Поль Арма́н, справжнє ім'я Петеріс Пауль Тілтиньш (латис. Pols Armāns; Pēteris Pauls Tiltiņš; нар. 4 квітня 1903(19030404) — 7 серпня 1943) — радянський офіцер-танкіст. Відзначився у громадянській війні в Іспанії, загинув під час німецько-радянської війни, полковник (1940).

Поль Арман
латис. Pols Armāns
Ім'я при народженні латис. Pēteris Pauls Tiltiņš
Народження 4 квітня 1903(1903-04-04)
маєток Міттельгоф
Смерть 7 серпня 1943(1943-08-07) (40 років)
с. Поріччя
Поховання Волхов
Країна Російська імперія
Латвія Латвія
СРСР СРСР
Приналежність Прапор Червоної армії РСЧА
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ  танкові війська
Освіта Jelgava Real schoold, Латвійський університет, Московське вище військове командне училище (1928) і Військова академія бронетанкових військ імені Маршала Радянського Союзу Р. Я. Малиновського (1935)
Роки служби 1926–1943
Партія КПРС
Звання  Полковник
Командування 11-а танкова бригада
122-а танкова бригада
Війни / битви Громадянська війна в Іспанії
Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Вітчизняної війни I ступеня
CMNS: Арман Поль Матисович у Вікісховищі

Перший в СРСР танкіст, удостоєний звання Героя Радянського Союзу (31.12.1936).

Життєпис ред.

Народився 4 квітня 1903 року в маєтку Міттельгоф, Курляндської губернії Російської імперії (нині — Сесавська волость Єлгавського краю, Латвія) в родині селянина Матіса Тілтиня. Латиш. У підлітковому віці деякий час мешкав у Франції, там отримав перше посвідчення особи, звідти й незвичайне ім'я — Поль Арман.

Навчався в Єлгавській реальній школі. Був одним з організаторів Спілки молоді в Єлгаві. Його старший брат Альфред Тілтиньш був офіцером 3-го латиського стрілецького Курземського полку й 1918 року вступив до більшовицької партії. У 1920 році Поль також вступив до забороненої в Латвії Комуністичної партії.

У 1923 році вступив до Латвійської вищої школи, створеної на базі Ризької Політехніки.

Протягом 1924–1925 років проходив військову службу в Збройних силах Латвії. У 1925 році відвідав Париж, де його брат Альфред очолював радянську розвідку.

1926 року емігрував до СРСР, з того ж року в лавах РСЧА. Член ВКП(б) з 1927 року. У 1928 році закінчив Московську військову піхотну школу, командував стрілецьким взводом 59-го стрілецького полку Ленінградського військового округу. З жовтня 1930 року — командир взводу розвідки 1-ї механізованої бригади Московського військового округу, з травня 1931 року — командир автоброневого дивізіону в Закавказькому військовому окрузі, з грудня 1932 року — командир танкового батальйону 5-ї механізованої бригади. У 1935 році закінчив КУКС при Військовій академії механізації і моторизації РСЧА, командував танковим батальйоном 4-ї механізованої бригади.

У 1936–1937 роках брав участь в громадянській війні в Іспанії під псевдо «капітан Грейзе». 29 жовтня 1936 року в бою поблизу населеного пункту Сесенья (за 30 км на південь від Мадрида) танкова рота під його командуванням завдала несподіваного удару по ворогу. Особисто капітан Грейзе (Арман) знищив 3 танки й багато живої сили супротивника. Діставши контузію, продовжував керувати ротою з палаючого танка. Всього протягом дня танкова рота під командуванням капітана Грейзе (Армана) знищила і розсіяла до двох ескадронів кінноти й до двох батальйонів піхоти, вивела з ладу 12 гармат, кілька десятків автомашин з вантажами і декілька танків. Підлеглий Армана — Семен Осадчий здійснив перший танковий таран, зіштовхнувши в лощину італійську танкетку «Ансальдо».

Після повернення в СРСР у 1937 році майор Поль Арман призначений командиром 5-ї механізованої бригади, проте вже 27 лютого того ж року він був заарештований за звинуваченням у шпигунстві. Понад два роки провів у в'язниці, де його піддавали допитам. 21 червня 1939 року постановою Особливої наради при НКВС СРСР звільнений «за недостатністю звинувачення».

З вересня 1939 року — слухач Військової академії імені М. В. Фрунзе. У травні 1941 року полковник Арман закінчив Академію й був призначений заступником командира новосформованої в Орловському військовому окрузі 51-ї танкової дивізії.

В роки німецько-радянської війни командував 11-ю танковою бригадою, а з березня 1943 року — командувач бронетанкових і механізованих військ 4-ї армії Волховського фронту.

З серпня 1943 року — командир 122-ї танкової бригади того ж фронту. За короткий час йому вдалось відновити управління частинами бригади, втрачене попереднім комбригом, і націлити їх на виконання завдань, поставлених Військовою радою фронту. 7 серпня 1943 року поблизу села Поріччя Кіровського району Ленінградської області особисто виїхав у бойові порядки частин, щоб налагодити спільні дії з піхотою. Вийшовши з танку, був убитий кулеметною чергою супротивника[1].

Похований у місті Волхов Ленінградської області, Росія.

Нагороди ред.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 31 грудня 1936 року «за виконання спеціальних завдань Уряду», капітанові Арману Полю Матісовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і Грамоти Президії Верховної Ради СРСР. Згодом йому була вручена медаль «Золота Зірка» за № 27.

Також був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня (09.08.1943, посмертно).

Примітки ред.

  1. «Подвиг народа»: Нагородний лист на нагородження орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня. (рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 17 червня 2015.

Посилання ред.