Вікіпедія

Анна Бентгайм-Текленбурзька

княгиня-консорт Ангальт-Бернбургу
У Вікіпедії є статті про інших людей з іменем Анна.

Анна Бентгайм-Текленбурзька (нім. Anna von Bentheim-Tecklenburg; 4 січня 1579 — 9 грудня 1624) — німецька графиня з дому Бентгаймів, донька графа Бентгайму, Текленбургу та Штайнфурту Арнольда III та графині Лімбургу Магдалени Ноєнар-Альпенської, дружина князя Ангальт-Бернбургу Крістіана I.

Анна Бентгайм-Текленбурзька
нім. Anna von Bentheim-Tecklenburg
Анна Бентгайм-Текленбурзька
Анна Бентгайм-Текленбурзька
Портрет Анни пензля невідомого майстра, музей Бернбурзького замку
1-а княгиня-консорт Ангальт-Бернбургу
Початок правління: 1603
Кінець правління: 9 грудня 1624
Попередник: не було
Наступник: Елеонора Софія Шлезвіг-Гольштейн-Зондербурзька
Дата народження: 4 січня 1579 або 4 січня 1579(1579-01-04)[1]
Місце народження: Бентгайм
Дата смерті: 9 грудня 1624(1624-12-09)[1] (45 років)
Чоловік: Крістіан I
Діти: Фрідріх Крістіан, Амалія Юліана, Крістіан, Елеонора Марія, Сибілла Єлизавета, Анна Магдалена, Анна Софія, Луїза Амалія, Ернст, Амена Юліана, Агнеса Магдалена, Фрідріх, Софія Маргарита, Доротея Матильда, Фрідріх Людвіг
Династія: дім Бентгайм, Асканії
Батько: Арнольд III
Мати: Магдалена Ноєнар-Альпенська

Засновниця «Шляхетної Академії Щирості» (1617).

Біографія ред.

Народилась 4 січня 1579 року у Текленбурзі. Була четвертою дитиною та першою донькою в родині графа Бентгайму, Текленбургу та Штайнфурту Арнольда III та Магдалени Ноєнар-Альпенської. Мала старших братів Ебервіна Віріха та Адольфа. Ще один брат помер немовлям до її народження. Згодом сімейство поповнилося сімома молодшими дітьми.

Подружнє життя батьків було щасливим. Обоє сповідували реформатську віру і сприяли її поширенню на своїх землях. Тримали двір, почергово, у Бентгаймі, Штайнфурті, а наприкінці життя — головним чином у Текленбурзі.[2]

 
Портрет Крістіана Ангальтського, 1609

Анна у 16-річному віці була видана заміж за 27-річного ангальтського принца Крістіана, щойно призначеного губернатором Верхнього Пфальцу. Весілля відбулося 2 липня 1595 у Лорбаху поблизу Бюдінгена. Наречений був відомий своєю хоробрістю, отримав добру освіту і мав видатний дипломатичний хист. До одруження брав участь у кампаніях Генріха Наваррського та здобув його прихильність.[3]

Оселилися молодята у Амберзі. Їхній шлюб став взірцевим для того часу.[4] Із чоловіком Анна поділяла любов до французької та італійської мов, якими обоє добре володіли. Жінка мала також неабиякі знання у фармації,[5] як і її бабуся.[6]

За десять місяців народила первістка, який помер у той же день. Всього у подружжя було шістнадцятеро дітей:

  • Фрідріх Крістіан (нар. та пом. 2 травня 1596) — помер після народження;
  • Амалія Юліана (1597—1605) — прожила 8 років;
  • Крістіан (1599—1656) — наступний князь Ангальт-Бернбургу у 1630—1656 роках, був одруженим з принцесою Елеонорою Софією Шлезвіг-Гольштейн-Зондербурзькою, мав п'ятнадцятеро дітей;
  • Елеонора Марія (1600—1657) — дружина герцога Мекленбург-Ґюстрова та соправителя Мекленбургу Йоганна Альбрехта II, мала п'ятеро дітей;
  • донька (нар. та пом. травень 1601) — померла немовлям;
  • Сибілла Єлизавета (1602—1648) — одружена не була, дітей не мала;
  • Анна Магдалена (1603—1611) — прожила 8 років;
  • Анна Софія (1604—1640) — одружена не була, дітей не мала;
  • Луїза Амалія (1606—1635) — одружена не була, дітей не мала;
  • Ернст (1608—1632) — полковник саксонського війська, одруженим не був, дітей не мав;
  • Амена Юліана (1609—1628) — одружена не була, дітей не мала;
  • Агнеса Магдалена (1612—1629) — одружена не була, дітей не мала;
  • Фрідріх (1613—1670) — князь Ангальт-Гарцгероде у 1635—1670 роках, був двічі одруженим, мав трьох дітей від першого шлюбу;[7]
  • Софія Маргарита (1615—1673) — дружина князя Ангальт-Дессау Йоганна Казимира, дітей не мала;
  • Доротея Матильда (1617—1656) — одружена не була, дітей не мала;
  • Фрідріх Людвіг (1619—1621) — прожив півтора роки.
 
