Аргонавт (білок)
Аргонавт (англ. Argonaute) – загальна назва білків, що беруть участь у процесі РНК інтерференції. Білки родини Аргонавт формують РНК-індукований комплекс заглушення генів RISC (англ. RNA-induced silencing complex), що виконує функцію специфічного "виключення" генів-мішеней за допомогою коротких некодуючих РНК (мікроРНК, ендо-міРНК та піРНК)[2]. Білки родини аргонавт дуже консервативні у всіх еукаріотів, за винятком дріжджів Saccharomyces cerevisiae, що втратили здатність до РНК інтерференції[3]. Також Аргонавт білки присутні у архей і бактерій, але їхня функція там не до кінця з'ясована.
| Аргонавт | |
|---|---|
 | |
| Ідентифікатори | |
| Символ | Argonaute |
| PDB | 1U04 |
| UniProt | |
| Інша інформація | |
Підродини сімейства Аргонавт ред.
Білки родини Аргонавт діляться на три підкатегорії: AGO, PIWI (англ. P-element-induced wimpy testis) та WAGO, яка специфічна для круглих червів (Caenorhabditis elegans)[4].
У рослин також є представники родини Аргонавт, AGO1, які схожі на підродину AGO, але в період розвитку ці білки виконують рослинно-специфічні функції.
AGO ред.
AGO підродина білків взаємодіє з мікроРНК та малими інтерферуючими РНК. Для біогенезу таких видів РНК необхідна активність РНКази III.
PIWI ред.
PIWI підродина білків взаємодіє з піРНК – малими нкРНК, що походять з ділянок ДНК під назвою піРНК-кластери, біогенез яких не залежить від ферменту РНКази III.
WAGO ред.
Невеликі нкРНК, що взаємодіють з білками підродини WAGO є продуктами прямого синтезу РНК.
Механізм РНК-заглушення ред.
Деякі РНК формуються у вигляді двоспіральних молекул, але лише один ланцюг з'єднується з білком родини Аргонавт – це так званий гід-ланцюг (англ. guide strand), а комплементарний йому називається ланцюг-пасажир (англ. passenger strand). Важливим етапом є вибір саме гіда-ланцюга, оскільки при виборі ланцюга-пасажира будуть деградувати інші мРНК[4].
Представники родини ред.
У людини наявні 8 генів, які кодують білки родини аргонавт:
Примітки ред.
- ↑ Ji-Joon Song, Stephanie K. Smith, Gregory J. Hannon & Leemor Joshua-Tor (September 2004). Crystal structure of Argonaute and its implications for RISC slicer activity. Science. 305 (5689): 1434—1437. doi:10.1126/science.1102514. PMID 15284453.
- ↑ Gunter Meister (July 2013). Argonaute proteins: functional insights and emerging roles. Nature reviews. Genetics. 14 (7): 447—459. doi:10.1038/nrg3462. PMID 23732335.
- ↑ Ines A. Drinnenberg, David E. Weinberg, Kathleen T. Xie, Jeffrey P. Mower, Kenneth H. Wolfe, Gerald R. Fink & David P. Bartel (October 2009). RNAi in budding yeast. Science. 326 (5952): 544—550. doi:10.1126/science.1176945. PMID 19745116.
- ↑ а б Benjamin Czech & Gregory J. Hannon (January 2011). Small RNA sorting: matchmaking for Argonautes. Nature reviews. Genetics. 12 (1): 19—31. doi:10.1038/nrg2916. PMID 21116305.
|
Це незавершена стаття з генетики. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття з молекулярної біології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |