Вікіпедія

Бабшин

село в Хмельницькій області, Україна

Ба́бшин — село в Україні, у Жванецькій сільській територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.

село Бабшин
Михайлівська церква
Михайлівська церква
Михайлівська церква
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район Кам'янець-Подільський район
Громада Жванецька сільська громада
Основні дані
Засноване 1445
Населення 222
Площа 0,72 км²
Густота населення 301,39 осіб/км²
Поштовий індекс 32378
Телефонний код +380 3849
Географічні дані
Географічні координати 48°28′10″ пн. ш. 26°33′19″ сх. д. / 48.46944° пн. ш. 26.55528° сх. д. / 48.46944; 26.55528Координати: 48°28′10″ пн. ш. 26°33′19″ сх. д. / 48.46944° пн. ш. 26.55528° сх. д. / 48.46944; 26.55528
Місцева влада
Адреса ради 32378, Хмельницька обл., Кам’янець-Подільський р-н, с.Гринчук
Карта
Бабшин. Карта розташування: Україна
Бабшин
Бабшин
Бабшин. Карта розташування: Хмельницька область
Бабшин
Бабшин
Мапа
Мапа

CMNS: Бабшин у Вікісховищі

Назва ред.

Назва пов'язана з давньоукраїнською міфологією. За уявленнями наших предків, баба — жіноче божество, тітка бога Святовита, яка витала над світом у вигляді хмар, пізніше уособлювала світло і нібито жила у горах, на високих кручах.[1]

Згідно народної легенди, яку описано в праці[2] Юхима Сіцінського:

Назва Бабшина, за місцевим переказом, виникла від того, що початок поселенню поклала одна жінка («баба»), на ім’я Катерина, яка, ховаючись із сином Михайлом від татар, побудувала в лісі собі землянку

Географія ред.

Наддністрянське село Бабшин розкинулося на лівому березі Дністра, за 30 кілометрів від Кам’янця-Подільського та за 12,5 кілометри від автошляху національного значення Н03.

Клімат ред.

Бабшин знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом у так званому «теплому Поділлі», тут весна настає на 2 тижні раніше. Але діяльність людини призводить до поганих змін та глобального потепління.

Історія ред.

Бабшин згадується в документах із XV століття.

1445 року село купив кам'янецький суддя Микола Чорний.

В XVI столітті Бабшин належав почергово Володиєвським, Ластовецьким і Костревським.

У XVIII столітті ним володіли Лянцкоронські. В першій половині XIX ст. село було власністю Каспера і Яна Йорданів гербу Труби, дідичів сусіднього Жванця, котрі в свою чергу продали Бабшин у 1819 році Ґрохольським гербу Сирокомля. У 1835 році село придбав новий власник — Пьотр Ґрадовський гербу Любич (1780-1876).

В XIX столітті населення все православне, 861 чоловік і 859 жінок, усі — українці-селяни, займаються тільки землеробством.

Церква на честь святого Архистратига Михаїла в середині XVIII століття була дерев'яна, з хмизу, обмазана глиною. Зруйнована, за переказами, турками, вона 1761 року була відновлена парафіянами. Ця церква піддавалася ще двом руйнуванням від турків під час російсько-турецьких воєн другої половини XVIII століття, але була відновлювана. Кам'яну церкву побудовано 1857 року на кошти селян і поміщика; 1877 року на ній перебудовано купол, а церкву покрито замість гонти жерстю; 1884 року влаштовано новий двоярусний іконостас. Нагорі встановлено ікону Богоматері старовинного живопису; на лику Богоматері видно шрам, ніби від удару зброєю; кажуть, що це зробив колись турок або татарин, вдаривши ікону шаблею. Дзвіниця разом із церквою кам'яні. Церковної землі: садибної 8 десятин 986 квадратних сажнів, орної 55 десятин 860 квадратних сажнів. Будинок для священника побудовано 1899 року, а для псаломщика 1895 року на поземельний збір. Церковнопарафіяльна школа з 1885 року, розмістилася в кам'яному будинку з гонтовим дахом, який побудовано 1894 року на місцеві кошти при підтримці училищної ради, такий опис подано в працях Юхима Сіцінського.[3]

Селяни були звільнені від кріпосного права в 1861 році. На честь цієї події в багатьох селах Поділля на в'їздах встановлювали пам'ятні фігури, такі збереглись в селах: Нігин, Черче. Ця традиція помаленьку відновлюється, встановлюються статуї Божої Матері чи інші фігури.

1863 року селяни втрачають можливість користуватись рідною мовою, видано таємне розпорядження — Валуєвський циркуляр, що наказував призупинити видання значної частини книг, написаних українською мовою, а згодом доповнено Емським указом.

Внаслідок поразки визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.

Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, селяни зазнали репресій. Багатьох частинах Поділля відбувались масові селянські повстання, проти радянської влади.

В 1932–1933 селяни села пережили Голодомор.

По закінченню Другої світової війни у 1946—1947 роках мешканці села вчергове пережили голод.

В 1981 році почалось заповнення басейну Дністра водою, яке тривало шість років, внаслідок цього частина села Бабшин затоплено в долині річки Дністер.

З 1991 року в складі незалежної України.

8 вересня 2017 року шляхом об'єднання сільських рад, село увійшло до складу Жванецької сільської громади.[4] Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей.

Населення ред.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 216 осіб.[5]

Згідно перепису 2015 року в селі мешкало 189 осіб, населення села скоротилось на 12,50 % порівняно зі 2001 роком.

Мова ред.

У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.

100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову за даними перепису 2001 року.

Релігія ред.

  • Церква святого Архистратига Михаїла (УПЦ МП)[6]

Природоохоронні території ред.

Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».

Світлини ред.

  •  
    В'їзд у село
  •  
    Михайлівська церква
  •  
    В центрі села
  •  
    Автобусна зупинка
  •  
    ДОТ неподалік села

Див. також ред.

  • Поділля — історико-географічна область.
  • Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля.
  • Подільський говір — різновид говорів української мови.
  • Децентралізація — реформа місцевого самоврядування для формування ефективної і відповідальної місцевої влади.

Примітки ред.

  1. ↑ М. Т. Янко. Топонімічний словник-довідник української РСР, К., «Радянська школа», 1973, стор. 17
  2. ↑ БАБШИН
  3. ↑ БАБШИН. ЖИТТЯ ТРИВАЄ
  4. ↑ ВВРУ, 2017, № 46, стор. 11
  5. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Хмельницька область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  6. ↑ [https://ukurier.gov.ua/media/files/2019-1/%D0%B2%D1%81%D1%96%20%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B8_.pdf ЗВЕДЕНА ТАБЛИЦЯ щодо переліку релігійних організації, які підпадають під дію частини 7 статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»]

Посилання ред.

  1. Бабшинська хата віниками багата [Архівовано 13 січня 2017 у Wayback Machine.] — Кам’янецький часопис КлюЧ. 2016-10-07
  Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бабшин&oldid=42288327