Антонівка (Любашівська селищна громада)
Анто́нівка — село Любашівської селищної громади Подільського району Одеської області України. Населення становить 191 осіб.
| село Антонівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Одеська область |
| Район |  Подільський район
|
| Громада | Любашівська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA51120130050047276 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1840 |
| Населення | 191 |
| Площа | 0,983 км² |
| Густота населення | 194,3 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 66524 |
| Телефонний код | +380 4864 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 47°55′00″ пн. ш. 30°15′24″ сх. д. / 47.91667° пн. ш. 30.25667° сх. д.Координати: 47°55′00″ пн. ш. 30°15′24″ сх. д. / 47.91667° пн. ш. 30.25667° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
97 м |
| Водойми | Кодима |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | Одеська область, Подільський район, 66502, смт Любашівка, вул. Князя Володимира, буд. 84 |
| Карта | |
  Антонівка | |
 Антонівка | |
| Мапа | |
| |
Село Антонівка було засноване після російсько-турецької війни 1787—1792 років. За іншими переказами село було засноване в 1762 році турками, які засновували поселення на правому березі річки Кодима, по якій проходив кордон між Отоманською Портою і Річчю Посполитою, так як поселення на лівому березі річки Кодима, по Чорному (Шпаківському) шляху, почали засновуватися ще при королеві Речі Посполитої Янові ІІІ Собеському з 1684 року.
Село Антонівка розташовується на височині правого берега річки Кодима, має три вулиці, є ФАП та будинок культури. Раніше село було розташоване на горбах над Кодимою і в долині (в даний час в долині залишилось три хати, з яких лише в одній живуть люди). Зі східної сторони село межує з селом Агеївка, з західної було село Новоандріївка (вже вимерло). Сільська рада знаходиться в селі Іванівка за п'ять кілометрів, до автобану Київ-Одеса три кілометри, до районного центру Любашівка, де знаходиться однойменна залізнична станція, дев'ять кілометрів. До жовтневого перевороту 1917 року село належало пану Цибульському. Село пережило страшні голодомори 1932—1933 та 1947 років, а в даний час вимирає. Селяни живуть за рахунок обробітку та здачі в оренду власних земельних паїв та утримуючи худобу.
Населення ред.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 231 особа, з яких 95 чоловіків та 136 жінок.[1]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 191 особа.[2]
Мова ред.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 89,53 % |
| молдовська | 6,81 % |
| російська | 1,05 % |
| угорська | 0,52 % |
| інші | 2,09 % |
Примітки ред.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
|
Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |