Вікіпедія

Аріель Кастро

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кастро.

Аріель Кастро (англ. Ariel Castro; 10 липня 1960, Клівленд, Огайо — 3 вересня 2013, Орієнт, Огайо) — американський злочинець, визнаний винним у викраденні, незаконному багаторічному утримуванні та регулярному зґвалтуванні трьох жінок — Аманди Беррі (англ. Amanda Berry), Джини Діджізус (англ. Gina DeJesus) та Мішель Найт (англ. Michelle Knight), — а також триразовому вбивстві ненароджених дітей шляхом жорстокого побиття однієї з вагітних від нього полонянок (Найт). Під час перебування в полоні у Кастро Аманда Беррі народила від нього дочку.

Аріель Кастро
англ. Ariel Castro
Прізвисько «Клівлендський маніяк»
Народився 10 липня 1960(1960-07-10)
Клівленд, Огайо, США
Помер 3 вересня 2013(2013-09-03) (53 роки)
Орієнт, Огайо, США
·повішення
Діяльність злочинець, водій автобуса

Кінець ув'язненню Беррі, Діджізус і Найт поклали сусіди Кастро. 6 травня 2013 року, почувши крики жінок про допомогу у той момент, коли Кастро не було вдома, вони допомогли вибратися на свободу Аманді Беррі, після чого та викликала поліцію. Кастро зник, але незабаром був знайдений та заарештований.

Біографія ред.

Біографія Кастро Була відновлена ​​після арешту. Кастро працював водієм автобуса. Був кілька разів одружений, остання дружина пішла від нього 1996 року через те, що він її бив[1]. У нього були діти. Після смерті свого батька він припинив спілкування зі своїми родичами. 2004 року він написав листа, у якому зізнався у всіх скоєних злочинах. У ньому він написав, що у дитинстві сам був зґвалтований. Також він писав про те, що планує здійснити самогубство. Цей лист він нікому не відправив, і при обшуку його знайшла поліція.

Викрадення ред.

Мішель Найт ред.

Першою викраденою стала Мішель Найт. 23 серпня 2002 року вона зникла після того, як пішла з будинку свого двоюрідного брата[2]. Їй був 21 рік[3]. У цей день вона повинна була прийти до суду, де вирішувалося питання про опіку над її сином[4]. У цей же день її викрав Кастро. Після її звільнення з полону поліція зізналася, що не особливо займалася її зникненням, оскільки було припущена, що вона доросла і сама втекла з метою уникнути неприємного суду. За це поліція та ФБР були піддані критиці; у відповідь останні стверджують, що це ніяк не вплинуло б на її порятунок[5][6]. Її мати шукала свою дочку, один раз їй здалося, що вона бачила її з літньою людиною у торговому центрі у Клівленді[7]. За наявними даними (підтверджені бабусею Мішель), ймовірно, буде потрібна операція на обличчі зважаючи на ушкодження, нанесені їй у полоні. Вона також втратила слух на одне вухо. Найт відмовилася від прийому відвідувачів у лікарні, але подякувала всім за всі надіслані квіти та побажання здоров'я[8].

Аманда Марія Беррі ред.

Аманда Марія Беррі пропала безвісти 21 квітня 2003, за день до свого 17-річчя[9]. Шляхом обману Кастро викрав її. Спочатку ФБР припустило, що Аманда втекла з дому, але через тиждень після її зникнення воно змінило свою думку, коли невідома особа подзвонила по мобільному Аманди її матері та сказала, щоб вона не турбувалася[10][11]. Мати Аманди Беррі Луана Міллер шукала дочку протягом трьох років до своєї смерті 2006 року від серцевої недостатності[12]. Пошуки Аманди йшли дуже активно. Її показали у програмі America's Most Wanted[13], також один раз про неї робила передачу Опра Вінфрі. За даними поліції, Аманда Беррі народила доньку 25 грудня 2006 року у будинку Кастро[14]. Той зажадав від Найт надати породіллі першу допомогу. У разі смерті дитини він пообіцяв, що вб'є Найт[15]. Беррі народжувала у маленькому надувному наповненому басейні. При пологах дівчинка ледь не померла, але Найт змогла врятувати її. Зрідка Кастро брав свою дочку та виводив її з дому. ДНК-тест та визнання Кастро під час допиту підтверджують, що Кастро є біологічним батьком дитини[16]. Дитина називає його «тато»[17].

Джорджина «Джина» Лінн Діджізус ред.

Джорджина «Джина» Лінн Діджізус зникла безвісти у 14 років. Останній раз її бачили у телефонній будці близько 3 години дня 2 квітня 2004 по дорозі додому із середньої школи, де вона навчалася. Вона була подругою дочки Кастро — Арлін. Обманним шляхом Кастро заманив дівчинку до себе в будинок[18]. Беррі та Діджізус пропали, за деякими даними, в одному кварталі, за іншими даними — у різних[19]. ФБР активно шукало дівчинку, через рік були навіть складені фоторобот та словесний портрет підозрюваного. Один раз Кастро брав участь у масових громадських пошуках зниклої. Поліція не закривала справи, пропонуючи 25 000 доларів за інформацію.

Звільнення ред.

 
Фоторобот підозрюваного у викраденні Джини Діджізус

6 травня 2013 року сусід Анхель Кордеро почув крики жінок з дому Кастро. Самого Аріеля у цей момент вдома не було. Кордеро підійшов до місця їх утримання, але не знав, що робити, оскільки погано говорив по-англійськи[20]. Інший сусід, Чарльз Ремсі, незабаром приєднався до Кордеро, і вдвох вони зламали залізні двері до будинку. Як згодом з'ясувалося, Беррі сказала Ремсі, що вона і її дитина трималися у будинку проти її волі[21]. Беррі з маленькою дочкою вилізли з діри, що утворилася внизу двері (самі двері зламати не вдалося). Вона пішла до будинку Кордеро та викликала поліцію. Незабаром поліція ввійшла до будинку Кастро. Всі четверо були терміново госпіталізовані[22].

Арешт ред.

Того ж дня Кастро було заарештовано під час обіду в «McDonald's»[1]. Він уже знав, що його будинок обшукали, і планував сховатися. Згідно з поліцейськими джерелами, під час допиту Аріель Кастро описав кожне викрадення у найдрібніших подробицях аж до одягу, який він носив. Кастро заявив, що знав про те, що буде спійманий, оскільки у нього не було плану втечі з міста. При допиті Кастро поводився нахабно[23]. На допитах Кастро повідомив багато подробиць справи. Так, він сказав, що тримав жінок у різних кімнатах[24]. Вони рідко, але іноді спілкувалися один з одним. Він тримав їх на ланцюгу[24].

На слідстві Кастро в усьому зізнався, але ні в чому не розкаявся і сказав, що шкодує лише про те, що його спіймали. Також він сказав, що у його жилах тече «холодна» кров[23]. За його камерою повинні були стежити 24 години, щоб він не наклав на себе руки.

Суд, резонанс та вирок ред.

9 травня 2013 року Кастро було доставлено до суду. Застава для звільнення була визначений так: по 2 мільйони доларів за кожне викрадення, і ще 2 мільйони за сукупністю інших злочинів. Кастро залишився під вартою. Також були заарештовані два брати Кастро, Педро та Оніл[25], але незабаром вони були відпущені за непричетність до злочину.

Енджі Грегг, дочка Кастро від першого шлюбу, сказала, що більше ніколи не буде з ним спілкуватися і відчуває до нього огиду[26]. Поліція повідомила, що зібрала у будинку Кастро близько 200 доказів, що підтверджують його провину[25].

Прокурор Огайо Тім Макгінті був налаштований дуже рішуче у звинуваченням до Кастро та збирався просити смертної кари за вбивство ненароджених дітей:

Я маю намір домагатися покарання по кожному з епізодів: за кожне зґвалтування, за кожний день ув'язнення заручниць, за кожний випадок просто поганого до них ставлення, за вбивства шляхом переривання вагітностей — за всі знущання, яким він піддавав жінок протягом усіх цих десяти років. <… > Цей викрадач дітей влаштував приватну в'язницю з камерою-катівнею у нас під носом, в центрі нашого міста[25].

