Вікіпедія

Анджей Казімеж Потоцький

граф, польський політичний діяч у Галичині

Анджей Казімеж Потоцький (пол. Andrzej Kazimierz Potocki, 10 червня 1861, Крешовиці — 12 квітня 1908, Львів) — австрійський граф, урядник, польський політичний діяч у Галичині, власник промислових підприємств та великих земельних наділів. Маршалок Галицького крайового сейму, вбитий Мирославом Січинським 1908 року.

Анджей Казімеж Потоцький
Andrzej Kazimierz Potocki
Народився 10 червня 1861(1861-06-10)
Крешовиці
Помер 12 квітня 1908(1908-04-12) (46 років)
Львів
Поховання крипта костелу в Крешовицях
Громадянство Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Національність поляк
Діяльність політичний діяч, власник маєтків
Відомий завдяки маршалок Галицького крайового сейму, вбитий Мирославом Січинським
Alma mater Грацький та Ягайлонський університети
Знання мов польська
Членство Kraków Agricultural Societyd і Polskie Towarzystwo Tatrzanskied
Посада посол до Галицького сейму[d], член Палати Цислейтаніїd і член Палати панів Імперської Ради[d]
Партія Польський клубd
Рід Потоцькі
Батько Адам Юзеф Потоцький
Мати Катажина Потоцька
Брати, сестри Артур Владислав Потоцький, Róża Potockad і Zofia z Potockich Zamoyskad
У шлюбі з Krystyna Potockad
Діти Q123271776?[1]
Нагороди
Кавалер Великого Хреста ордена Леопольда (Австрія)
Кавалер Великого Хреста ордена Леопольда (Австрія)
Кавалер ордена Золотого руна
Кавалер ордена Золотого руна
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Потоцький.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Анджей Потоцький.

Життєпис ред.

Народився 10 червня 1861 року в місті Крешовицях (Краківського округу Королівства Галичини та Володимирії, Австрійська імперія, нині Краківського повіту Малопольського воєводства, Польща). Молодший син[2] графа Адама Юзефа Потоцького (пол. Adam Józef Potocki, 1822—1872[3]), власника маєтків, політика-консерватора[4], та дружини батька, уродженки Любомля (нині Волинської области) Катажини[2] з графів[5] Браніцьких[2] [6]. Представник Крешовицької гілки роду Потоцьких (гербу Срібна Пилява, гілка на Підгайцях[7]), яка володіла маєтками, зокрема, у містах Крешовицях, Кам'янці-Струмиловій.

Навчався спочатку вдома; серед домашніх учителів — письменник О. Шедлер, учитель братів Станіслава та Казімєжа Бадені. З 1877 року — в гімназії святої Анни у Кракові, де склав матуру з відзнакою 1879 року. Вищу освіту розпочав здобувати в Грацькому університеті (нині Австрія), де вивчав римське право, географію, філософію, психологію, історію. У квітні 1880 перервав навчання, оскільки проходив у Празі (нині столиця Чехії) однорічну військову службу як улан. Продовжив навчання в Ягайлонському університеті у Кракові, де 21 лютого 1884 року здобув ступінь доктора права[2].

Був послом до Райхсрату (віденського парламенту) та Галицького сейму (у 1901–1903 — маршалок сейму), з 1903 — намісник Королівства Галичини та Володимирії (Лодомерії). У 1901 році переїхав до Львова з Кракова.

Тривалий час виступав проти задоволення національних вимог українського населення у Галичині, підтримував москвофільську течію в громадсько-політичному житті краю. Зокрема, значне обурення серед українських політиків викликало обрання послом лідера галицьких москвофілів Володимира Дудикевича за підтримки А. К. Потоцького[8].

Під час виборів до Галицького сейму 1908 р. намагався шляхом виборчих порушень та політичного терору не допустити обрання до крайового парламенту представників українських партій національно-демократичного спрямування, застосував стару польську засаду «пустити русина на русина».[9] Завдяки його діяльності до Галицького сейму потрапили 11 народовців і радикалів, 10 москвофілів, що явно не відображало політичних настроїв Галичини того часу і викликало трактування такого розвитку подій як провокацію.

Видається, що зрозумів свою помилку, тому пробував за порадою Міхала Бобжинського відновити перемовини з українцями (Українським клубом). Навів особисті контакти з керівником народних демократів д-ром Євгеном Олесницьким, який схилявся прийняти пропозиції А. К. Потоцького (стримувало їх ймовірне несприйняття частиною української громади)[10]. Незадовго до смерті приїхав автомобілем до Стрия на зустріч із українським політиком Євгеном Олесницьким, запропонував йому уневажнення мандатів москвофілів, посаду віце-маршалка Галицького сейму, нову посаду другого віце-президента Крайової шкільної ради для українського шкільництва тощо. Угода була зірвана вбивством (Євген Олесницький пережив інфаркт, наступний — через рік)[11]. Не встиг обнародувати домовленості з Е. Олесницьким[8].

Незадовго до смерті Марко Каганець отримав два листи від намісника Галичини з вимогою не брати участь у виборах[12].

Убитий 12 квітня 1908 року у Львові українським студентом (3-й курс філософії[10]) Мирославом Січинським на знак протесту проти виборчих зловживань.

Сім'я ред.

1889 року одружився із Кристиною з графів Тишкевичів, дочкою польського аристократа в Литві. У них народилося дев'ятеро дітей, зокрема:

  • Катажина (1890—1977), дружина Леона Сапіги[10]
  • Марія Тереза (1891—1918), дружина графа Юзефа Тишкевича[13]
  • Ізабелла (1893—1962), дружина Францішека Красінського
  • Кристина (1894—1963), дружина Станіслава Семенського-Левицького
  • Адам (1896—1966)
  • Артур (1897—1941)
  • Анджей (1900—1939)
  • Зоф'я (1902—1940), дружина Владислава Єзерського
  • Йоанна (1904—1967), дружина Станіслава Потоцького

Нагороди і відзнаки ред.

Вшанування ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Гісторыя Сапегаў : жыццяпісы, маёнткі, фундацыі — Мінск: Віктар Хурсік, 2017. — С. 111. — 586 с. — ISBN 978-985-7025-75-6
  2. ↑ а б в г Аркуша О. Г. Потоцький Анджей… — С. 453.
  3. ↑ Adam Józef Mateusz Potocki z Podhajec h. Pilawa (Srebrna) (ID: 2.261.115) [Архівовано 13 грудня 2017 у Wayback Machine.]. (пол.)
  4. ↑ Kieniewicz S. Potocki Adam (1822—1872)] // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. XXVII/4. — Zeszyt 115. — S. 755. (пол.)
  5. ↑ Katarzyna hr. Branicka h. Korczak (ID: 2.261.114) [Архівовано 12 листопада 2017 у Wayback Machine.]. (пол.)
  6. ↑ Polarczykowa A. Potocka z Branickich Katarzyna (1825—1907) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. XXVII/4. — Zeszyt 115. — S. 742. (пол.)
  7. ↑ Andrzej Kazimierz Potocki z Podhajec h. Pilawa (Srebrna) [Архівовано 30 березня 2017 у Wayback Machine.].
  8. ↑ а б Аркуша О. Г. Потоцький Анджей… — С. 454.
  9. ↑ Верига В. Нариси з історії України (кінець XVIII — початок XIX ст.). — Львів : Світ, 1996. — С. 180. — ISBN 5-7773-0359-5.
  10. ↑ а б в Buszko J. Potocki Andrzej (1861—1908)… — S. 781.
  11. ↑ Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — C. 167.
  12. ↑ Маркевич В. Спогади про Коропець // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 553.
  13. ↑ Maria Potocka z Podhajec h. Pilawa (Srebrna) (ID: lu.23128) [Архівовано 10 квітня 2017 у Wayback Machine.]. (пол.)
  14. ↑ Kronika. Odznaczenie namiestnika hr. Andrzeja Potockiego [Архівовано 7 травня 2022 у Wayback Machine.] // Kurjer Stanisławowski. -1907. — № 1122 (24 marca). — S. 2. (пол.)
  15. ↑ Nowy Sącz : Oficjalna strona miasta. - Honorowi Obywatele Miasta. www.nowysacz.pl (англ.). Архів оригіналу за 9 грудня 2017. Процитовано 12 грудня 2017.
  16. ↑ Wiadomości bieżące. Obywatelstwo honorowe [Архівовано 13 серпня 2018 у Wayback Machine.] // Słowo Polskie. — 1906. — № 166 (17 kwietnia). — S. 6. (пол.)

Джерела ред.

Посилання ред.

Попередник
Леон Пінінський 		  Намісник Галичини
1903 — 1908 		  Наступник
Міхал Геронім Бобжинський
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Анджей_Казімеж_Потоцький&oldid=39688477