Арудж-реїс

Ару́дж-реїс (осман. عروج بربروس‎, тур. Oruç Reis, прибл. 1473—1518), відомий також як Баба Арудж (тур. Baba Oruç, дослівно — «батько Арудж»), а серед європейців як Арудж Барбаросса — османський корсар, самопроголошений султан Алжиру, старший брат відомого османського адмірала Хайраддіна Барбаросси.

Арудж-реїс араб. عروج بربروس‎, тур. Oruç Reis
осман. عروج رئيس‎
Арудж-реїс араб. عروج بربروس‎, тур. Oruç Reis
Султан Алжиру
1516 — 1518
Попередник	Посаду започатковано
Наступник	Муса III Абу Хаммі
Народився	1473(1473) Мітилена, Commune of Mytilinid
Помер	1518(1518) Тлемсен, Алжир
Відомий як	бейлербей, корсар, офіцер ВМФ
Батько	Yakup Ağad
Релігія	Іслам, сунітського спрямування
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Прийняв іслам та узяв ім'я Арудж у 16 років, після захоплення турками острова Лесбос, де він жив, та добровільно поступив на турецьке піратське судно. Вже у віці 20 років він відзначався відвагою та безжалісністю. Потрапивши під час бою у полон до християн, був засланий на острів Родос, але невдовзі втік і знову став піратом. Проте, не задовольнившись роллю, а відповідно й долею здобичі рядового пірата, Арудж підмовив команду і, захопивши корабель, став ватажком. Однією з перших операцій, що він здійснив, було зухвале захоплення двох військових галер, що належали папі римському Юлію II.

Уклавши угоду з еміром Тунісу, Арудж отримав у розпорядження острів Джербу, на якому організував базу свого піратського флоту, в обмін на зобов'язання віддавати еміру 20 % захопленої піратської здобичі, однак невдовзі зумів домогтись зменшення долі еміра до 10 %. Піратський флот Аруджа, що поповнювався окрім турків ще й маврами, що тікали з захопленої християнами Андалусії, тероризував усі порти Середземноморського узбережжя. 1516 року дрібний мавританський султан Селім ат-Тумі, закликавши на допомогу Аруджа, захопив Алжир і проголосив себе еміром Алжиру. Арудж, що мав повну довіру нового еміра, увійшовши до нього в басейн під час купання, власноруч задушив у воді Селіма й натомість проголосив султаном Алжиру себе. У 1516—1517 роках Арудж розгромив війська Мулая Абу Абдаллаха, васала іспанського короля, взявши Медею, Тенес та інші поселення.

В 1518 році Арудж захопив столичне місто Тлемсен в глибині Алжиру. Єдиним, хто вижив з династії Заянідів, колишніх правителів Тлемсену, був шейх Бухаммуд, який втік в Оран і звернувся по допомогу до Іспанії. Після низки зіткнень на суші й на морі з військами та флотом іспанського короля Карла V, султан Арудж, втративши значну кількість соратників, був змушений залишити Алжир на свого брата Хайр-ад-Діна та з загоном лише у 1500 чоловік вирушив за допомогою до марокканського султана. Іспанці наздогнали Аруджа біля річки Саладо, але він встиг переправитись на інший берег і мав можливість врятуватись, однак, побачивши, як відважно б'ються його товариші, вирішив повернутися до загону й загинув у нерівному бою.

Розповсюджена думка, що Арудж мав прізвисько Барбаросса (тобто «Рудобородий»). Однак у «Британській енциклопедії» сказано:

Барбаросса — ім'я, яке християни дали родині грізних морських розбійників і турецьких адміралів XVI століття — Аруджу (Гаруджу), Хизиру (Хайр ед-Діну, Гайраддіну) й Гасану, сину Гайраддіна. У 1840 році капітан Жан-Луї-Марі-Станіслас Валсін-Естергазі, автор історичного опису правління Османської імперії в Африці, висунув здогадку, що Барбаросса — Рудобородий — було просто перекрученням імені Баба Арудж (батька Арудж). Арабський же часопис цієї епохи, опублікований С. Ренгом та Ф. Денісом у 1837 році, ясно говорить про те, що ім'ям Барбаросса християни називали лише Гайраддіна.

Ймовірно, Аруджа за життя не називали Рудобородим. Імовірно, це прізвисько дали йому пізніші автори.

У XX столітті ім'ям Аруджа було названо кілька підводних човнів ВМФ Туреччини (субмарини класу «Арудж-реїс»).

Посилання

• Біографія Аруджа Барбаросси [Архівовано 10 червня 2011 у Wayback Machine.]