Суд на Кастро пройшов дуже швидко, і вже у серпні 2013 року Кастро було засуджено до довічного ув'язнення і 1000 років в'язниці без права дострокового звільнення та утримувався в одиночній камері в'язниці міста Орієнт, у штаті Огайо[27]. Перед вироком суддя сказав, що людям, які беруть у раби інших людей, немає місця на землі[27]. Справа була завершена так швидко, оскільки Кастро пішов на угоду зі слідством, в обмін на відмову від смертної кари. У своєму останньому слові він попросив вибачення у жертв та сказав:

Я не чудовисько, я хворий. Я впевнений, що моя пристрасть до порнографії позбавила мене самоконтролю і я просто не розумів, що те, що я роблю, це погано[28].

Самогубство Аріеля Кастро ред.

«Клівлендський маніяк» Аріель Кастро повісився у в'язниці у штаті Огайо. Про це повідомляє телеканал 19 Action News. Лікарі намагалися реанімувати Кастро, проте їм це не вдалось. Телеканал повідомляє, що охорона в'язниці перевіряла камеру кожні 30 хвилин.[29]

Примітки ред.

  1. ↑ а б Базанова, Екатерина. (10 травня 2013). Смертная казнь для похитителя девушек. В Огайо намерены судить Ариэля Кастро как убийцу. Телеканал «Дождь». Архів оригіналу за 19 травня 2013. Процитовано 12 травня 2013.
  2. ↑ Atassi, Leila. (7 травня 2013). Michelle Knight’s ‘normal teenage life,’ plagued by troubles in years before disappearance. The Plain Dealer. Архів оригіналу за 19 травня 2013. Процитовано 5 вересня 2013.
  3. ↑ Questions still remain about Michelle Knight’s disappearance. CBS 5 AZ KPHO. Архів оригіналу за 19 травня 2013. Процитовано 10 травня 2013.
  4. ↑ Eversley, Melanie; Alcindor, Yamiche. (10 травня 2013). Reports: Knight lived troubled life before abduction. USA Today. Архів оригіналу за 19 травня 2013. Процитовано 12 травня 2013.
  5. ↑ Johnson, M. Alex. (7 травня 2013). Police acknowledge little focus on finding Michelle Knight, the third missing Cleveland woman. NBC News. Архів оригіналу за 19 травня 2013. Процитовано 10 травня 2013.
  6. ↑ Atassi, Leila. Michelle Knight, held captive since 2002, removed by Cleveland police from FBI database 15 months after disappearance. The Plain Dealer. Архів оригіналу за 19 травня 2013. Процитовано 10 травня 2013.
  7. ↑ Atassi, Leila. Berry, DeJesus, Knight found alive, police source confirms. The Plain Dealer. Архів оригіналу за 19 травня 2013. Процитовано 5 вересня 2013.
  8. ↑ Michelle Knight needs “facial reconstruction” after Cleveland rescue, grandmother says. CBS. Архів оригіналу за 19 травня 2013. Процитовано 12 травня 2013..
  9. ↑ Profile: Amanda Berry, Georgina DeJesus and Michele Knight. BBC News. 7 травня 2013. Архів оригіналу за 19 травня 2013. Процитовано 5 вересня 2013.
  10. ↑ Amanda Berry's cell phone used a week after she went missing (republished story). The Plain Dealer. 1 травня 2013. Архів оригіналу за 19 травня 2013. Процитовано 12 травня 2013.
  11. ↑ Gray, Madison. Found: Timeline of Ohio Women Missing Since 2002. Time. Архів оригіналу за 19 травня 2013. Процитовано 11 травня 2013.
  12. ↑ Brown, Doug. (19 липня 2012). Search continues for Amanda Berry’s body on West Side of Cleveland. The Plain Dealer. Архів оригіналу за 19 травня 2013. Процитовано 5 вересня 2013.
