Андреа Янноне
Андре́а Янно́не (італ. Andrea Iannone; 9 серпня 1989, Васто, Італія) — італійський мотогонщик, триразовий бронзовий призер чемпіонату світу з шосейно-кільцевих мотогонок серії MotoGP в класі Moto2 (2010—2012). У сезоні 2016 року виступає у класі MotoGP за команду «Ducati Team» під номером 29.
| Андреа Янноне італ. Andrea Iannone | |
|---|---|
 Адреа Янноне на Гран-Прі Чехії, 2011 рік | |
| Загальна інформація | |
| Прізвиська | Маніяк Джо (англ. Maniac Joe) |
| Національність |
 італієць |
| Громадянство |
Італія |
| Народження |
9 серпня 1989 (34 роки) Васто, Італія |
| Зріст | 178 см |
| Вага | 67 кг |
| Батько | Regalino Iannoned |
| Вебсторінка | andreaiannone.com |
| Спорт | |
| Вид спорту | мотоспорт |
| Дисципліна | MotoGP: 125cc, Moto2, MotoGP |
| Команда | Ducati Team |
| Участь і здобутки | |
 Андреа Янноне у Вікісховищі | |
Прізвиська ред.
Перше прізвисько Янноне отримав на Гран-Прі Сан Марино у 2010 році, коли під час гонки у класі Moto2 одягнув шолом в стилі «Неймовірного Халка». На задній частині шолома був розміщений наступний напис: «The Incredible Iannhulk». У 2011 році Андреа носив прізвисько «Божевільний Джо»[1] — цей напис розмістив на задній частині комбінезону. Таке прізвисько йому дали друзі за його агресивний стиль водіння та неймовірні маневри під час гонки. У 2012 році "Crazy Joe" було змінено на «Maniac Joe» — для того, щоб підкреслити перше прізвисько ще більше. У Муджелло Іаноне використовував колірну схему сусідньої пожежної станції, з цієї гонки отримав також прізвисько «Джо пожежник».
Кар'єра ред.
2014 ред.
Сезон 2014 Яноне провів в команді «Pramac Racing». Виступаючи на мотоциклі Desmosedici GP14 він не міг на рівних конкурувати з гонщиками на японських мотоциклах, проте демонстрував непогані результати. Найвищими результатами у сезоні стали три 5-х місця.
2015 ред.
Після закінчення сезону 2014 Андреа був запрошений у команду «Ducati Team» на заміну Кела Кратчлоу, який перейшов у «Team LCR». Там він отримав у своє розпорядження мотоцикл Desmosedici GP15 заводської специфікації. Андреа віддячив команді за довіру вже у дебютній гонці сезону в Катарі, де посів третє місце, вперше у своїй кар'єрі в «королівському» класі потрапивши на подіум[2]. В наступних чотирьох гонках він продовжив успішні виступи, жодного разу не фінішуючи нижче шостого місця. На шостому етапі сезону, рідному для себе Гран-Прі Італії, Андреа зумів здобути дебютний для себе в «королівському» класі поул[3], закінчивши гонку на другому місці. Додавши до свого активу ще один подіум (третє місце в Австралії), Андреа за підсумками сезону посів 5-те місце загального заліку.
Статистика виступів в розрізі сезонів ред.
| Сезон | Клас | Команда | Мотоцикл | Гонки | Пер | Под | ПП | НК | Очки | Місце |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 2005 | 125cc | Abruzzo Racing Team | Aprilia RS 125 | 16 | 0 | 0 | 0 | 0 | 20 | 20 |
| 2006 | 125cc | TicinoHosting Campetella JNR Team | Aprilia RS 125 | 11 | 0 | 0 | 0 | 0 | 15 | 22 |
| 2007 | 125cc | WTR Team | Aprilia RS 125 | 17 | 0 | 0 | 0 | 0 | 26 | 20 |
| 2008 | 125cc | I.C. Team | Aprilia RSV 125 | 17 | 1 | 1 | 1 | 0 | 106 | 10 |
| 2009 | 125cc | Ongetta Team I.S.P.A. | Aprilia RSA 125 | 16 | 3 | 4 | 2 | 1 | 125,5 | 7 |
| 2010 | Moto2 | Fimmco Speed Up | FTR Moto M210 | 17 | 3 | 8 | 5 | 6 | 199 | 3 |
| 2011 | Moto2 | Speed Master | Suter MMX1 | 17 | 3 | 6 | 0 | 7 | 177 | 3 |
| 2012 | Moto2 | Speed Master | FTR Moto M212 | 17 | 2 | 5 | 0 | 0 | 193 | 3 |
| 2013 | MotoGP | Energy T.I. Pramac Racing | Desmosedici GP13 | 16 | 0 | 0 | 0 | 0 | 57 | 12 |
| 2014 | MotoGP | Pramac Racing | Desmosedici GP14 | 17 | 0 | 0 | 0 | 0 | 102 | 10 |
| 2015 | MotoGP | Ducati Team | Desmosedici GP15 | 18 | 0 | 3 | 1 | 1 | 188 | 5 |
| 2016* | MotoGP | Ducati Team | Desmosedici GP16 |
Примітка: * — сезон триває.
Рекорди ред.
- Андреа належить рекорд максимальної швидкості — під час Гран-Прі Італії-2016 він на мотоциклі Ducati Desmosedici GP16 зміг розігнатись до 354,9 км/год[4].
Цікаві факти ред.
- Андреа є вболівальником футбольного клубу «Мілан». Так, на Гран-Прі Валенсії-2014 він виступав у шоломі, виконаному у кольорах та з логотипом клубу, який він отримав з рук Барбари Берлусконі, віце-президента команди[5].
- На початку своєї кар'єри у «королівському» класі Андреа набув слави вічно падаючого гонщика. Так, у сезоні 2013 він впав 12 разів, а у 2014 — 14. Щоправда, в 2015-му він став одним із найстійкіших у класі[6].
Примітки ред.
- ↑ Бен Спиз и Андреа Ианноне в Ducati (рос.) . 13 вересня 2012. Архів оригіналу за 27 серпня 2013. Процитовано 29 березня 2013.
- ↑ Rossi wins season opening race with “Best battle ever!”. motogp.com (англ.) . Dorna Sports. Процитовано 30.03.2015.
- ↑ Lorenzo the man to beat in Catalunya. motogp.com (англ.) . Dorna Sports. 08.06.2015. Архів оригіналу за 9 червня 2015. Процитовано 09.06.2015.
- ↑ Lorenzo wins last-lap thriller as Rossi retires. motogp.com (англ.) . Dorna Sports. 22.05.2016. Архів оригіналу за 26 вересня 2020. Процитовано 07.06.2016.
- ↑ BARBARA BERLUSCONI IN SPAIN. acmilan.com (англ.) . AC Milan. 09.11.2014. Архів оригіналу за 14 листопада 2014. Процитовано 14.11.2014.
- ↑ Mid-season crash review. motogp.com (англ.) . Dorna Sports. 28.07.2015. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 29.07.2015.
Джерела ред.
- Профіль [Архівовано 10 липня 2017 у Wayback Machine.] на офіційному сайті MotoGP (англ.)