Андріанов Володимир Миколайович
Володимир Миколайович Андріанов (нар. 28 липня 1913, Миколаїв — пом. 29 травня 1978, Миколаїв) — організатор суднобудівної галузі СРСР та УРСР, багаторічний директор заводу ім. 61 Комунара, голова Миколаївського промислового облвиконкому (січень 1963– грудень 1964). Депутат Верховної Ради УРСР 6—8-го скликань.
| Андріанов Володимир Миколайович | |
 | |
| Народження: |
28 липня 1913 Миколаїв, Російська імперія |
|---|---|
| Смерть: |
29 травня 1978 (64 роки) Миколаїв, Українська РСР, СРСР |
| Партія: | КПРС |
| Нагороди: |   |
Біографія ред.
Народився 28 липня 1913 року в одному із найстаріших родів міста Миколаєва.
До 1928 року — навчання у трудовій школі № 19. З 1928 по 1931 — навчання в профтехшколі № 1 міста Миколаєва.
1931—1936 роки — навчання в Миколаївському кораблебудівному інституті за спеціальністю інженер-механік.
У 1936 приступив до роботи на заводі ім. 61 Комунара механіком цеху, а потім до червня 1941 року працював начальником цього ж цеху.
У червні 1941 року наказом міністра Наркома суднобудівної промисловості СРСР назначений на завод імені Андре Марті на посаду начальника енергоцезу. Там він працював до 13 серпня 1941 року, брав активну участь у демонтажі і відправці в глибокий тил цінного устаткування.
13 серпня 1941 року разом з іншими фахівцями заводу виїхав до м. Астрахань, де він отримує направлення на Тюменський суднобудівний завод, де з вересня 1941 року по листопад 1942 працював головним енергентиком підприємства. В цей час тут будували торпедні катери. У листопаді 1942 року наказом НКСП направлений на суднобудівний завод в місті Гороховець (тепер Владимирської області) на посаду головного енергетика.
У листопаді 1943 року приступив до роботи в НКСП в м. Москва уповноваженим Наркосудпрому по миколаївському заводу імені 61 комунара і включений до складу спецбригади по організації відновлення і введення в експлуатацію заводу після звільнення міста Миколаєва від окупантів.
Навесні 1944 року Андріанов вже був на заводі імені 61 комунара, де працював головним енергетиком, начальником монтажного цеху, заступником директора заводу.
З 1951 по 1956 рік В. М. Андріанов — головний інженер суднобудівного заводу у Владивостоці, з 1956 по 1959 рік — головний інженер суднобудівного заводу імені А. О. Жданова в Ленінграді.
З 1959 по 1960 рік — начальник техвідділу Херсонського раднаргоспу, потім по 1961 рік — начальник управління суднобудування Херсонського раднаргоспу, а з 1961 по 1963 рік — заступник голови Херсонського раднаргоспу.
17 січня 1963 року В. М. Андріанов обраний головою Миколаївської обласної (промислової) Ради депутатів трудящих, яку очолював до грудня 1964 року.
3 березня 1963 року обирається депутатом Верховної Ради УРСР VI скликання, 12 березня 1967 — депутатом Верховної Ради УРСР VII скликання, 13 червня 1971 — депутатом Верховної Ради УРСР VIII скликання.
У березні 1965 року обраний заступником голови Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих.
Керівництво заводом ім. 61 комунара ред.
З 11 червня 1965 року Андріанов — директор заводу імені 61 комунара.
В період 1965—1976 рр. на заводі побудовано і здано замовникові 41 судно.
За час директорства В. М. Андріанова побудовані китобійні судна «Вал», «Лоцман», «Бакен», 30 рефрижераторних судет типу «Сибирь», у тому числі «Молодая гвардия» (1966), «Имени 61 коммунара» (1967), «Ханс Пегельман» (1968), «Альбена» (1969), «Маршал Малиновский» (1970), «Алмазный» (1971) і вісім рефрижераторів типу «50 лет СССР», у тому числі «Берингов пролив» (1973), «Пролив Санникова» (1974).
За керівництва В. М. Андріанова побудовано спецвальний корабель комплекмного постачання «Березина» (1972–1977) проекту 1833. Він призначений для постачання кораблів і чудем ВМФ боєзапасом, паливом і іншими вантажами у відкритому морі.
Період керівництва заводом В. М. Андріановим ознаменувався впровадженням передових методів організації праці і технологій, наприклад впровадження на підприємстві автоматичної системи управління виробництвом.
В цей час розгорнулось широкомасштабне будівництво житла для працівників за
В. М. Андріанов приділяв особливу увагу також питанням культури виробництва і праці, поліпшенню санітарних умов працівників зіводу. Було реконструйовано піонерський табір в Мар'їній Рощі, побудована база відпочинку «Чорноморка» на Лагерній косі в Очаківському районі.
У той період завод ім. 61 комунара став об'єктом передового досвіду для інших підприємств міста і галузі.
1 вересня 1976 року був звільнений з посади директора заводу ім. 61 комунара у зв'язку з переходом на пенсійне забезпечення.
З 1976 по 1978 рік — директор Миколаївської філії ленінградського Північного проектно-конструкторського бюро, де зробив великий внесок у його становлення і розвиток.
Нагороди ред.
Орден Леніна (1971). Три ордени Трудового Червоного Прапора (1963, 1966, 1967).
Медалі:
- «За трудову відзнаку» (1950),
- «За трудову мужність» (1954),
- «За мужню працю у Великій Вітризняній війні 1941—1945 рр» (1945)
У 1973 році нагороджений Почесною грамотою Верховної Рали УРСР
Посилання ред.
- [1]
- Корабел Владимир Андрианов. Вечерний Николаев[недоступне посилання з серпня 2019]
Література ред.
- Горбуров Е. Г., Горбуров К. Е. Владимир Андрианов — великий корабел (Неизвестные и забытые страницы биографии) [Архівовано 24 вересня 2020 у Wayback Machine.]. — Николаев: издатель Шамрай П. Н., 2012. — 164с.
- М. М. Шитюк, Є. Г. Горбуров, К. Є. Горбуров. Слава і гордість Миколаївщини.75-річчю утворення Миколаївської області присвячується [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] — Миколаїв: Видавець П. М. Шамрай, 2012. — 275с.