Вікіпедія

Анна (принцеса Великої Британії)

дочка королеви Єлизавети ІІ
У Вікіпедії є статті про інших людей з іменем Анна.

Принцеса Анна (англ. Anne, Princess Royal; повне ім'я Анна Єлизавета Аліса Луїза, англ. Anne Elizabeth Alice Louise) (нар. 15 серпня 1950(19500815), Лондон, Англія) — британська принцеса, дочка королеви Єлизавети ІІ. Анна народилася третьою в черзі успадкування британського престолу, а зараз є 17-ю[5], з 1987 року є королівською принцесою, титул якої зберігається довічно[6][7].

Принцеса Анна
англ. Anne
Принцеса Анна
Принцеса Анна
Анна 2015 року
принцеса Великої Британії
Монарх: Єлизавета II
Королівська принцеса
з 1987
Монарх: Єлизавета II
Попередник: Марія
 
Ім'я при народженні: англ. Princess Anne Elizabeth Alice Louise of Edinburgh
Народження: 15 серпня 1950(1950-08-15)[1][2][…] (73 роки)
Кларенс-гаус, Лондон
Країна: Велика Британія
Релігія: Англіканська церква
Освіта: Benenden Schoold (1968)[4]
Рід: Віндзори
Батько: Філіп, герцог Едінбурзький
Мати: Єлизавета II
Шлюб: 1. капітан Марк Філліпс (у шлюбі у 1973—1992)
2. командер Тімоті Лоренс (у шлюбі з 1992)
Діти: Пітер, Зара
Автограф:
Нагороди:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Анна народилася в Кларенс-хаусі, здобула освіту в школі Бененден і почала виконувати королівські обов'язки одразу після досягнення повноліття. Вона займалась верховою їздою, вигравши одну золоту медаль у 1971 році та дві срібні медалі у 1975 році на Чемпіонаті Європи з троєборства[8]. У 1976 році вона стала першою членкинею британської королівської родини, яка брала участь в Олімпійських іграх[9]. У 1988 році королівська принцеса стала членкинею Міжнародного олімпійського комітету (МОК)[10].

Анна виконує офіційні обов'язки та зобов'язання від імені монарха[11]. Вона є патроном або президентом понад 300 організацій, включаючи WISE, Riders for Health і Carers Trust[11].

Анна вийшла заміж за капітана Марка Філліпса в 1973 році; вони розлучилися в 1992 році. У них двоє дітей, Пітер Філліпс і Зара Тіндолл, п'ятеро онуків. Через кілька місяців після розлучення в 1992 році Анна вийшла заміж за командира (пізніше віце-адмірала) сера Тімоті Лоуренса, з яким вона познайомилася, коли він служив конним її матері між 1986 і 1989 роками.

Життєпис ред.

 
Принцеса Анна (ліворуч) у Києві, 1973 рік

Анна народилася під час правління свого діда по материнській лінії, короля Георга VI, у Кларенс-хаусі 15 серпня 1950 року об 11:50[12], як друга дитина та єдина дочка принцеси Єлизавети, герцогині Единбурзької, пізніше королеви Єлизавети II від 1952 року, та Філіпа, герцога Единбурзького. У честь її народження був салют із 21 гармати в Гайд-парку[13]. Анну хрестив архієпископ Йоркський Сиріл Гарбетт у музичній кімнаті Букінгемського палацу 21 жовтня 1950 року. На момент народження вона була третьою в лінії спадкоємства британського престолу, після її матері — на той час принцесою Єлизаветою — та старшим братом Чарльзом. Вона піднялася на друге місце після вступу її матері, зараз вона 16-та в черзі[14].

Гувернантка, Кетрін Піблз, була призначена піклуватися про Анну та інших її братів і сестер, Чарльза, Ендрю та Едварда, відповідала за її початкову освіту в Букінгемському палаці. Після смерті Георга VI у лютому 1952 року мати Анни зійшла на престол як королева Єлизавета II. Через свій молодий вік на той час, Анна не прийшла на коронацію матері в червні 1953 року[15].

У 1963 році Анна пішла в школу-інтернат[16]. Вона вступила до школи Бененден у 1963 році. У 1968 році Анна закінчила школу з шістьма GCE O-Levels і двома А рівнями[17]. Вона почала брати участь у королівських заручинах у 1969 році, у віці 18 років[18].

У 1970 році вона ненадовго мала стосунки з Ендрю Боулзом, який пізніше одружився з Каміллою Шанд. Значно пізніше Шанд одружилася з братом Анни — Чарльзом, ставши його другою дружиною[19].

У червні 1987 року отримала від матері титул королівської принцеси[20].

Шлюби та діти ред.

Шлюб з Марком Філліпсом ред.

Анна познайомилася з Марком Філліпсом, лейтенантом 1-ї королівської драгунської гвардії у 1968 році на вечірці для любителів коней[21]. Про їхні заручини було оголошено 29 травня 1973 року[22]. 14 листопада 1973 року пара одружилася у Вестмінстерському абатстві на церемонії, що транслювалася по телебаченню, за оцінками 100 мільйонів аудиторії[23]. Згодом вони оселилися в парку Гаткомб. Оскільки Філліпс не мав титулів, то йому запропонували титул графа від якого він відмовився. Отже, їхні діти народжувалися без титулів. Анна та її чоловік мають двох дітей — Пітера та Зару[24], а також п'ятеро онуків. 31 серпня 1989 року Анна і Філліпс оголосили про свій намір розлучитися. Пару рідко бачили на публіці разом, і обидва були романтично пов'язані з іншими людьми. Вони розділили опіку над своїми дітьми та спочатку оголосили, що «не планують розлучатися». Однак 13 квітня 1992 року палац оголосив, що Анна подала на розлучення, яке було завершено через десять днів[25].

Шлюб з сером Тімоті Лоренсом ред.

Анна познайомилася з Тімоті Лоренсом, командиром Королівського флоту, коли він служив на Королівській яхті «Британія». Їхні стосунки розвинулися на початку 1989 року, через три роки після того, як він був призначений конюхом королеви[26]. У 1989 році існування приватних листів Лоренса до принцеси було виявлено газетою «The Sun»[27]. 12 грудня 1992 року пара одружилася в Крейті-Кірк біля замку Балморал у Шотландії[28]. На приватну шлюбну службу було запрошено приблизно 30 гостей[29]. Анна стала першою королівською особою, яка після розлучення вийшла заміж повторно (після принцеси Вікторії Меліти Саксен-Кобург-Готської, онуки королеви Вікторії).

На весільну церемонію Анна одягла білий піджак поверх «скромної, укороченої сукні до колін» та з білими квітами у волоссі[30]. Її обручка була зроблена з «кабошонового сапфіру, оточеного трьома маленькими діамантами з кожного боку»[31]. Після шлюбної служби пара та гості вирушили до Craigowan Lodge на приватний прийом. Лоренс не отримав звання перства.

Титули та герби ред.

 
Монограма принцеси Анни

Анна — сьома королівська принцеса[6], яка дається лише старшій дочці суверена. Попередньою володаркою була донька короля Георга V, принцеса Марія, графиня Гервуда.

Родинне дерево ред.

Походження королівської принцеси можна простежити аж до Кердіка, короля Вессекса (519—534).

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
8. Георг I (король Греції)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
4. Андрій (принц Греції і Данії)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
9. Ольга Костянтинівна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
2. Філіп, герцог Единбурзький
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
10. Людвіг Александр Баттенберг
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
5. Аліса фон Баттенберг
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
11. Вікторія Гессен-Дармштадтська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
1. Принцеса Анна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
12. Георг V
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
6. Георг VI
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
13. Марія Текська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
3. Єлизавета II
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
14. Клод Боуз-Лайон, 14-й граф Стратмор і Кінггорн
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
7. Єлизавета Боуз-Лайон
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
15. Сесілія Боуз-Лайон, графиня Стратмор і Кінггорн
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Зв'язки з Україною ред.

Спортивні медалі
Представник   Велика Британія
Верхова їзда
Чемпіонат Європи
Золото 1971 Берлі Індивідуально
Срібло 1975 Люгмуглен Команда
Срібло 1975 Люгмуглен Індивідуально

1973 року та влітку 1990 року в рамках Днів Великої Британії в СРСР відвідувала Київ[32].

Примітки ред.

