Аракішвілі Дмитро Гнатович

Дмитро́ Гна́тович Аракішві́лі (23 лютого 1873, Владикавказ — 13 серпня 1953, Тбілісі) — радянський грузинський композитор, педагог, диригент, музично-громадський діяч, музикознавець-етнограф, академік АН Грузинської РСР (від 1950), археолог. Народний артист Грузинської РСР (1926). Лауреат Сталінської премії першого ступеня (1950). 

Аракішвілі Дмитро Гнатович
груз. დიმიტრი ეგნატეს ძე არაყიშვილი
Основна інформація
Дата народження	23 лютого (7 березня) 1873
Місце народження	Владикавказ, Російська імперія
Дата смерті	13 серпня 1953(1953-08-13) (80 років)
Місце смерті	Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР
Поховання	Дідубійський пантеон
Громадянство	Російська імперія і СРСР
Професії	музикознавець, композитор, музичний педагог, музичний етнограф, кінокомпозитор
Нагороди	Народний артист Грузинської РСР
Файли у Вікісховищі

Створив опери «Шота Руставелі» (1914, нова ред. 1947), «Життя — радість» (1926), симфонії, близько 70 романсів на тексти російських і грузинських поетів.

Життєпис

У дитинстві познайомився з нотною грамотою, виступаючи в церковному хорі, елементарним знанням теорії музики опанував самоучкою.

У 1893, проживаючи в Катеринодарі, (нині Краснодар), опублікував перше твір-«Грузинський танець» для фортепіано.

У 1894 переїхав до Москви, де вступив до музично-драматичного  училища Московського філармонічного товариства (закінчив  у 1901). Учень О. Ільїнського (композиція) і В. Кеса (диригування). Згодом займався з О. Гречаніновим.

У 1901 здійснив поїздку по Грузії для вивчення і запису народної музичної творчості (в 1902, 1904 і 1908 повторно брав участь в музично-етнографічних експедиціях по Західній і Східній Грузії).

З 1902 по 1918 жив в Москві, працюючи викладачем співу в школах.

У 1906-07 викладав теорію музики в організованій за його участю Народній консерваторії, в 1908-11 - в Безкоштовних музичних класах, створених ним в Арбатському районі Москви. Паралельно займається в Московському археологічному інституті (закінчив у 1917 із золотою медаллю). Заснував журнал «Музика і життя» в 1908 році.

Після Великої Жовтневої соціалістичної революції переїжджає в Тифліс. У 1918-21 директор Філармонічного суспільства, викладач музичного училища.

У 1921 організовує другу консерваторію (після 1923 об'єдналася з Тифліською консерваторією).

З 1919 професор консерваторії (історія музики, теоретичні предмети, грузинська народна творчість), в 1926-29 директор консерваторії і декан композиторського факультету. Одночасно займався записом, вивченням і пропагуванням народної музики.

Творча спадщина

Написав першу грузинську оперу, поставлену на професійній сцені, - «Сказання про Шота Руставелі» (1919), оперу «Життя-радість» ( «Динара», 1927; обидві опери поставлені в Театрі опери та балету ім. Паліашвілі), музику до кінофільму «Щит Джургая»; 1 акт опери «Нестан» (нап. 1936); 3 симфонії (1 – 1932; II - з хором, 1942; III - «Батьківщина і перемога», з хором, 1951), поеми «Гімн Ормузду» (1911) і «Гімн нового Сходу» (1933); Анданте для квартету (1948); п'єси для фортепіано., в тому числі 7 кавказьких танців; понад  80 романсів, в т. ч. «Тихая звездная ночь», «Я жду тебя», «На холмах Грузии», «Не пой, красавица, при. мне», «В царство розы и вина», «Из Гафиза», «В деревню», «Новая аробная», «Встреча», «Прилети, моя касатка»; хори, в т. ч. грузинські пісні (видано 1940); запис і обр. понад 400 нар. пісень; книги «Короткий історичний огляд, грузинської музики» (1940), «Огляд народної пісні Східної Грузії» (1948) і ін статті, нариси та ін.

Нагороди

В історію радянської музичної культури А. увійшов як один з основоположників професійної грузинської музики (його опера «Сказання про Шота Руставелі» - перша грузинська опера, поставлена на тифліській сцені), як автор перших національних симфонічних творів великої форми, творець класичної грузинської романсної лірики, а також як видатний музичної вчений-фольклорист, який відкрив специфічні риси стилістики грузинської народної пісні. Великі його заслуги в області музично-просвітницької діяльності та сфері музично-педагогічної роботи. Заслуги А. отримали високу оцінку.

У 1929 році він був удостоєний почесного звання народного артиста Грузинської РСР. Нагороджений орденом «Знак пошани» (1937), 3-ма орденами Трудового Червоного Прапора (1946, 1947, 1953) і медалями СРСР. У 1950 став лауреатом Державної премії СРСР. За праці по збиранню і вивченню музичного фольклору Грузії (записав понад 400 пісень) удостоєний золотої та срібної медалей Товариства любителів природознавства, антропології та етнографіі при Московському університеті.

Джерела

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.