Вікіпедія

Анзуд (Анзу)

Анзуд (шумерське), Анзу (аккадське; також Зу, «Імдугуд, Ім-Дугуд» = «Буря-Вітер»), Шуту — божественний птах, який символізує блискавку та вітер.

Птиця блискавки-бурі Анзу (Імдугуд) — рельєф в Лагаші (2550-2500 р. до н.е., в наш час[коли?] зберігається в Луврі).

В шумеро-аккадській міфології велетенський божественний птах, у вигляді «орла з головою левиці (тобто завжди без гриви); й зазвичай, лапи орла стоять на двох гривастих левах». Пізніше (приблизно з 14 ст. до н. е.) Анзуд має також вигляд «велетенського орла». «В написах згадується починаючи з 26 ст. до н. е. (тексти з Фари, теофорні імена). У міфах Анзуд є посередником між земним та небесним світом, й відповідно — між богами та людьми; він водночас має й добрі, й злі риси»[1][2].

Етимологія ред.

Перший корінь «Ан-» (в йменні «Анзуд», «Анзу») має значення шум. «Ан» = «небо; бог неба»[3]. Другий корінь «-Зуд, -Зу» (та ім'я «Шуту», яке близьке до «-Зуд») можна вважати «власним йменням цього божества».

Міфи про Анзуда ред.

 
Верхів'я булави (діаметр 11.7 см) з зображенням «Imdugud» (він же Анзу), орел з головой льва, символ Нінгірсу. Імдугуд схопив двох левів та три людські фігури, найбільша з яких — це, певно, Enannatum (правитель Лагаша в період біля 2400 р. до н. е.; Ранньодинастичний період III в Південній Месопотамії). Раскопки в м. Телло (Південний Ірак). Зберігається у Британському музеї (ME 23287).
 
Анзу нагадує скіфського грифона (цикл «Enûma Eliš», таблетка XXXI). Британський музей. Період правління «Мардук-апла-іддіна I» (34-й каситський цар Вавилона, був царем у 1171—1159 рр. до н. е.)

1) В шумерському «міфі про Лугальбанду»[4] Анзуд допомагає йому перейти через неприступні гори Хуррум.

2) В шумеро-аккадському міфі «Гільгамеш, Енкіду та підземний світ»[5] Гільгамеш зганяє з дерева «хулуппу» Анзуда, який живе на його гілках.

3) Про надзвичайну силу Анзуда свідчить той факт, що саме йому (та ще кільком богам-руйнівникам) боги доручили — виконати присуд про «всесвітній потоп»:
 — «Анзу пазурями розриває небо —
Розум країни — розколото наче глечик»[6].

В цьому фрагменті «пазурі Анзуда, якими він розриває небо» — це блискавки.

4) Міф про те, як Анзуд викрав «таблиці долі» (ці таблиці давали владу над богами та людьми), відомий у двох версіях:

  • старовавилонська версія (тут ймення богів з «шумеро-аккадської міфології») — переможцем Анзуда названий бог Нінгірсу (бог, шанований в місті Лагаші), а в найновіших варіантах міфу — Нінурта. Анзуд краде «таблиці долі» у верховного бога Енліля; богиня-мати Дінгірмах відправляє проти Анзуда «бога війни Нінурту» й дає йому в дорогу сім вітрів. Бог наздоганяє Анзуда й посилає стрілу навздогін птиці. Але, маючи «таблиці долі», Анзуд замовляннями виліковує свою рану. Нінурта зміг забрати «таблиці долі» у Анзуда лише з третьої спроби. На згадку про перемогу — Нінгірсу-Нінурта бере «зображення Анзуда» як свій символ-герб (подібно як в індуїзмі — Вішну узяв як свій герб «зображення переможеної ним — сяючої птиці Гаруди»);
  • новоассирійська версія (тут ймення богів з «вавилоно-ассирійської міфології»): Зу (АнЗу) викрадає таблиці у Бела. Й Анну (верховний бог неба) хоче відправити супроти Зу великих воїнів : Адада (бог грому), Іштар (Велика Богиня війни та кохання), та сина Іштар «Бару» — але вони не наважуються воювати супроти Зу, бо вважають Зу непереможним. Закінчення міфу зіпсоване, й невідомо — чи був Зу кимось переможений; але на пошкоджених табличках можливо прочитати, що супроти Зу зібрався воювати бог Еа (бог ремесел та винаходів, бог річок та озер). Цитата:
 
Битва Зу та Нінурти. Нінурта озброєний ваджрою — подвійним тризубцем, який символізує блискавку. Барельєф у храмі Нінурти в Німруді (Kalhu, Ірак), датується періодом царювання Ашшур-нацир-апала II (883—859 до н. е.). Фото з книги Остина Лейарда «Монументи Ніневії. Друга серія», фото 19/83, Лондон: J. Murray, 1853.

 — "Ану Ададу повелів не ходити.

