Вікіпедія

Байрак Оксана Іванівна

українська кінорежисерка
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Байрак.

Оксана Іванівна Байрак (нар. 16 лютого 1964, Сімферополь, УРСР) — українська та російська телеведуча, кінорежисерка, продюсерка, акторка та сценаристка. Має українофобні настрої. З 2023 року також працює під псевдонімом Фрося Касьян[1].

Байрак Оксана Іванівна
Дата народження 16 лютого 1964(1964-02-16) (60 років)
Місце народження Сімферополь
Громадянство Україна Україна
Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Професія режисерка, сценаристка, продюсерка, акторка
Напрям мелодрама, драма
IMDb ID 2489952

Після окупації Криму Росією у 2014 році емігрувала до росії, де продовжила роботу[2]. З 20 березня 2017 року авторка та ведуча авторської телепрограми «Откровенно с Оксаной Байрак» (укр. «Відверто з Оксаною Байрак») на російському телеканалі «ТВ Центр»[3]. До переїзду до Російської Федерації мала кінематографічну кар'єру в Україні, долучившись до створення десятків російськомовних фільмів і серіалів.

Життєпис ред.

Ранні роки ред.

Оксана Байрак народилася 16 лютого 1964 року в Сімферополі. У 1985 році закінчила факультет корекційної педагогіки та психології Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова. Після закінчення педінституту два роки працювала вчителем-логопедом.

У 1991 році закінчила режисерський факультет Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого (майстерня А. Серебреннікова, В. Марченко). В інституті познайомилась з Александром Копєйкіним, разом із яким, не перериваючи навчання, зняла свою першу повнометражну стрічку «Круїз, або Розлучна подорож».

Початок кінематографічної кар'єри ред.

У 1999 році Байрак створила та очолила кіностудію «Studio Bayrak», де згодом було створено десятки російськомовних фільмів та серіалів.

У 2007 році завдяки фільму «Аврора» Байрак отримала премії IV Національної премії кінобізнесу України в трьох номінаціях: «Найкращий вітчизняний прокатний фільм», «Найкращий сайт до фільму» та «Людина року в кінобізнесі». Фільм «Аврора» також було відправлено від України на премію «Оскар» у номінації «Найкращий фільм іноземною мовою», але він згодом не був номінований не потрапивши в «короткий список» претендентів. Згодом, у 2009 році, Байрак стала переможцем ще одної нагороди: лауреатом Всеукраїнської премії «Жінка III тисячоліття» в номінації «Рейтинг».

У 2007 році спробувала себе у році ведучої на телебаченні та стала ведучою російськомовної авторської телепрограми «Сентиментальні балади серйозних чоловіків» на телеканалі Інтер. З 2009 по 2011 року — ведуча російськомовної телепрограми «Давай одружимося» на телеканалі СТБ[4]. У 2011 році була ведучою російськомовної телепрограми «Усі свої» каналу «Інтер» (замінила на цій посаді Дмитра Нагієва). У 2011 році як член журі також брала участь у танцювальному шоу телеканалу «Інтер» «Майданс».

Невдала спроба політичної кар'єри ред.

У 2006 році Байрак намагалася стати депутатом Верховної Ради України, балотуючись як № 4 у списку проросійської партії «Партія Політики Путіна» (ППП) (згодом партію було перейменовано у 2009 році на «Русь Єдина»[5])[6][7]. Депутатом Верховної Ради не стала, оскільки партія ППП не подолала прохідний бар'єр.

Негативне сталення до Євромайдану та еміграція до РФ (2014) ред.

Оксана Байрак негативно поставилася до протестів 2013—2014 років, які згодом дістали назву «Євромайдан»[8], а після анексії Криму Росією у 2014 році емігрувала до Росії[2].

З 20 березня 2017 року автор та ведуча авторської телепрограми «Откровенно с Оксаной Байрак» (укр. «Відверто з Оксаною Байрак») на російському телеканалі «ТВ Центр»[3].

Шоу «Маска» ред.

