Атлант (анатомія)

Атла́нт, або а́тлас (лат. atlas, род. відм. atlantis) — перший шийний хребець у хребетних, крім риб, який з'єднується з потиличною кісткою черепа. Названий на честь Атланта з грецької міфології. Позначається «C-1» (від лат. collum — «шия»).

Атлант
Розташування атланта
Атлант. Малюнок з «Анатомії Грея»
Деталі
Ідентифікатори
Латина	Atlas, vertebra cervicalis I
MeSH	D001270
TA98	A02.2.02.101
TA2	1038
FMA	12519
Анатомічна термінологія

Атлант (згори) і епістрофей

Морфологія

Має вигляд кільця і може обертатися навколо зубоподібного відростка осьового хребця (епістрофея), що дає їм змогу повертати голову в різні боки. У атласа розрізняють бокові маси, передню і задню дуги. На передній дузі є суглобова ямка для з'єднання із зубом епістрофея. Від бокових мас відходять поперечні відростки з отворами, через які проходить хребетна артерія, яка живить головний мозок. На верхній поверхні бокових мас є суглобові ямки, посередництвом яких атлант з'єднується із суглобовими виростами потиличної кістки черепа, утворюючи атлантно-потиличний суглоб, на нижній поверхні — суглобові площини для сполучення із суглобовими поверхнями, що лежать на тілі епістрофея.

У хребця немає остистого відростка (його залишок — задній горбик дорзальної дуги) і суглобових відростків. Середня частина тіла цього хребця відділилась від нього і приросла до 2-го, утворивши на ньому зуб. Є лише залишки тіла у вигляді латеральних мас, від яких відходять дорзальна і вентральна дуги хребця. На останній є передній горбик. На верхній і нижній поверхнях латеральних мас знаходяться суглобові ямки. Верхні утворюють атланто-потиличні суглоби, нижні — атланто-епістрофейні.

Література

• Людина. / Навч. посібник з анатомії та фізіології. Львів. 2002. 240 с.
• «Анатомія людини», О. І. Свіридов, Київ, Вища школа, 2001.

Джерела

• Анатомія людини
• Методичний посібник для самостійного вивчення анатомії людини (розділ «Опорно-руховий апарат», ілюстрований)
• Острів знань [Архівовано 18 липня 2014 у Wayback Machine.]