Антуан Рейнартц
Антуан Рейнартц (фр. Antoine Reinartz; нар. 1985, Номені, Франція) — французький актор.
| Антуан Рейнартц | ||||
|---|---|---|---|---|
| фр. Antoine Reinartz | ||||
 | ||||
| Антуан Рейнартц, 2018 | ||||
| Народився |
1985[1] Ессе-ле-Нансі, Мерт і Мозель[2] | |||
| Громадянство |
 Франція | |||
| Діяльність | актор, режисер | |||
| Alma mater | Вища національна консерваторія драматичного мистецтва | |||
| Роки діяльності | 2014 — донині | |||
| Провідні ролі | 120 ударів на хвилину | |||
| IMDb | nm6995530 | |||
| Нагороди та премії | ||||
| -«Сезар» (2018) | ||||
|
| ||||
 Антуан Рейнартц у Вікісховищі | ||||
Біографія ред.
Антуан Рейнартц народився у 1985 році в Номені, що в департаменті Мерт і Мозель у Франції; має п'ятьох братів і сестер.[3] У юнацькі роки він вступив до театру ліцею Фредерика Шопена та паралельно навчався в консерваторії Нансі.[3] Потім він отримав ступінь магістра з управління солідарністю в Ніцці, Нью-Йорку та Наґої, та приєднався до кількох об'єднань, таких як Федерація акторської солідарності (фр. Fédération des acteurs de la solidarité, FNARS).[4]
У 2008 році Рейнартц почав виступати як актор в Театрі-студії Аньєр (фр. Studio-théâtre d'Asnières), потім навчався у Вищій школі виконавських мистецтв у Лозанні (Швейцарія),[5] а в 2014 році закінчив Паризьку консерваторію драматичного мистецтва[3][5].
По закінченні консерваторії Антуан Рейнартц грає на театральних сценах, спочатку за кордоном, потім у Франції, зокрема в «Подіях» у партнерстві з Роман Боринже[fr].[6]
У кіно Антуан Рейнартц, починаючи з початку 2010-х років, зіграв близько 10-ти ролей, як у короткометражних, так і в повнометражних фільмах. У 2017 році він виконав роль Тібо у стрічці Робена Кампійо «120 ударів на хвилину», за яку у 2018 році отримав французьку національну кінопремію «Сезар» в номінації «Найкращий актор другого плану».[7][8]
Фільмографія ред.
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 2015 | ф | Коли я не сплю | Quand je ne dors pas | Макс |
| 2016 | ф | Біди Софі | Les malheurs de Sophie | |
| 2017 | ф | 120 ударів на хвилину | 120 battements par minute | Тібо |
| 2017 | ф | Ми молоді і наші дні довгі | Жеремі | |
| 2018 | ф | Електронна книга | E-Book | |
| 2023 | ф | Анатомія падіння | Anatomie d'une chute | юрист |
Визнання ред.
| Нагороди та номінації Антуана Рейнартца[9] | |||
|---|---|---|---|
| Рік | Категорія | Фільм | Результат |
| Премія «Сезар» | |||
| 2018 | Найкращий актор другого плану | 120 ударів на хвилину | Перемога |
Примітки ред.
- ↑ Franck-Dumas E., Piette J. «120 Battements par minute», un casting engagé / D. Alfon — 2017. — 139959 екз. — ISSN 0335-1793; 1766-0556; 2262-4767
- ↑ Poplavsky A. Les premières marches d'Antoine Reinartz — Nancy: 2017. — ISSN 0240-4958; 1760-4958; 2274-5912
- ↑ а б в Alexandre Poplavsky. Les premières marches d'Antoine Reinartz // L'Est républicain. — . Архівовано з джерела 31 січня 2018. Процитовано 4 березня 2018..
- ↑ Elisabeth Franck-Dumas, Jérémy Piette. 120 battements par minute, un casting engagé // Libération. — . Архівовано з джерела 24 вересня 2017. Процитовано 4 березня 2018..
- ↑ а б Antoine Reinartz – Comédien (фр.). VMA.fr. Процитовано 4 березня 2018.
- ↑ Les Événements de David Greig (фр.). Théâtre-Contemporain.net. Процитовано 4 березня 2018.
- ↑ Yann Bouchery. Le journal de 7h : "120 battements par minute" de Robin Campillo s'impose aux César. RTL.fr (фр.) . 3.03.2018. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 3.03.2018.
- ↑ 43e cérémonie des César : Le triomphe de « 120 battements par minute ». Le Point.fr (фр.) . 2.03.2018. Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 3.03.2018.
- ↑ Нагороди та номінації Антуана Рейнартца на сайті IMDb (англ.)
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Антуан Рейнартц |
|
Це незавершена стаття про французького актора або акторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |