Апама I
Апама I (дав.-гр. Ἀπάμα Α'; жила в IV сторіччі до н. е.) — согдійська аристократка, дружина селевкідского басилевса Селевка I Нікатора.
| Апама I дав.-гр. Ἀπάμα | ||
| ||
|---|---|---|
| Народження: | 4 століття до н. е. | |
| Смерть: | невідомо | |
| Батько: | Спітамен | |
| Мати: | Дружина Спітаменаd | |
| Шлюб: | Селевк I Нікатор | |
| Діти: |
Антіох I Сотер Апама Лаодіка | |
Життєпис ред.
Апама була дочкою впливового согдійського воєначальника Спітамена, який у 329 році до н. е. підняв повстання в Согдіані та Бактрії проти Александра Македонського. Під час влаштованого македонським басилевсом Весілля в Сузах в 324 році до н. е., Апама одружилася з македонським воєначальником Селевком. Її чоловік виявився одним з небагатьох македонян, що не розвівся зі своєю східною дружиною після смерті Александра. Згодом Селевк став одним з діадохів, правителів частини держави Александра Македонського. Можливо Апама залишалася живою під час одруження Селевка зі Стратонікою Сирійською[1][2].
Від шлюбу з Селевком мала сина Антіоха, який став наступником батька[1]. Згідно з сумнівними свідченнями візантійського хроніста Іоана Малали, у подружжя також народилося ще дві дочки — Апама та Лаодіка[3].
За ініціативи Демодама сина Арістіда, громадянами Мілету був прийнятий декрет в якому Апама прославлялася за допомогу воїнам-мілетянам, коли вони перебуваючи у війську Селевка I, здійснили похід у батьківщину Апами — Согдіану. Також басилісу прославляли за сприяння посольству міста до її чоловіка, щодо будівництва в Дідімах храму Аполлона. Вдячними мілетцями було встановлено кілька статуй Апамі, зокрема у Дідімах[4][5]. Також на її честь було названо кілька міст в державі Селевкідів, а її ім'я увійшло до ономастикону династії[1].
Римський історик Тіт Лівій називав Апаму сестрою Селевка I[6], сучасний дослідник Джон Гренджер вважав це помилкою, оскільки в еліністичних монархіях дружина басилевса традиційно називалася сестрою[1].
Примітки ред.
- ↑ а б в г Grainger, 1997, p. 38.
- ↑ Бенгстон, 1982, с. 60—61.
- ↑ Бенгстон, 1982, с. 61, 86.
- ↑ Нефёдов, 2014, с. 178.
- ↑ Nawotka, 2008, с. 146—147.
- ↑ Тіт Лівій, XXXVIII. 13.
Джерела ред.
- Тіт Лівій. Історія Риму від заснування міста.
- Nawotka K. Demodamas of Miletus, Seleucus I and Apollo : [рос.] // Мнемон. Исследования и публикации по истории античного мира. Сб. статей. — 2008. — Вып. 7. — С. 146—149. — ISBN 966027243X.
- Нефёдов К.Ю. Селевк Никатор и Аполлон // Доісламський Близький Схід: Історія, релігія, культура: Збірник наукових статей : [рос.]. — Київ, 2014. — С. 177—196. — 287 с. — ISBN 966027243X.
- Бенгстон Г. Селевк I // Правители эпохи эллинизма : [рос.]. — Москва : Наука, 1982. — С. 59—86.
- John D. Grainger. A Seleukid Prosopography and Gazetteer : [англ.]. — Brill, 1997. — 818 p. — ISBN 9004107991.