Баранець (птах)
| Баранець | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
_(26144727151).jpg) Баранець звичайний
| ||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
Види
| ||||||||||||||
| ||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||
|
Баранець (Gallinago) — рід птахів родини баранцевих.
Опис ред.
Середнього розміру коротконогі птахи з дуже довгим прямим дзьобом у 50 мм. Очі знаходяться не дуже високо, як у вальдшнепа. Цівка має рогові пластинки. Задня частина ноги добре розвинена. Крила тонкі та стрункі. Хвіст має округлу форму та від 14 до 18 рульових пер. Забарвлення коричнево-охристе зі світлими поздовжніми смужками на спині.
Спосіб життя ред.
Скритні сутінкові та нічні птахи. Навесні самці більшості видів на токовищі демонструють специфічні польоти, різко пікіруючи, при цьому крайнє пір'я хвоста видають гучний характерний звук. Гніздяться по сирих болотистих місцях від тундри до степів. Живляться переважно дощовими хробаками та личинками, яких витягують з м'якого ґрунту. При наближенні людини затаюються і з шумом злітають з-під ніг.
Розповсюдження ред.
Мешкають на усіх континентах, окрім Австралії та Антарктиди.
Види ред.
Рід налічує 18 видів:[1]
- Баранець-самітник, Gallinago solitaria
- Баранець японський, Gallinago hardwickii
- Баранець гімалайський, Gallinago nemoricola
- Баранець азійський, Gallinago stenura
- Баранець лісовий, Gallinago megala
- Баранець африканський, Gallinago nigripennis
- Баранець мадагаскарський, Gallinago macrodactyla
- Баранець південний, Gallinago magellanica[2]
- Баранець великий, Gallinago media
- Баранець звичайний, Gallinago gallinago
- Баранець американський, Gallinago delicata[3]
- Баранець неотропічний, Gallinago paraguaiae
- Баранець пунанський, Gallinago andina[4]
- Баранець довгодзьобий, Gallinago nobilis
- Баранець-велетень, Gallinago undulata
- Баранець фуезький, Gallinago stricklandii
- Баранець гірський, Gallinago jamesoni
- Баранець королівський, Gallinago imperialis
Палеонтологія ред.
Викопні кістки деяких неописаних видів Gallinago були знайдені в пізньому міоцені або ранньому пліоцені (бл. 5 млн. років) на шахті Lee Creek, США. На Антильських островах жив Gallinago kakuki вимер під час пізнього четвертинного періоду, і, незважаючи на його поширення, насправді може бути більш близьким до баранців Старого Світу, ніж до баранців Нового Світу.
Примітки ред.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (July 2021). Sandpipers, snipes, coursers. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 22 November 2021.
- ↑ Gallinago magellanica у базі Avibase.
- ↑ Gallinago delicata у базі Avibase.
- ↑ Gallinago andina у базі Avibase.
Джерела ред.
- Peter Hayman, John Marchant, Tony Prater: Shorebirds. An identification guide to the waders of the world. Croom Helm, London 1986, ISBN 0-7099-2034-2.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |