Андрій Олександрович
Андрій Олександрович, Андрій Городецький (бл. 1255 — 27 липня 1304) — князь Костромський (1276-1293, 1296—1304), Великий князь Владимирський (1281—1283, 1294—1304), князь Новгородський (1281—1285, 1292—1304), князь Городецький (1264—1304).
| Андрій Олександрович | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 1264 — 1304 | ||
| ||
| 1276 — 1293 | ||
| Попередник: | Дмитро Олександрович | |
| Наступник: | Іван Дмитрович | |
| 1296 — 1304 | ||
| Попередник: | Іван Дмитрович | |
| ||
| 1281 — 1283 | ||
| Попередник: | Дмитро Олександрович | |
| Наступник: | Дмитро Олександрович | |
| 1294 — 1304 | ||
| Попередник: | Дмитро Олександрович | |
| Наступник: | Михайло Ярославич | |
| ||
| 1281 — 1285 | ||
| Попередник: | Дмитро Олександрович | |
| Наступник: | Дмитро Олександрович | |
| 1292 — 1304 | ||
| Попередник: | Дмитро Олександрович | |
| Наступник: | Михайло Ярославович | |
| Народження: | 1255 | |
| Смерть: | 27 липня 1304 | |
| Країна: | Велике князівство Володимирське | |
| Рід: | Рюриковичі | |
| Батько: | Олександр Невський | |
| Мати: | Олександра Брячиславівна Полоцька | |
| Шлюб: | Vasilisa of Rostovd | |
| Діти: | Борис, Михайло, Юрій | |
З роду Рюриковичів, третій син Олександра Невського. За заповітом батька отримав у спадок виділене зі складу Суздальського Городецьке князівство, яке залишалося в його володінні до самої смерті.
За висловом історика Н. Карамзіна, «Ніхто з князів Мономахова роду не зробив більше зла Вітчизні, ніж сей недостойний син Невського».
Біографія ред.
У 1281, скориставшись чварами між старшим братом Дмитром Олександровичем та новгородцями, Андрій вирішив виступити проти брата. Він поспішив в Орду і за багаті дари отримав у хана Менгу-Тимура ярлик на велике князювання та татарське військо[1]. Але князь Дмитро Переяславський не захотів поступатися владою, здійснив поїздку в табір Ногая та приніс йому клятву вірності. Ногай, протидіючи Великому хану, підтвердив повноваження Дмитра і дав йому в підкріплення сильний загін.
У 1281 князь Андрій з татарськими загонами хана Менгу-Тимура скоїв набіги на землі Мурома, Володимира, Юр'єва, Суздаля, Переяславля, Ростова та Твері, проте, не зумівши здолати Дмитра Переяславського, на запрошення новгородців відправився княжити в Новгород[1].[2]
Після 1283 відбулося примирення Андрія з братом Дмитром, якому він поступився великим князюванням, після чого вони разом ходили на Новгород, примусивши його підкоритися Володимирському князю (1284). Але в 1285 Андрій знову пішов на Русь з татарським військом. Дмитро вивів полки назустріч, «побіг царевич в Орду», а багато бояр Андрія потрапило в полон.
У 1293 новий золотоординський хан Токта знову направив війська на чолі зі своїм братом Туданом («Дюденем») проти Дмитра. Володимир та Москва були розграбовані, а селища навколо них розорені (окремий загін на чолі з Тохта-Тимуром («Тахтаміром») розграбував тверські землі, що належали союзнику Дмитра — Михайлу Ярославичу. Андрій утвердився на велике князювання, Дмитро втік у Псков, але незабаром повернувся до Твері, де помер в 1294.
У 1301 Андрій командував з'єднаною дружиною з новгородців та карелів на чолі з валитом в поході на Неву, внаслідок якого в гирлі Неви була взята та зрита шведська кам'яно-дерев'яна фортеця Ландскрона з 8 вежами, побудована шведами за рік до того за сприяння італійських фортифікаторів. У цьому ж році брав участь у Дмитрівському з'їзді руських князів.
Похований у Городці.
Родина ред.
Князь одружився у 1294 на Василісі — дочці ростовського князя Дмитра Борисовича.
Сини:
Всі сини померли ще за життя Андрія Олександровича.
Примітки ред.
- ↑ а б Все монархи мира. Россия. 600 кратких жизнеописаний. Константин Рыжов. М., 1999 р.
- ↑ Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов. — М.-Л.: «Издательство Академии Наук СССР», 1950. — 659 с. //«Ізборник». Історія України IX—XVIII. Архів оригіналу за 4 серпня 2009. Процитовано 21 квітня 2014.
- ↑ Экземплярский А. В. Великие и удельные князья Северной Руси в татарский период. СПб., 1889, т.1, с.53, примеч.138, с.58; СПб., 1891, т.2, с.268.
- ↑ ПСРЛ. СПб., 1851, т.5, с.204; Пг., 1915, т.4, ч.1, вып.1, с.253.
- ↑ Соловьев С. М. История России с древнейших времен. М., 1960, кн.2, т.3/4, с.225-226.
- ↑ АНДРІЙ III ОЛЕКСАНДРОВИЧ. Архів оригіналу за 7 жовтня 2013. Процитовано 21 квітня 2014.
Посилання ред.
- Андрей Александрович, князь городецкий и костромской // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Андрій Олександрович \\ \\ проект «Хронос» [Архівовано 7 жовтня 2013 у Wayback Machine.]