  1. ↑ FemBio database
  2. ↑ Lundy D. R. The Peerage
  3. ↑ Kindred Britain
  4. ↑ The International Who's Who of Women 2006 — Routledge, 2005. — ISBN 978-1-85743-325-8
  5. ↑ News, A. B. C. What to know about the British royal line of succession. ABC News (англ.). Процитовано 19 листопада 2023.
  6. ↑ а б Princess Anne's colourful royal career (en-GB) . 21 листопада 2002. Процитовано 19 листопада 2023.
  7. ↑ Why Princess Charlotte Won't Automatically Inherit the Title of Princess Royal. Town & Country (амер.). 12 серпня 2018. Процитовано 19 листопада 2023.
  8. ↑ Medals won by the British Senior Eventing Team in European Championships since 1953. web.archive.org. 11 грудня 2012. Архів оригіналу за 11 грудня 2012. Процитовано 19 листопада 2023.
  9. ↑ The Princess Royal and the Olympics.
  10. ↑ Llewelyn, Abbie (29 вересня 2020). Boris Johnson’s frank assessment of Princess Anne exposed. Express.co.uk (англ.). Процитовано 19 листопада 2023.
  11. ↑ а б The Princess Royal.
  12. ↑ Page 4197 | Issue 38995, 16 August 1950 | London Gazette | The Gazette. www.thegazette.co.uk. Процитовано 16 листопада 2022.
  13. ↑ 1950: Princess gives birth to second child (en-GB) . 15 серпня 1950. Процитовано 16 листопада 2022.
  14. ↑ News, A. B. C. Queen Elizabeth II dies at 96: How the British royal line of succession changes. ABC News (англ.). Процитовано 16 листопада 2022.
  15. ↑ rose.slavin (2 червня 2017). 50 facts about The Queen's Coronation. The Royal Family (англ.). Процитовано 16 листопада 2022.
  16. ↑ Royal Insight > Focus > April 2007 > Scouts and Guides. web.archive.org. 24 січня 2009. Архів оригіналу за 24 січня 2009. Процитовано 16 листопада 2022.
  17. ↑ The Royal Family > HRH The Princess Royal > Early life and education. web.archive.org. 22 жовтня 2008. Архів оригіналу за 22 жовтня 2008. Процитовано 16 листопада 2022.
  18. ↑ Emma.Goodey (2 жовтня 2015). The Princess Royal. The Royal Family (англ.). Процитовано 16 листопада 2022.
  19. ↑ Princess Anne comforts Andrew Parker Bowles at funeral of his wife Rosemary - hellomagazine.com. web.archive.org. 6 червня 2011. Архів оригіналу за 6 червня 2011. Процитовано 16 листопада 2022.
  20. ↑ Королівська принцеса: чому дочка Єлизавети II має саме цей титул. ТСН.ua (укр.). 15 серпня 2022. Процитовано 12 березня 2023.
  21. ↑ PRINCESS ANNE TO SEPARATE FROM HUSBAND. Chicago Tribune. Процитовано 16 листопада 2022.
  22. ↑ BBC - History - Princess Anne's wedding (pictures, video, facts & news). web.archive.org. 5 червня 2017. Архів оригіналу за 5 червня 2017. Процитовано 16 листопада 2022.
  23. ↑ Princess Anne's Marriage - Events of 1973 - Year in Review - UPI.com. web.archive.org. 12 лютого 2009. Архів оригіналу за 12 лютого 2009. Процитовано 16 листопада 2022.
  24. ↑ The Princess Royal | The Royal Family. web.archive.org. 14 липня 2017. Архів оригіналу за 14 липня 2017. Процитовано 16 листопада 2022.
  25. ↑ PRINCESS ANNE'S DIVORCE FINAL. Deseret News (англ.). 23 квітня 1992. Процитовано 16 листопада 2022.
  26. ↑ Press, The Associated (13 грудня 1992). In Quiet Scottish Ceremony, Anne Marries Naval Officer. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 16 листопада 2022.
  27. ↑ A Crisis Rocks a Royal Marriage. Peoplemag (англ.). Процитовано 16 листопада 2022.
  28. ↑ 1992: Princess Royal remarries (en-GB) . 12 грудня 1992. Процитовано 16 листопада 2022.
  29. ↑ Divorce. web.archive.org. 5 лютого 2011. Архів оригіналу за 5 лютого 2011. Процитовано 16 листопада 2022.
  30. ↑ Royal wedding dresses through the years. The Telegraph (en-GB) . 5 серпня 2015. ISSN 0307-1235. Процитовано 16 листопада 2022.
  31. ↑ Culture and Style 2022. Harper's Bazaar Australia (амер.). Процитовано 16 листопада 2022.
  32. ↑ Дочка Єлизавети II впала з коня під Києвом: в мережі спливли архівні кадри (українською) . 23 жовтня 2020. Архів оригіналу за 12 квітня 2021. Процитовано 12 квітня 2021.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Анна_(принцеса_Великої_Британії)&oldid=41383990