Барахти

Ба́рахти — село в Україні, у Васильківській міській громаді Обухівського району Київської області. Населення становить 1235 осіб.

село Барахти
Герб Прапор
Країна	Україна
Область	Київська
Район	Обухівський
Рада	Васильківська міська громада
Код КАТОТТГ	UA32120030020042673
Основні дані
Засноване	1159
Населення	1235
Площа	51,22 км²
Густота населення	24,11 осіб/км²
Поштовий індекс	08646
Телефонний код	+380 4571
Географічні дані
Географічні координати	50°06′39″ пн. ш. 30°22′25″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	127 м
Місцева влада
Адреса ради	08601, Київська область, Обухівський р-н, м. Васильків, вул. Покровська, 4
Карта
Барахти
Барахти
Мапа
Барахти у Вікісховищі

Природа

З природних багатств найбільш питому вагу складає гончарна глина. Багато водних ресурсів (озер), рельєф холмистий.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1440 осіб, з яких 626 чоловіків та 814 жінок.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1235 осіб.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мовний склад населення с. Барахти
Мова	Кількість осіб	Відсоток
українська	1218	98,62
російська	10	0,81
молдовська	1	0,08
інші	6	0,49

Історія

На території села знайдено стародавні поселення часів черняхівської культури. Змієві вали в давнину жителі села називали Василевими, їх нібито звів князь Василь (князь Володимир Святославович) як захисні споруди від набігів кочівників.

У давнину село Барахти мало назву Петричино (Петричі), а перший письмовий спогад про нього знаходимо в дарчому записі Великого князя Андрія Юрійовича в 1159 році. В 1580 році Петричі належали Дмитру Єльцю, який у цьому ж році продав село архімандриту Києво-Печерської Лаври за 1 тис. коп «грошей литовських». Майже до середини XIII ст. за селом закріпилася назва Петричі. Другу назву село здобуло 1240 року під час монголо-татарської навали хана Батия.

Після купівлі архимандрит поміняв с. Барахти на с. Ружанів за Дніпром, яке належало Сенкевичу. Через купівлю-продаж село переходить до роду Демковських, а від них — білоцерківському графу Ф.Браницькому, який взяв за борги і продав білоцерківському власнику Гудимі, і з того часу Барахти належали до староства Білоцерківського, яке перейшло до Польщі за домовленістю польських вельмож Браницьких.

У 1850 році Барахти разом з селами Вільшанкою Барахтянською, Погребами, Тростинкою і маєтком в с. Колінці Радомишльського повіту, надійшли знову в казенне відомство, внаслідок конфіскації цих маєтків, які належали графу Ксаверію Браницькому, який втік в 1848 році за кордон, там брав участь у багатьох змовах проти окупантів, і відмовився там скористатися прощенням. Високі вали в Барахтах свідчать про віддалену давнину цього села. Вали ці складають продовження Митницького валу. Жителів називають їх Васильєвими, розповідаючи, що цар або князь Василь почав сипати цей вал в запобігання нападів від сусідів; але не скінчив; отримавши звістку про тишу і безпеки від них. Село розкидане в глибоких ярах, у яких тече невеличкий струмок Барахтянка, за 2 кілометри впадає в Стугну. Воно поділяється на 5 частин, як би окремих сіл або частин, мають наступні назви: Мартинівка, Замочиївка, Тимошиївка, Бондарівка і Забочиївка.

До реформи 1861 року Барахти належали поміщику Череваню, який програв свій маєток, кріпаків і землю в карти. За даними 1861 року, у Барахтах мешкало 2105 осіб, тут знаходилося повітове управління, до якого належало й село Погреби. Доходи від податків та продажу в селі становили 5 тис. рублів сріблом.

До 1917 року в селі нараховувалося 2 тис. дворів і 4560 десятин землі, з якої більша частина належала 20 заможним селянам — до 200 десятин. Піп мав 90 десятин, дяк — 30, решта земель були селянськими наділами по 0,6 душки (сотки) на хату, 560 дворів були кінними. Повинності селяни сплачували натурою, грішми і відробітком. Окремі селяни займалися ткацтвом, вишиванням, теслярством. В селі був 1 коваль, 2 водяні млини, що належали євреям.

У селі є дерев'яна церква святого Архістратига Михаїла, збудована у 1800 році. Про колишню церкву у візиті 1746 року Білоцерківського деканату в актах Радомишльськой духовної консисторії йдеться, що вона недавно закладена біля старої церкви, що стояла з 1727 року і ще не закінчена. Замість огорожі вона була окопана ровом. Жителі стверджують, що нині існуюча церква вже є четвертою; перша була покрита соломою, друга дранкою або тесом, третя гонтом, а нинішня бляхою. З 1737 по 1765 роки вона була як і інші церкви Київської губернії (крім найближчих до Києва) уніатською. По штатах зарахована до 4-го класу; землі має 75 десятин.

