Вікіпедія

Сеітаблаєв Ахтем Шевкетович

український актор та режисер кримськотатарського походження. Директор ДП "Кримський дім".
(Перенаправлено з Ахтем Сеітаблаєв)

Ахте́м Шевке́тович Сеітабла́єв[1][2][a] (крим. Ahtem Şevket oğlu Seit-Abla, нар. 11 грудня 1972(19721211), Янгіюль, Ташкентська область, Узбецька РСР, СРСР) — український актор та режисер кримськотатарського походження. Заслужений артист АР Крим. Ведучий військово-патріотичного ток-шоу «Хоробрі серця» на телеканалі «1+1»[3]. Директор державного підприємства «Кримський дім»[4].

Ахтем Шевкетович Сеітаблаєв
Народився 11 грудня 1972(1972-12-11) (51 рік)
Янгіюль, Ташкентська область, Узбецька РСР, СРСР
Національність кримський татарин
Громадянство  СРСР
 Україна
Релігія іслам
Діяльність кінорежисер, кіноактор, актор театру, театральний режисер
Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Роки діяльності 1999 — тепер. час
IMDb ID 1982961
Нагороди та премії
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Почесний нагрудний знак «Золотий хрест»
Почесний нагрудний знак «Золотий хрест»
Київська пектораль — за головну роль у спектаклі «Ромео і Джульєтта»
CMNS: Ахтем Шевкетович Сеітаблаєв у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
Ахтем Сеітаблаєв на творчому вечорі (2019)

Життєпис ред.

Народився у місті Янгіюль неподалік Ташкента 11 грудня 1972 року. Після закінчення школи 1989 року з родиною переїхав до Криму, де 1992 року закінчив акторське відділення Кримського культурно-просвітницького училища, 1999 року — відділення режисури й драматургії Київського університету театру, кіно та телебачення. Грав у виставах Державного кримськотатарського академічного музично-драматичного театру в Сімферополі, там само як режисер поставив театральні вистави «Моя любов Електра» (за п'єсою угорського драматурга Ласло Дюрко), «Лісову пісню» (за Лесею Українкою), «Браво, Амадео!» (за Олександром Пушкіним), а також свою дипломну роботу за мотивами «Бахчисарайського фонтану» (Олександр Пушкін). Працював на телеканалі «Про-ТБ».

2003 року дебютував у кінематографі, зігравши роль середнього брата Умая в українській драматичній стрічці Олеся Саніна «Мамай», і був другим режисером[5]. Далі були епізодичні ролі у серіалах «Повернення Мухтара-2», фільм «Золоті хлопці», «Навіжена» і в українському художньому фільмі Миколи Мащенка «Богдан-Зиновій Хмельницький».

Як другий режисер працював над стрічкою «Татарський триптих» (режисер Олександр Муратов), де також виконав одну з головних ролей[6].

З 2005 року працює в трупі Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра. 2009 року зіграв епізодичну роль Аркадія, сина головного героя, в мелодраматичній стрічці «Тяжіння» режисера Антона Азарова.

2007 року дебютував як режисер, першою роботою стала телевізійна стрічка «Квартет для двох»[7]. Того ж року створює комедію «Фабрика щастя»[8]. У 2011 році мінісеріал про радянську акторку Едіт Береш «Осінні квіти»[9].

2011 року виходить його «Чемпіони з підворіття», котрий був визнаний найкращим українським фільмом у 2012 році та нагороджений премією «Золотий Дюк» на 3-му Одеському міжнародному кінофестивалі[10]. У тому ж році Сеітаблаєв випустив телевізійну мелодраму «Одного разу в Новий Рік» та «Темні води», де також зіграв одну з ролей.

У 2013 році виходить історична військова драма «Хайтарма»[11]. Ахтем присвятив картину важкому періоду історії свого рідного кримськотатарського народу. Сюжет фільму заснований на реальних подіях. Роль головного персонажа цього фільму, військового льотчика Амет-Хана Султана, виконав сам Ахтем Сеітаблаєв[12]. Стрічка отримала Премію Національної спілки кінематографістів України у номінаціях «Найкращий фільм року» та «Найкращий ігровий фільм»[13]. Фільм «Хайтарма» отримав гран-прі на фестивалі «Корона Карпат» у Трускавці, був визнаний найкращим фільмом, а Сеітаблаєв найкращим режисером 2014 року на італійському фестивалі «Кімерія» в Термолі[14].

 
Ахтем Сеітаблаєв на зніманні серіалу «Доброволець» (2019)

У 2016—2017 роках на кіностудії «Ідас Філм» знята історична драма Чужа молитва під робочою назвою «Її серце». Фільм розповідає історію подвійного врятування єврейських дітей кримськотатарською вихователькою дитячого будинку в Бахчисараї Саїде Аріфовою, — вперше від нацистів, і вдруге — від російських сталіністів. У драматичних подіях Другої світової війни, ризикуючи своїм життям, врятувала 88 єврейських дітей від згибелі, видаючи дітей за кримських татар, а по закінченні війни — від військ НКВД, які здійснювали депортацію кримських татар у травні 1944 року, довівши, що ці діти є євреями[15]. Фільм отримав позитивні відгуки та номінації на премію Золота дзиґа.