Богиню кличуть вони, доньку Ану,
Ану повеління своє їй рече :
«Могутня, грізна Іштар, наступай неухильно,
Зу сплюндруй своєю зброєю,
Буде ймення твоє — звеличуватись в сонмі великих богів,
Між богів, твоїх братів, рівних тобі не знайти.
Хай побудовані будуть „богиневі палаци“,
По цілому світу збудуй собі міста,
Хай твої міста зрівняються з Екуром.
Будь величною серед богів, грими своєю славою».
Іштар відповідає на це,
До Ану-отця звертає слово :
«Отче, в неприступні гори хто поспішить?
Хто зрівняється з Зу серед богів, твоїх дітей?
Книги Долі ухопив він руками,
У владу одягся, вкрав закони,
Улетів тоді Зу, в горах усівся,
Рече вустами, ніби боги Дур-Ан-Кі[7].
Супостатів своїх він пилом вважає,
Сили його жахаються боги».
Ану Іштар повелів не ходити" («Міф про птаха Зу», переклад В. К. Шилейко).

«Зображення Анзуда» в геральдиці ред.

Певно, найцікавішою темою — є «зображення Анзуда» в геральдиці.
«Зображение Анзуда» це, певно, найпопулярніший символ в шумерській геральдиці :

  • Анзуд є центральною фігурою — на давньому шумерському прапорі; на печатці й «кам'яній булаві правителя»; на великому срібном «культовому глеку для олії» зображено «Анзуда, який тримає пазурями хвости двох левів»; також «одним з найкращих ювелірних виробів шумерських часів» вважається «амулет Анзуда з золота та лазурита» (з чого можна зробити висновок, що «кольорами Анзуда» є золотий та синій, тобто «колір небесного вогню-блискавки-сонця» та «колір неба»);
  • також Анзуд був «емблемою бога війни Нінгірсу (бог, який практично тотожний богу Нінурта) з древнього міста Лагаша».

В Інтернеті чомусь розповсюджене твердження, ніби-то «Анзуд пазурами спирається на двох оленей» [Архівовано 30 січня 2012 у Wayback Machine.], але насправді таке «зображення з оленями» є винятком; а на переважній більшості зображень — ми бачимо, що спирається-то Анзуд «на двох левів, велетенських та гривастих» [Архівовано 24 липня 2012 у Wayback Machine.]. Зрозуміло, що ці леви символізують «рев грому при появі Анзуда-блискавки», адже Анзуд це «птиця бурі» (проявляє себе як «блискавка та вітер», подібно ведійському Матарішвану).

Функції Анзуда (божество блискавки, вітру, бурі) та легенди про нього — близькі до легенд про інших «богів блискавки-світла та вітру», перш за все аналоги проявляються в Давній Індії :

  • «птиця блискавки та вітру» МатаріШван (з Вед);
  • згідно з міфом про викрадення Анзудом «таблиць долі» — Нінурта взяв його зображення як свій герб. Ця тема нагадує сюжет в індуїзмі, коли Вішну переміг «сяючу птицю Гаруду» та взяв її зображення як свій герб.

Існує гіпотеза, що синьо-золотий Анзуд (та інші древні «орли-блискавки», «Жар-птиці») є праобразом синьо-золотого Київо-Руського герба «Тризуба»[8].

Анзу в сучасній культурі ред.

Анзуд згадується у рольовій онлайн-грі World Of Warcraft: The Burning Crusade, як засіб пересування у вигляді синьо-золотого ворона з йменням «Anzu, The Lord Of Ravens».

Примітки ред.

  1. ↑ Мифологический словарь. – М. : «Советская энциклопедия», 1990.
  2. ↑ Сайт BESTIARY.RU (http://www.bestiary.us/anzud.php#books [Архівовано 20 листопада 2010 у Wayback Machine.]).
  3. ↑ С. Крамер, История начинается в Шумере. – М. : Наука, Гл. ред. вост. лит., 1991. – C. 179–180
  4. ↑ На ріках вавилонських: з найдавнішої літератури Шумеру, Вавилону, Палестини. — К. : Дніпро, 1991.
  5. ↑ С. Крамер, История начинается в Шумере. — М. : Наука, Гл. ред. вост. лит., 1991.
  6. ↑ Миф «Про того, хто бачив все»//На ріках вавилонських: з найдавнішої літератури Шумеру, Вавилону, Палестини. — К.: Дніпро, 1991.
  7. ↑ шум. „Дур-ан-ки“ = „зв'язок неба і землі“ — тобто „пророцтво богів“; це ж — назва „святилища в Екурі, храмі Енліля у Вавилоні“.
  8. ↑ Карнаух А. Л. Авалон, готская история. — Днепропетровск: Академия истории, 2010. — 276 с. — С. 58-62. Архів оригіналу за 18 вересня 2011. Процитовано 28 листопада 2010.

Див. також ред.

Література ред.

  • Мифологический словарь. — М.: «Советская энциклопедия», 1990.
  • «Я открою тебе сокровенное слово…» литература Вавилонии и Ассирии, М., 1981
  • «Когда Ану сотворил небо…» литература Ассирии и Вавилонии, М., 2000
  • Крамер С. История начинается в Шумере: Пер. с англ.; комментарии В. К. Афанасьевой. — М.: Наука, Гл. ред. вост. лит., 1991.
  • На ріках вавилонських: з найдавнішої літератури Шумеру, Вавилону, Палестини. — К.: Дніпро, 1991.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Анзуд_(Анзу)&oldid=40487557