Амір аль-мумінін
Амір аль-мумінін (араб. أمير المؤمنين, «князь правовірних»), або Повелитель правовірних — титул халіфів та інших мусульманських правителів. Якщо правитель носить титул амір аль-мумінін, то це означає не лише його політичну владу, але й духовну.
Історія ред.
На думку сунітів першим, хто носив титул амір аль-мумінін, був Умар ібн аль-Хаттаб[1]. На думку шиїтів титул був даний Алі ібн Абу Талібу ще під час життя пророка Мухаммеда та належить лише йому.
Титул амір аль-мумінін носили халіфи з династії Омеядів та Аббасидів, його і досі використовують деякі мусульманські лідери та сучасні арабські монархи. Відповідно до марокканської конституції король Марокко є амір аль-мумінін.
У 1996 лідер талібів мулла Мухаммед Омар був проголошений амір аль-мумініном та зосередив у своїх руках всю повноту політичної, військової та релігійної влади Афганістану[2].
Примітки ред.
- ↑ «Со смертью Умара (да будет доволен им Аллах) Ислам заплачет» [Архівовано 2 березня 2014 у Wayback Machine.] islamdag.ru 3 Декабрь 2011
- ↑ Tim Weiner (7 December 2001). Seizing the Prophet's Mantle: Muhammad Omar. The New York Times. Архів оригіналу за 25 березня 2016. Процитовано November 2014.
Джерела та література ред.
- Амір аль-Му’мінін // Словник ісламських релігійних термінів арабського походження