Антоній Мйончинський
Антоній Мьончиньський (пол. Antoni Miączyński; 1691 — перед 30 квітня 1774) — граф, урядник, політичний і військовий діяч Речі Посполитої. Представник польського шляхетського роду Мьончинських гербу Сухекомнати.
| Антоній Мйончинський | |
|---|---|
| Народився | 1691 |
| Помер | 1774[1] |
| Країна |
 Річ Посполита |
| Посада | Підляський воєвода, Підляський каштелянd, луцький староста[2], Лосицький старостаd і посол Сейму Речі Посполитої[d] |
| Військове звання | ротмістр |
| Рід | Мйончинські |
| Батько | Атаназій Валентій Мьончиньський[2] |
| Мати | Олена Лужковськаd[3] |
| У шлюбі з | Дорота Воронецькаd |
| Діти | Каєтан Мянчинськийd, Юзеф Мьончиньський і Антоніна Мянчинськаd |
| Нагороди |
 |
Життєпис ред.
Батько — Атаназій Валентій Мьончиньський. Мати — дружина батька Гелена Лушковська гербу Корчак.
Від 1714 року його згадують у записах сеймиків Волинського воєводства як луцького старосту. Ротмістр панцерної корогви з 12 березня 1723 року (відступив її 25 березня 1763 сину Юзефові). 1724 року — посол сейму від Волинського воєводства. Полковник Його Королівської Милості з 1727 року. Учасник «конвокаційного» сейму від Луцького повіту. Підляський каштелян — з 6 грудня 1738, воєвода — з 17 серпня 1771. Нагороджений орденом Білого орла в 1757 році. Лосицький староста з 1717 року (за дозволом короля 12 листопада 1762 відступив його сину Юзефові), у 1724-1726, 1750-1753 роках мав процеси з громадами староства через надмірні побори, відбирання громадських «ґрунтів».
Маєтності ред.
Дідич Мьончина, Анджеєва, Левковичів, Сільця, Сємєня, Полаєва. Через поділ спадку батька мав тривалу судову суперечку з братом Пйотром. Справу в 1755 році вирішував Люблінський трибунал.
Сім'я ред.
Перша дружина — Юстина з Блендовських, донька теребовльського підчашого Стефана Блендовського. Дітей не мали. Друга — княжна Дорота Воронецька, донька чернігівського каштеляна князя Миколи Воронецького, дідичка маєтностей Березне, Крутнів на Поділлі. Діти:
- Леон — іновлодзький староста,
- Юзеф — лосицький староста, генерал французьких військ[4],
- Каєтан Адам — дідич Мирополя, Тайкурів, Радивилова[5],
- Антоніна — дружина мінського, троцького воєводи Юзефа Радзивілла,
- Тереса — дружина великого литовського чесника Міхала Ронікера,
- Анна — дружина Пляцида Курдвановского.
Примітки ред.
- ↑ а б Antoni Miączyński
- ↑ а б Urzędnicy wołyńscy XIV-XVIII wieku: spisy / за ред. M. Wolski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 2007. — С. 99. — 188 с. — ISBN 978-83-85213-51-2
- ↑ Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
- ↑ Szczygielski W. Miączyński Józef herbu Suchekomnaty (1691—1774) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978. — T. XX/3, zeszyt 86. — S. 559—562. (пол.)
- ↑ Szczygielski W. Miączyński Kajetan Adam Jan herbu Suchekomnaty (1751?—1801) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978. — T. XX/3, zeszyt 86. — S. 562—564. (пол.)
Джерела ред.
- Dymnicka-Wołoszyńska H. Miączyński Antoni herbu Suchekomnaty (1691—1774) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978. — T. XX/3, zeszyt 86. — S. 552—553. (пол.)
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
.svg){kind=small}
|
Це незавершена стаття про особу Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |