Вікіпедія

Армійське

населений пункт в Україні

Армі́йське (до 1948 року — Куреме́с, Кореме́з, крим. Köremez) — село в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим. Входить до складу Зарічненської сільської ради. Населення — 189 осіб за переписом 2001 року.

село Армійське
Країна Україна Україна
Регіон Автономна Республіка Крим
Район/міськрада Джанкойський
Рада Зарічненська сільська рада
Код КАТОТТГ UA01060110020054068
Облікова картка Армійське 
Основні дані
Населення 189
Поштовий індекс 96160
Телефонний код +380 6564
Географічні дані
Географічні координати 45°46′07″ пн. ш. 34°28′38″ сх. д.H G O
Місцева влада
Адреса ради 96160, АРК, Джанкойський район, с. Зарічне, вул. Калиніна, 24а
Карта
Армійське. Карта розташування: Україна
Армійське
Армійське
Армійське. Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Армійське
Армійське
Мапа
Мапа

CMNS: Армійське у Вікісховищі

Географія ред.

Армійське — село в центральній частині району, у степовому Криму на правому березі заболоченого гирла річки Побєдна, яка впадає в Сиваш. Висота над рівнем моря — 5 м[1]. Сусідні села: Низинне (1 км на схід), Зарічне (2 км на південь) і Придорожне (3 км на північний захід, на іншому боці гирла річки). Відстань до райцентру — близько 8 кілометрів. Там же знаходиться найближча залізнична станція.

Історія ред.

Вперше село згадується у Камеральному Описі Криму… 1784 року, судячи з якого, в останній період Кримського ханства Горямес входив до Дип-Чонгарського кадилику Карасубазарського каймакамства[2].

Після анексії Кримського ханства Російською імперією, у 1784 році село було приписане до Перекопського повіту Таврійської області. Після Павловських реформ, з 1792 по 1802 рік входило до Перекопського повіту Новоросійської губернії[3]. За новим адміністративним поділом, після створення 8 (20) жовтня 1802 Таврійської губернії[4], Куремес був включений до складу Биюк-Тузакчинської волості Перекопського повіту.

Судячи з документів, певний час селища Куремес і Месит обліковувалися як одне поселення: згідно з Відомістю про усі селища, що в Перекопському повіті перебувають… від 21 жовтня 1805 року числиться одне селище Месит на 13 дворів в якому мешкали 99 кримських татар, один ясир і дев'ять циган[5]. На військовій топографічній карті Кримського півострова, складеній у 1817 році генерал-майором Семеном Олександровичем Мухіним позначені поряд два селища Месит і Керемес з дванадцятьма дворами кожне[6].

Пізніше, після Кримської війни, коли кримські татари масово почали емігрувати в Туреччину, опустіли і Керемес з Меситом[7]: на топографічній карті півострова Крим полковника Бєтєва і підполковника Оберга, виданій Військово-топографічним депо у 1842 році Куремес-Месит позначений позначкою «мале село», тобто село у якому менше п'яти дворів[8].

У Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 року, складеному за результатами VIII-ї ревізії 1864 року, Куремес, який після земської реформи Олександра II був приписаний до Байгончекської волості — власницьке татарське село на 5 дворів з тринадцятьма мешканцями[9]. Пізніше село, ймовірно, повністю опустіло — на трьохверстовій карті Криму 1865–1876 селище відсутнє[10]. Згідно з Пам'ятною книгою Таврійської губернії за 1867 ріксело стояло пустим.

Ким і коли була відроджений Куремес, достеменно невідомо, однак після земської реформи 1890 року воно було віднесене до Ак-Шеіхської волості. Згідно з Календарем і Пам'ятною книжкою Таврійської губернії на 1900 рік в селі Куремес числилося вже 118 жителів у 10 дворах[11]. У Статистичному довіднику Таврійської губернії за 1915 рік в Ак-Шеіхській волості Перекопського повіту значиться село Куремес[12].

Згідно зі Списком населеннх пунктів Кримської АРСР до Всесоюзного перепису населення 17 грудня 1926 року село Куремес входило до складу Камаджинської сільради Джанкойського району[13].

18 травня 1948 року указом Президії Верховної Ради РРФСР Куремес був перейменований на село Армійське[14].

Населення ред.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 188 осіб, з яких 89 чоловіків та 99 жінок[15].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 189 осіб[16].

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[17]:

Мова Відсоток
кримськотатарська 51,85 %
російська 25,40 %
українська 22,22 %
інші 0,53 %

Примітки ред.

  1. ↑ Інформація про населений пункт. Прогноз погоди в селі Армійське (Крим) [Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]
  2. ↑ Камеральное описание Крыма, 1784 года // Известия Таврической ученой архивной комиссии. Том 6. 1888. Електронний доступ: Камеральное Описание Крыма, 1784 года. Л. А. № 22 [Архівовано 11 січня 2020 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Іменний указ від 12 грудня 1796 року, даний Сенату «Про нове розділення Держави на Губернії». Кравцова Л. П. Административно-территориальные преобразования в Крыму (1783—1998 гг.) Симферополь, 1998 г. Стор. 122. ISBN 966-7503-22-4 (рос.)
  4. ↑ З Указу Олександра I Сенату про створення Таврійської губернії. Кравцова Л. П. Административно-территориальные преобразования в Крыму (1783—1998 гг.) Симферополь, 1998 г. Стор. 124. ISBN 966-7503-22-4 (рос.)
  5. ↑ Лашков Ф. Ф. Сборник документов по истории Крымско-татарского змлевладения. ИТУАК. т. 26, стр.119. Електронний ресурс: library.chersonesos.org [Архівовано 20 липня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
  6. ↑ Топографічна карта півострова Крим складена С. О. Мухіним, 1817 рік. Аркуш А-3. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 4 вересня 2012.
  7. ↑ Эльдар Сейдаметов. Эмиграция крымских татар. Конец XIX-начало XX веков. Голос Крыма. — 2006. — 13 октября. — С. 7. Електронний доступ: на сайті nbuv.gov.ua [Архівовано 30 липня 2013 у Wayback Machine.]
  8. ↑ Карта Бєтєва и Оберга. Військово-топографічне депо, 1842 рік. Аркуш ІІ. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 4 вересня 2012.
  9. ↑ Кравцова Л. П. Административно-территориальные преобразования в Крыму (1783—1998 гг.) Симферополь, 1998 г. Стор. 186. ISBN 966-7503-22-4 (рос.)
  10. ↑ Трьохверстова карта Криму. 1865—1876. Військово-топографічне депо. Аркуш XXXII-13-f. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 4 вересня 2012.
  11. ↑ Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1900 год. 1900. 568 стор. С. 106. Електронний доступ: на сайті book-old.ru [Архівовано 16 червня 2012 у Wayback Machine.]
  12. ↑ Статистический справочнник Таврической губернии. Часть 1-я. Статистический очерк, выпуск четвёртый: Перекопский уезд, 1915 г. Кравцова Л. П. Административно-территориальные преобразования в Крыму (1783—1998 гг.) Симферополь, 1998 г. Стор. 186. ISBN 966-7503-22-4 (рос.)
  13. ↑ Кравцова Л. П. Административно-территориальные преобразования в Крыму (1783—1998 гг.) Симферополь, 1998 г. Стор. 316. ISBN 966-7503-22-4 (рос.)
  14. ↑ Переименования населенных пунктов Крыма [Архівовано 13 березня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
  15. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Автономна Республіка Крим (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  16. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Автономна Республіка Крим (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  17. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Автономна Республіка Крим (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Армійське&oldid=41867203