Губернаторська резиденція в Амберзі

У 1603 році Крістіан із братами поділив ангальтські землі, в результаті чого отримав Бернбург із прилеглими територіями, відродивши князівство Ангальт-Бернбург. Втім, фактично, землями керував його судовий виконавець Курт фон Берстель, з яким правитель активно листувався з Амбергу[3].

У 1617 році Анна заснувала «Noble Académie des Loyales» — «Шляхетну Академію Щирості», яка була жіночим аналогом «Плодоносного Товариства», і покровительствувала їй надалі. Крім основної діяльності, шляхетні жінки збирали кошти «на користь бідних дітей, аби ті могли чомусь навчитися»[5].

В ході богемського повстання, яке переросло у Тридцятилітню війну, чоловік Анни очолив протестантське військо. Після поразки у Битві на Білій Горі у листопаді 1620 року і вигнання імператором у січні 1621 року, він виїхав до Штаде, згодом — до Швеції, і, зрештою, у квітні 1622 року знайшов притулок у короля Данії Крістіан IV, який дозволив йому жити із родиною у Фленсбурзі[3].

Після отриманого на початку 1624 року імператорського помилування, сімейство оселилося у Бернбурзі, відійшовши від суспільного життя.[3][4] Анна померла у Бернбурзі 9 грудня 1624 року. Була похована у крипті місцевої замкової церкви Святого Егідія. Наразі місце її останнього спочинку знаходиться на другому рівні крипти[8].

Генеалогія ред.

Арнольд II
 
Марія Бентгаймська
 
Конрад Текленбург-Шверінський
 
Мехтільда Гессенська
 
Гумпрехт I
 
Амалія Вертгаймська
 
Віріх V
 
Ірмгард Зайн-Гомбурзька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ебервін III
 
 
 
 
 
 
Анна Текленбург-Шверінська
 
 
 
 
 
Гумпрехт II
 
 
 
 
 
Амена Даунська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Арнольд III
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Магдалена Ноєнар-Альпенська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Анна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки ред.

  1. ↑ а б http://thesaurus.cerl.org/record/cnp01049032
  2. ↑ Hermann Schaub: Die Herrschaft Rheda und ihre Residenzstadt. Von den Anfängen bis zum Ende des Alten Reiches (= Veröffentlichungen aus dem Kreisarchiv Gütersloh. Bd. 10). Verlag für Regionalgeschichte, Bielefeld 2006, ISBN 3-89534-610-1. — стор. 81.
  3. ↑ а б в г Otto von Heinemann: Christian I., Fürst von Anhalt. In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 4, Duncker & Humblot, Leipzig 1876, стор. 145–150. [1] [Архівовано 19 жовтня 2021 у Wayback Machine.] (нім.)
  4. ↑ а б Friedrich Hermann Schubert: Christian I., Fürst von Anhalt-Bernburg. In: Neue Deutsche Biographie. Band 3, Duncker & Humblot, Berlin 1957, ISBN 3-428-00184-2, стор. 221–225 [2] [Архівовано 2 липня 2016 у Wayback Machine.] (нім.)
  5. ↑ а б Біографія Анни Ангальт-Бернбурзької [3][недоступне посилання] (нім.)
  6. ↑ Анна Текленбурзька [4] [Архівовано 23 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (нім.)
  7. ↑ Біографія Фрідріха Ангальт-Бернбург-Гарцгероде [5] [Архівовано 10 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (нім.)
  8. ↑ Замкова крипта Святого Егідія у Бернбурзі [6] [Архівовано 6 серпня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Анна_Бентгайм-Текленбурзька&oldid=41801589