  13. ↑ Amanda Berry | Case. AMW. Missing Children. Архів оригіналу за 19 травня 2013. Процитовано 5 вересня 2013.
  14. ↑ Swaine, Jon. (25 грудня 2006). Ohio kidnappings: Michelle Knight forced to deliver Amanda Berry’s baby on Christmas Day. UK: The Telegraph. Архів оригіналу за 19 травня 2013. Процитовано 5 вересня 2013.
  15. ↑ Обвинение будет просить для Ариэля Кастро смертной казни. Delfi. 10 травня 2013. Архів оригіналу за 19 травня 2013. Процитовано 12 травня 2013.
  16. ↑ Похититель из Огайо оказался отцом 6-летней девочки. Lenta.ru. 10 травня 2013. Архів оригіналу за 19 травня 2013. Процитовано 12 травня 2013.
  17. ↑ Gomez, Henry J. (2013-05). The rescue of Amanda Berry, Gina DeJesus and Michelle Knight: 30 minutes that ended a decade of nightmares (video, slideshow). The Plain Dealer. Архів оригіналу за 19 травня 2013. Процитовано 5 вересня 2013.
  18. ↑ Dissell, Rachel. Suspect’s daughter said in 2004 she was the last to see Gina DeJesus (video). Cleveland: The Plain Dealer. Архів оригіналу за 19 травня 2013. Процитовано 5 вересня 2013.
  19. ↑ Rosenbaum, Philip. (2 квітня 2009). Three teens disappear from same neighborhood. CNN. Архів оригіналу за 19 травня 2013. Процитовано 5 вересня 2013.
  20. ↑ Levin, Josh. (8 травня 2013). Nobody’s Praising Angel Cordero, the Less-Flamboyant Neighbor Who Also Helped Free Amanda Berry. Slate. Архів оригіналу за 19 травня 2013. Процитовано 5 вересня 2013.
  21. ↑ Almasy, Steve; Smith, Matt. 911 call – ‘I’ve been kidnapped!’ – cops find three women missing for years. CNN. Архів оригіналу за 19 травня 2013. Процитовано 5 вересня 2013.
  22. ↑ Sheridan, Thomas J.; Coyne, John. (7 травня 2013). Two women, missing for a decade, found alive in Ohio. Associated Press. Архів оригіналу за 19 травня 2013. Процитовано 5 вересня 2013.
  23. ↑ а б Дубинский, Владимир. (11 травня 2013). Холодная кровь Ариэля Кастро. Радио Свобода. Архів оригіналу за 19 травня 2013. Процитовано 12 травня 2013.
  24. ↑ а б Ариэль Кастро, державший десяток лет в плену 3 женщин, впервые в суде Кливленда. RFI. 9 травня 2013. Архів оригіналу за 19 травня 2013. Процитовано 12 травня 2013.
  25. ↑ а б в Обвинение будет просить для Ариэля Кастро смертной казни. 10 травня 2013. Архів оригіналу за 19 травня 2013. Процитовано 12 травня 2013.
  26. ↑ Ариэль Кастро — отец дочери одной из своих предполагаемых жертв. Голос Америки. 10 травня 2013. Архів оригіналу за 19 травня 2013. Процитовано 12 травня 2013.
  27. ↑ а б Радов, Захар. (3 серпня 2013). Ариэль Кастро приговорён к пожизненному сроку и 1000 годам тюрьмы. Комсомольская правда. Архів оригіналу за 8 серпня 2013. Процитовано 24 серпня 2013.
  28. ↑ Пожизненное заключение для «жертвы порнографии». Euronews. 1 серпня 2013. Архів оригіналу за 2 вересня 2013. Процитовано 24 серпня 2013.
  29. ↑ "Кливлендский маньяк" повесился в тюремной камере, сообщают СМИ. РИА Новости. 4 вересня 2013. Архів оригіналу за 15 квітня 2014. Процитовано 5 вересня 2013. (рос.)

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Аріель_Кастро&oldid=39818691