Тінелюбка тонколиста
Тінелюбка тонколиста[1], анограма тонколиста[2] (Anogramma leptophylla) — вид рослин родини птерисових (Pteridaceae). Видовий епітет походить від грецьких слів λεπτός — «тендітний» і φύλλον — «листок», і пов'язаний із крихкістю листя. Природоохоронний статус виду в Україні: зникаючий.
| Тінелюбка тонколиста | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Відділ: | Папоротеподібні (Polypodiophyta) |
| Клас: | Папоротевидні (Polypodiopsida) |
| Порядок: | Багатоніжкові (Polypodiales) |
| Родина: | Крильникові (Pteridaceae) |
| Рід: | Тінелюбка (Anogramma) |
| Вид: | Тінелюбка тонколиста (A. leptophylla)
|
| Біноміальна назва | |
| Anogramma leptophylla | |
Морфологія ред.
Рослина 15–25 см заввишки з листям до 15 см завдовжки. Кореневище пряме, невелике 2-4 мм в діаметрі. Листя схоже на листя петрушки, жовто-зелене, гладке, тонке і крихке. Вони диморфні: внутрішні, родючі листки довжиною до 15 см, зовнішні, стерильні, як правило, коротші, все менші. Край листа не згортається, як у більшості видів родини. Спори бурі.
Поширення, біологія ред.
Вид знаходиться в усьому світі в помірних і субтропічних регіонах (Африка, Азорські острови, Південна Європа, Іран, Шрі-Ланка, Австралія (вкл. Тасманію), Нова Зеландія, Північна, Центральна та Південна Америки). В Україні — Південний берег Криму, Керченський півострів.
Населяє вологі, тінисті схили, тріщини скель, стін або огорож, кам'янисті береги річок, тінисті низинні площі з частими росами до висоти 1000 м. Що є рідкістю для спорофітів цеї родини, вид має тенденцію до річного життєвого циклу спорофіту. Гаметофіт рослини має можливість залишатися в стані спокою й очікувати до двох з половиною років, поки умови не стануть підхожими для етапу спорофітного життєвого циклу. Розмножується спорами та вегетативно.
Галерея ред.
Примітки ред.
- ↑ Anogramma leptophylla // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ Червона книга України
Джерела ред.
|
Це незавершена стаття про папороті. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |