Асаф ад-Даула
Асаф ад-Даула (гінді आसफ़ उद दौला, урду آصف الدولہ) (23 вересня 1748 — 21 вересня 1797) — наваб Ауду (васал Британії), коронований Шах Аламом II 26 січня 1775 року[1], син Шуджі ад-Даула.
| Асаф ад-Даула гінді आसफ़ उद दौला, урду آصف الدولہ | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 26 січня 1775 — 21 вересня 1797 року | |||
| Попередник: | Шуджа ад-Даула | ||
| Спадкоємець: | Вазір Алі-хан | ||
| Ім'я при народженні: | Мухаммад Ях'я Мірза Амані Асаф ад-Даула | ||
| Народження: |
23 вересня 1748 Файзабад | ||
| Смерть: |
21 вересня 1797 (48 років) Лакхнау | ||
| Причина смерті: | набряк | ||
| Поховання: | Bara Imambarad | ||
| Країна: | Ауд | ||
| Релігія: | Іслам | ||
| Рід: | Нішапурі | ||
| Батько: | Шуджа ад-Даула | ||
| Мати: | Умат аз-Зухра Бегум Сахіба | ||
| Діти: | Вазір Алі-хан | ||
Правління ред.
1775 року Асаф переніс столицю своєї держави з Файзабада до Лакхнау, збудувавши у новій столиці та навколо неї багато пам'яток. Фактично наваб перетворив Лакхнау на архітектурне диво. Багато пам'яток збереглись дотепер.
Шуджа ад-Даула залишив 2 млн фунтів стерлінгів схованими на території гарему. Вдова і мати покійного наваба претендували на цей скарб за умовами заповіту, який так і не був складений. Коли британський генерал-губернатор Індії Воррен Гастінгс натиснув на нового наваба для виплати їм боргу, належного Британській Ост-Індській компанії, наваб отримав від своєї матері кредит у розмірі 26 лакхів (2,6 мільйонів) рупій, за який він подарував їй джаґір у 4 рази більшої вартості. Пізніше він отримав від матері новий кредит у 30 лакхів (3 мільйони) рупій в обмін на повне визнання джаґіра матері її довічною власністю та невтручання у її справи Британської Ост-Індської компанії.
Під час голоду 1784 року розпочав будівництво «Асафі Імамбара» (споруду, оточене чудовими садами), яку як благодійний проєкт зі створення робочих місць. В результаті вдалося працевлаштувати понад 20 тис. осіб.
Помер 1797 року. Йому спадкував названий син Вазір Алі-хан.
Примітки ред.
- ↑ Indian Princely States A-J. Архів оригіналу за 1 травня 2013. Процитовано 25 червня 2017.