У 2020 році взяла участь у зйомках шоу «Маска» в образі Крапанки, про що люди дізнались 30 січня 2021 року.[9][10]

Фільмографія ред.

Режисерка ред.

Продюсерка ред.

Сценаристка ред.

Акторка ред.

Особисті погляди ред.

Ставлення до Євромайдану ред.

У 2013 році, у коментарі українським ЗМІ, Байрак повідомила що вона негативно ставиться до Євромайдану 2013—2014 років. Оскільки вона публічно виступила проти українського народу, її перебування в Україні стало неможливим[8][11].

Ставлення до війни росії проти України ред.

У липні 2018 року, у коментарі під своєю публікацією в Instagram Байрак вітала Росію з перемогою в груповому турі Чемпіонату світу з футболу, вона натякнула, що Україна винна у війні на Донбасі та заявила, що «українська армія знищує своїх людей на Донбасі»[12].

Ставлення до українськомовного дублювання ред.

У жовтні 2020 року в Instagram Байрак поскаржилася, що серіал 2013 року «Пізнє каяття» (рос. "Позднее раскаяние") було дубльовано українською, тож, на думку Байрак, «блискучий серіал викинули на смітник». Вона зазначила, що після перегляду стрічки «Пізнє каяття» українською її реакція була: «Жах, у такі хвилини хочеться сказати: геть усім націоналістам»[13].

Ставлення до повномасштабного російського вторгнення в Україну ред.

29 січня 2022 року встала на захист відомої українофобки та путіністки Сніжани Єгорової, яка заявила про підтримку Путіна[14]. Усіх, хто критикував Єгорову, Байрак назвала гієнами.

Байрак не засудила воєнну агресію Росії проти України та продовжує називати українців та росіян «братніми народами»[15].[16]

Джерела ред.

  1. ↑ Оксана Байрак змінила імʼя, щоб знімати серіали у Росії. РБК-Украина (укр.). Процитовано 6 жовтня 2023.
  2. ↑ а б В Україні почали шалено знімати серіали. Що тепер показують по телевізору — espreso.tv, 18 грудня 2017
  3. ↑ а б «Откровенно с Оксаной Байрак» — «ТВ Центр», 2017 (рос.)
  4. ↑ СТБ запускає проект «Давай одружимося» з ведучою Оксаною Байрак. [Архівовано 2016-04-30 у Wayback Machine.] // telekritika.ua, 20 травня 2009
  5. ↑ Партію політики Путіна перейменували у Русь єдину // ua.korrespondent.net, 11 березня 2009
  6. ↑ Вони прагнуть нами керувати // Україна молода, № 15 за 26.01.2006
  7. ↑ Політична партія України «Партія політики ПУТІНА» // Центральна виборча комісія України, 2006
  8. ↑ а б Байрак обурило те, що люди ображають президента і перетворили Майдан на "клоаку". ТСН.ua. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 30 жовтня 2017.
  9. ↑ [1] [Архівовано 15 лютого 2022 у Wayback Machine.]
  10. ↑ Шоу Маска покинула Крапанка. Стало відомо, хто із знаменитостей ховався в оригінальному костюмі. life.nv.ua (укр.). Архів оригіналу за 15 лютого 2022. Процитовано 31 січня 2021.
  11. ↑ Байрак: Майдан перетворив Київ на клоаку // УП.ТаблоID, 13.12.2013
  12. ↑ «Росія, вперед»: український режисер привітала РФ з перемогою над іспанцями на ЧС 2018 // РБК Україна, 07.07.2018
  13. ↑ Хочеться сказати «Геть усім націоналістам»: Оксану Байрак обурив український дубляж. apostrophe.ua/ua/. 2020
  14. ↑ «Сніжко, люблю тебе. А зграя гієн…»
  15. ↑ Не тікала як щури: фанатка СРСР Байрак відсиджується в Одесі під час війни
  16. ↑ Ліза Ахроменка: "Про кіно і підлизувачів". Записки Ханаса. субота, 30 липня 2022 р. Процитовано 6 листопада 2022.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Байрак_Оксана_Іванівна&oldid=41395810