Протягом 2017 року Ахтем Сеітаблаєв зняв воєнну драму про оборону донецького аеропорту під назвою Кіборги. Герої не вмирають. Стрічка отримала позитивні відгуки критики і глядачів, а також ряд номінацій і нагород. Було позитивно відзначено сценарій Наталії Ворожбит та акторську гру[16].

22 травня 2019 році на 72-му Каннському міжнародному фестивалі відбулася прем'єра фільму «Додому» Нарімана Алієва, головну роль виконав Ахтем. Фільм брав участь у конкурсній програмі «Особливий погляд». 23 серпня 2019 року Український оскарівський комітет обрав драму Нарімана Алієва «Додому» у якості національного претендента від України на премію «Оскар» за найкращий фільм іноземною мовою.

Нагороди ред.

  • Орден «За заслуги» III ступеня — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм (24 серпня 2017 року)[1][17].
  • Почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий Хрест» (10 грудня 2022)[18].
  • Лауреат державної премії Криму — за роль Макбета у виставі «Макдуф» («Макдуф» — назва Шекспірівської вистави «Макбет» у кримськотатарському варіанті).
  • Лауреат державної премії Криму за роль Хосе у виставі «Кармен».
  • Лауреат театральної премії «Київська пектораль» — за роль Ромео у виставі «Ромео і Джульєтта».
  • Український фільм Нарімана Алієва «Додому» визнаний найкращим іноземним фільмом 7-го Міжнародного Босфорського кінофестивалю, а Ахтем Сеітаблаєв, який зіграв у стрічці головну роль, отримав нагороду за найкращу чоловічу роль[19].
  • Лауреат премії імені Василя Стуса[20].

Цікаві факти ред.

  • Походить із родини депортованих кримських татар.
  • Ще до початку акторської кар'єри збирався вступити на факультет фізичного виховання, однак провалив іспити; має перший розряд з баскетболу та звання «кандидат у майстри спорту» з дзюдо.
  • Театральний спектакль «Макбет», у якому Сеітаблаєв грав головну роль, брав участь у багатьох світових фестивалях, зокрема й Единбурзькому театральному фестивалі.

Громадянська позиція ред.

29 травня 2018 року записав відеозвернення на підтримку незаконно ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[21].

25 лютого 2022 року, у перші дні російського вторгнення в Україну, записався до лав територіальної оборони міста Києва[22].

Ролі у театрі ред.

Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра ред.

  • Ромео — «Ромео и Джульетта» (за В. Шекспіром, 2005).
  • Маляр — «Очередь» (за Олександром Марданем, 2006).
  • Батько — «Обман длиною в жизнь» (за повістю Діни Рубіної «Двойная фамилия», 2012).
  • Ноах Грінвальд — «Море…Ніч…Свічки…» (за Йосефом Бар-Йосеф, п'єса «Це велике море»).

Кримськотатарський академічний музично-драматичний театр ред.

  • Макбет (у кримськотатарському варіанті — Макдуф) — «Макбет» (за В. Шекспіром).
  • Хосе — «Кармен» (за Проспером Меріме).
  • Кочкарьов — «Женитьба» (за М. Гоголем).

Театр російської драми ім. Лесі Українки ред.

  • Монах — «Завещание целомудренного бабника» (за Анатолієм Кримом).

Київська академічна майстерня театрального мистецтва «Сузір'я» ред.

  • Самір — «Будьте как дома» (за п'єсою Ж.-М. Шевре «Сквот»).

Антрепризи ред.

  • Віктор — «Варшавская мелодия-2» (за І. Афанасьєвим).
  • Рей Малколм — «Качество звезды» (за Н. Коуардом).

Фільмографія ред.

Актор ред.

Акторські роботи
Рік Фільм Роль
2003 Мамай Середній брат Умай
2004 Московська сага Епізод
Татарський триптих Стамбульський сохти / Рустем
2005 Повернення Мухтара-2 Сафіуллін
Золоті хлопці Епізод
Навіжена Охоронець автостоянки
2006 Богдан Зиновій Хмельницький
Повернення Мухтара-3 Тимур Хазов
Жіноча робота з ризиком для життя Артем Полонський
2007 Жага екстриму Нікіта
2008 Тяжіння Аркадій (син Олександра Миколайовича)
2009 Осінні квіти Мішочник у потязі
2011 Темні води Епізод
2012 Актор, або Кохання не за сценарієм фільм не був завершений
2012 Свати-6 Мурат Владиленович (власник Буковеля)
2012 Хайтарма Амет-Хан Султан
2015 Гвардія Татарин
Центральна лікарня Рустам Агаларов
2016 Я з тобою Андрій
День незалежності. Василь Стус Василь Стус
Східні солодощі Ібрагім
На лінії життя Сергій Задорожний
2017 Правило бою Людина в чорному
2017 Чужа молитва
2018 Список бажань Леонід Кауфман (мер)
2019 Додому Мустафа
«Вітер зі сходу» камео
2021 Ми є. Ми поруч Олексій
Інший Франко Андрій Грищук
«Крила» Бог(Любов)

Режисер ред.

