Ара Спікса
| Ара Спікса | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Cyanopsitta spixii Wagler, 1832 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Ара Спікса[1] або малий синій ара[1] (лат. Cyanopsitta spixii) — птах родини папугові. Єдиний вид роду Cyanopsitta.
Зовнішній вигляд ред.
Довжина тіла 55-57 см; вага 400 г. Забарвлення пір'я — блякло-блакитне. Голова світло-сіра. Груди і живіт — кольору морської хвилі. Лицьова зона позбавлена оперення (від наддзьоб'я до очей), темно-сірого кольору. Лоб і вушка — світліші основного кольору голови. Крила більш блакитні, ніж все тіло. Дзьоб чорний. Райдужна оболонка жовтувата. Лапи сірі. У молодих особин райдужка темна, наддзьоб'я кістяного кольору, чорне з боків, хвіст коротший.
Ареал ред.
Мешкав у Бразилії (між річками Парнаіва і Сан-Франсіску).
Спосіб життя ред.
Населяв рівнини з колючими чагарниками і самотніми високими деревами або посадками, пальмові гаї, лісопосадки вздовж берегів річок.
Розмноження ред.
Гнізда влаштовує в дуплах старих дерев, вибираючи найбільші дупла. Самиця відкладає яйця з інтервалом у два дні. У кладці 2-3 яйця. Насиджування триває 24-26 днів, насиджує яйця тільки самка. Самець годує самку і охороняє гніздо, ночує він поза гніздом. Пташенят годують обоє батьків. Оперяються пташенята близько 4 місяців, але ще три наступні місяці їх годують батьки.
Загрози та охорона ред.
Ара Спікса більше не зустрічається в дикій природі, останній самець, жив в дикій природі, зник у 2000 році. До цього в середині 1990-х років здійснювалися спроби впровадження особини самки з приватної колекції, але ця птиця загинула. Причинами зникнення є відлов, африканські бджоли, які зайняли всі придатні в цій зоні для гніздування дупла, а також вирубка улюблених дерев Tabebuia caraiba. Для цих птахів було характерне використання роками одного і того ж маршруту польоту, що полегшувало роботу браконьєрів. Є надія, що в дикій природі залишилася непомічена людьми невелика популяція цих птахів, в іншому випадку єдиною надією цього виду залишаються птиці, що живуть в приватних колекціях. На щастя, блакитні ара досить добре розмножуються в неволі. За продекларованим даними в приватних колекціях до кінця XX століття проживало близько 70 особин. Однак є небезпека нерозмноження більшої частини цих птахів, оскільки особини можуть бути дуже близькими родичами. Зараз діє програма по впровадженню пташенят, що вилупилися, в дику природу і їх захисту від браконьєрів. Крім того, щоб купити цю птицю, власник повинен гарантовано мати добре облаштовані вольєри і співпрацювати з програмою захисту ари Спікса (CPRAA).
З цих 70 птахів тільки 9 залучені в програми робочої групи, на щастя, ці птахи являють собою 90% генетичного різноманіття, представленого у всій популяції птахів. Крім того, існує надія, що інші власники птахів приєднаються до робочої групи, що збільшить розмір популяції, залученої до програми відновлення виду.
У 2004 в парку Лоро вдалося отримати пташеня від пари таких птахів і благополучно його виростити.
За даними 2007 року в приватних колекціях налічується 90 птахів.
За даними 2010 року в приватних колекціях налічується 105 птахів.
За даними 2014 орнітологам вдається рятувати вид, але повільно. Приблизно 400–500 птахів.
За даними 2022 року,вісім птахів були випущені на волю,і можливо,скоро дадуть перше дике потомство
Цікаві факти ред.
Малі сині ара — самець на ім'я Блу і самка на ім'я Перлинка — є головними героями мультфільмів «Ріо» і «Ріо 2», випущених кіностудією Blue Sky Studios.[2]
Примітки ред.
- ↑ а б Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення. Архів оригіналу за 21 листопада 2016. Процитовано 19 травня 2015.
- ↑ Press Release: Blue Sky's next feature "Rio" on its way in April of 2011. Blue Sky Studios. 14 травня 2009. Архів оригіналу за 19 лютого 2012. Процитовано 19 травня 2015.