Андре Тешіне
Андре́ Тешіне́ (фр. André Téchiné; нар. 13 березня 1943, Валанс-д'Ажен, Франція) — французький кінорежисер і сценарист, кінокритик.
| Андре Тешіне | |
|---|---|
| André Téchiné | |
 Андре Тешіне на кінофестивалі в Кабурі, 2018 | |
| Дата народження | 13 березня 1943 (81 рік) |
| Місце народження | Валанс д'Ажен (департамент Тарн і Гаронна, Франція |
| Громадянство |
 Франція |
| Професія | режисер, сценарист, кінокритик |
| Alma mater | Інститут перспективних досліджень кінематографаd і La femis |
| Роки активності | 1968 — наш час |
| IMDb | ID 0029242 |
 Андре Тешіне у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Андре Тешине народився у маленькому містечку Валанс-д'Ажен, в департаменті Тарн і Гаронна на півдні Франції, в Піренеях.[1] Його сім'я, іспанського походження, володіла невеликим бізнесом з виробництва сільськогосподарського устаткування. З 1952 по 1959 роки він навчався в католицькій школі-інтернаті у Монтобані[1]. По неділях дозволялося виходити за межі школи, і юний Андре ходив в кіно. Потім Тешіне перейшов до звичайної державної світської школи, а в 19 років перебрався до Парижа, де поступив в кіношколу IDHEC. Після року навчання, у 1964 році він опублікував в часописі «Кайе дю Сінема» критичну статтю про фільм «Ніжна шкіра» Франсуа Трюффо і, отримавши високу оцінку, став постійним автором, пропрацювавши там з 1964 по 1967 роки[1]. Одночасно працював асистентом режисера Жака Ріветта, викладав в IDHEC. У 1967 році Тешіне зняв свою дипломну роботу — короткометражку «Англійські птахи».
Дебютував у великому кіно в 1969 році, знявши фільм «Поліна йде», який представляв Францію на Венеційському кінофестивалі, але на екрани вийшов лише у 1975 році.
Найвідоміші роботи режисера: «Сестри Бронте» (1979), «Побачення» (1985, премія Каннського кінофестивалю за найкращу режисуру), «Я не цілуюся» (1991), «Дикі очерети» (1994, три премії «Сезар», у тому числі за найкращий фільм та найкращу режисуру).
Фільмографія ред.
| Рік | Назва | Оригінал | Примітки |
|---|---|---|---|
| 1969 | Поліна йде | Paulina s'en va | режисер, сценарист |
| 1975 | Спогади про Францію | Souvenirs d'en France | режисер, сценарист |
| 1975 | Алоїза | Aloïse | сценарист |
| 1976 | Бароко | Barocco | режисер, сценарист |
| 1979 | Сестри Бронте | Les Sœurs Brontë | режисер, сценарист |
| 1981 | Готель «Америка» | Hôtel des Amériques | режисер, сценарист |
| 1983 | Матіуетт, або Глушина | La matiouette ou l'arrière-pays | сценарист |
| 1985 | Побачення | Rendez-vous | режисер, сценарист |
| 1986 | Місце злочину | Le Lieu du crime | режисер, сценарист |
| 1987 | Невинні | Les Innocents | режисер, сценарист |
| 1991 | Я не цілуюся | J'embrasse pas | режисер, сценарист |
| 1991 | Погана дівчинка | Mauvaise fille | сценарист |
| 1993 | Улюблена пора року | Ma saison préférée | режисер, сценарист |
| 1994 | Дикі очерети | Les Roseaux sauvages | режисер, сценарист |
| 1996 | Злодії | Les Voleurs | режисер, сценарист |
| 1996 | Трансатлантика | Transatlantique | сценарист |
| 1998 | Аліса та Мартен | Alice et Martin | режисер, сценарист |
| 2001 | Далеко | Loin | режисер, сценарист |
| 2001 | Кафе на пляжі | Café de la plage | сценарист (адаптація) |
| 2003 | Заблудні | Les Égarés | режисер, сценарист |
| 2004 | Повернути час назад | Les Temps qui changent | режисер, сценарист |
| 2007 | Свідки | Les Témoins | режисер, сценарист |
| 2009 | Донька лінії метро | La Fille du RER | режисер, сценарист (адаптація) |
| 2011 | Незавершений роман | Impardonnables | режисер, сценарист |
| 2014 | Чоловік, якого надто сильно любили | L'homme que l'on aimait trop | режисер, сценарист |
| 2016 | Бути 17-річним | Quand on a 17 ans | режисер, сценарист (з Селін Ск'ямма) |
| 2017 | Наші божевільні роки | Nos années folles | режисер, сценарист (з Седріком Анже) |
| 2019 | Прощання з ніччю | L'Adieu à la nuit | режисер, сценарист (з Амером Альваном та Леа Місіус) |
Нагороди та номінації ред.
| Рік | Категорія | Номінант | Результат | |
|---|---|---|---|---|
| Берлінський міжнародний кінофестиваль | ||||
| 2005 | Золотий ведмідь | Повернути час назад | Номінація | |
| 2007 | Свідки | Номінація | ||
| Венеційський кінофестиваль | ||||
| 2001 | Золотий лев | Далеко | Номінація | |
| Каннський кінофестиваль | ||||
| 1979 | Золота пальмова гілка | Сестри Бронте | Номінація | |
| 1985 | Побачення | Номінація | ||
| Найкращий режисер | Перемога | |||
| 1986 | Золота пальмова гілка | Місце злочину | Номінація | |
| 1993 | Улюблена пора року | Номінація | ||
| 1996 | Злодії | Номінація | ||
| 2003 | Заблудні | Номінація | ||
| Премія «Сезар»[2] | ||||
| 1977 | Найкращий фільм | Бароко | Номінація | |
| Найкращий режисер | Номінація | |||
| 1995 | Найкращий фільм | Дикі очерети | Номінація | |
| Найкращий режисер | Перемога | |||
| Найкращий оригінальний або адаптований сценарій | Номінація | |||
| Приз Луї Деллюка | ||||
| 1994 | Найкращий фільм | Дикі очерети | Перемога | |
| Премія Асоціації кінокритиків Лос-Анджелеса | ||||
| 1994 | Найкращий фільм | Дикі очерети | Перемога | |
| Чеський кінофестиваль геївського та лесбійського кіно | ||||
| 2007 | Приз головного журі за найкращий фільм | Свідки | Перемога | |
Примітки ред.
Бібліографія ред.
- Marshall, Bill. André Téchiné, Manchester University Press, 2007, ISBN 0-7190-5831-7
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Андре Тешіне |
- Андре Тешіне на сайті IMDb (англ.)
- Андре Тешіне [Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine.] на сайті Ecran Noir
- Андре Тешіне [Архівовано 23 квітня 2015 у Wayback Machine.] на сайті AlloCiné(фр.)