Режисерські роботи
Рік Назва українською Назва в оригіналі Тип
2007 Квартет для двох рос. Квартет для двоих телефільм
Фабрика щастя рос. Фабрика счастья телефільм
2008 Операція «ЧеГевара» рос. Операция «ЧеГевара» телефільм
2009 Осінні квіти рос. Осенние цветы мінісеріал
Осінні клопоти рос. Осенние заботы телефільм
2010 8 країн, 8 режисерів та Сінан тур. 8 ülke 8 yönetmen & Sinan короткометражний фільм
2011 Чемпіони із підвороття рос. Чемпионы из подворотни мінісеріал
Темні води рос. Тёмные воды телефільм
Якось на Новий рік рос. Однажды в Новый год телефільм
2012 Хайтарма рос. Хайтарма повнометражний фільм
2017 Чужа молитва рос. Чужая молитва повнометражний фільм
Кіборги Н/Д повнометражний фільм
2019 Захар Беркут англ. The Rising Hawk повнометражний фільм
Номери Н/Д повнометражний фільм
2020 Доброволець Н/Д 6-серійний мінісеріал
2023 Мирний-21 повнометражний фільм

Сценарист ред.

Автор сценарію
Рік Фільм
2009 Осінні квіти
2011 Чемпіони з підворіття

Продюсер ред.

Продюсер
Рік Фільм
TBA Пропала грамота 2

Нотатки ред.

  1. ↑ Деякі ЗМІ записують прізвище також як Сеїтаблаєв або Сейтаблаєв.

Примітки ред.

  1. ↑ а б Указ Президента України від 24 серпня 2017 року № 251/2017 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України»
  2. ↑ Георгій-Григорій Пилипенко (7 жовтня 2017). Режисер і актор Ахтем Сеітаблаєв: «У мене є відчуття, що знімаю свідчення про народження української політичної нації». ukurier.gov.ua. «Урядовий кур'єр». Архів оригіналу за 10 жовтня 2017.
  3. ↑ Ахтем Сеітаблаєв — Ведучі // 1+1.
  4. ↑ Про Кримський Дім. Архів оригіналу за 26 червня 2018. Процитовано 26 червня 2018.
  5. ↑ Ахтем Сеітаблаєв на Internet Movie Database(англ.)
  6. ↑ «Татарський триптих» Муратова на фестивалі «Intermezzo»
  7. ↑ «Квартет для двох». Проєкти-DISTRIBUTION-FILM.UA Group
  8. ↑ Фабрика щастя на сайті Fresh Production UA
  9. ↑ Осінні квіти на сайті Fresh Production UA
  10. ↑ Переможці одеського міжнародного кінофестивалю 2012. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 11 грудня 2016.
  11. ↑ Актор і режисер Ахтем Сейтаблаєв: «Про трагедію мого народу мало хто знає… І мені хочеться про це кричати!»
  12. ↑ Аргумент-Кіно. «Хайтарма», Ахтем Сеітаблаєв. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 11 грудня 2016.
  13. ↑ Найкращим українським фільмом 2013 року визнали стрічку «Хайтарма»
  14. ↑ Фільм «Хайтарма» здобув дві кінопремії на фестивалі в Італії
  15. ↑ Катерина Сліпченко (17 травня 2016). Розпочались зйомки фільму Ахтема Сеітаблаєва «Її серце». Zaxid.net. Архів оригіналу за 19 травня 2016. Процитовано 19 травня 2016.
  16. ↑ Оголошено лауреатів кінопремії «Золота дзиґа — 2018»
  17. ↑ Президент нагородив Ахтема Сеітаблаєва орденом «За заслуги» ІІІ ступеня. Архів оригіналу за 26 червня 2018. Процитовано 23 квітня 2018.
  18. ↑ Фейсбук Ахтема Сеітаблаєва (Українська) .
  19. ↑ Український режисер Ахтем Сеітаблаєв визнаний найкращим актором на Босфорському кінофестивалі
  20. ↑ Режисер Ахтем Сеітаблаєв отримав премію імені Василя Стуса. Це одна з найпрестижніших нагород у сфері культури. hromadske.ua. Процитовано 14 вересня 2020.
  21. ↑ Ахтем Сеітаблаєв підтримав ув'язненого колегу Олега Сенцова // ТСН, 29.05.2018
  22. ↑ Сеітаблаєв, Хливнюк, Ломаченко: до тероборони приєднуються щораз більше відомих українців. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 22 березня 2022.

Посилання ред.

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Сеітаблаєв Ахтем Шевкетович
  Зовнішні відеофайли
    Соло із Ахтемом Сеітаблаєвим на YouTube // Телекомпанія TV-4. — 2016. — 25 жовтня.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сеітаблаєв_Ахтем_Шевкетович&oldid=41664296