655
  11. ↑ https://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=72685
  12. ↑ Хто ці люди. Повний список 47 народних депутатів, за зверненням яких КС ухвалив скандальне рішення щодо декларацій. nv.ua (укр.). Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 6 грудня 2021.
  13. ↑ КС скасував е-декларації, незаконне збагачення та ще низку антикорупційних норм – ЗМІ. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 6 грудня 2021. Процитовано 6 грудня 2021.
  14. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 14 грудня 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Батенко_Тарас_Іванович&oldid=42387717