XX століття

У 1905 році відбувся виступ селян проти поміщиків, організований Кирилом Мазуренком, захоплення поміщицьких і церковних земель.

У 1914—1918 роках селяни брали участь у Першій Світовій війні.

У 1917—1920 роках барахтівці брали участь у визвольних змаганнях українського народу.

У 1921 році було організовано комітет незаможних селян (В'юн П. М.). У 1926 році відбулося об'єднання в Земельний Союз.

1929 року — у селі створена комуна «Чайка». 1931 року комуна перейшла на колгоспні права.

Колективізація супроводжувалася насильством по відношенню до місцевих мешканців. 1933 року через Голодомору в селі голодною смертю загинуло більше 600 осіб. Встановлено 538 імен загиблих. Проте, правдоподібно, й ці цифри не повні, позаяк ніякий офіційний облік померлих від голоду не вівся.

У 1941 році розпочалася німецько-радянська війна, до лав РСЧА було мобілізоване майже усе чоловіче населення села.

7 листопада 1943 року після німецької окупації до села повернулася радянська окупаційна влада. На фронтах німецько-радянської війни загинуло 259 осіб.

1960 року завершилася електрифікація села. В той час велося розширене будівництво, зведено будівлю початкової школи.

У 1970—1989 роках колгоспом «Прогрес» ведеться розширене будівництво культурно-освітніх установ, центру і доріг села.

Нині у селі функціюють школа, сільська рада, Будинок культури, торговий центр.

Археологічні розвідки

Змієві вали в Барахтах складають продовження Митницького валу і мають довжину 800 м. Висота валу 4-5 м, ширина в основі 16 м; глибина рову 3,5 м, ширина рову також 16 м.

Відомі люди

• Бойко Віктор Миколайович — український військовик, старшина Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014—2017 років.

Пам'ятники

Пам'ятник радянським льотчикам загиблим під час німецько-радянської війни

Пам'ятник жертвам Голодомору 1932—1933 років

• Меморіал жертвам Голодомору 1932—1933 років (відкритий 24 листопада 2007 року);
• Пам'ятник радянським льотчикам загиблим під час німецько-радянської війни. Пам'ятник розташований неподалік від села, при трасі до Василькова. Монумент встановлено з ініціативи та на кошти селян.

Див. також

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Київська область)

Джерела

• Сказания о населенных местностях Киевской губернии или статистические, исторические и церковные заметки обо всех деревнях, селах, местечках и огородах, в пределах губернии находящихся / Собрал Л. Похилевич. — Біла Церква : видавець О. В. Пшонківський, 2005. — С. 387—388. — ISBN 966-8545-15-Х. (рос.)
• Національна Книга пам'яті жертв Голодомору 1932–1933 pp. в Україні. Київська область / Упорядн. Гай А. І.; Гол. ред. кол. Ульянченко В. І.; Ред. кол.: Бутник В. Г., Гай А. І. (кер. ред.-вид. групи), Даниленко В. П., Єрема P. M. (заст. гол. ред. кол.), Захарченко П. П., Кондрук В. П., Романчишин В. Г., Український інститут національної пам'яті; Київська обласна державна адміністрація. — Біла Церква : Буква, 2008. — 1376 с. — ISBN 978-966-7195-95-3.
• Національна Книга пам'яті жертв Голодомору 1932–1933 pp. в Україні. Київська область / Упорядн. Гай А. І.; Гол. ред. кол. Ульянченко В. І.; Ред. кол.: Бутник В. Г., Гай А. І. (кер. ред.-вид. групи), Даниленко В. П., Єрема P. M. (заст. гол. ред. кол.), Захарченко П. П., Кондрук В. П., Романчишин В. Г., Український інститут національної пам'яті; Київська обласна державна адміністрація. — Біла Церква : Буква, 2008. — 1376 с. — ISBN 978-966-7195-95-3.
• Barachty, wieś w powiecie wasylkowskim nad rzeką Barachcianką // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 101. (пол.)
• Barachty, pierwotnie Petryczyn // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 79. (пол.)

Посилання

• Офіційний сайт міста Василькова. vasilkov.info. Інформаційний портал «Васильков.info». Архів оригіналу за 1 вересня 2022. Процитовано 8 жовтня 2023.
• Барахти, с. cdiak.archives.gov.ua. ЦДІАК. Архів оригіналу за 15 березня 2022. Процитовано 8 жовтня 2023.
• Село Барахти, Київська область, Обухівський район, Васильківська територіальна громада. decentralization.gov.ua. Архів оригіналу за 19 червня 2023. Процитовано 8 жовтня 2023.