Амбарцум Лимонджян
Амбарцум Лимонджян (також Бабб Амбарцум) (вірм. Համբարձում Լիմոնջյան; 1768, Константинополь — 29 червня 1839 року, там само) — вірменський композитор і музикознавець. Винайшов новий вірменський нотний запис, що широко застосовувався на Закавказзі в XIX столітті, за допомогою якого записав вірменські церковні співи.
| Амбарцум Лимонджян | |
|---|---|
| зах-вірм. Համբարձում Լիմոնճեան | |
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 1768[1][2][3] |
| Місце народження | Константинополь, Османська імперія[2][3] |
| Дата смерті | 29 червня 1839[2][3] |
| Місце смерті | Константинополь, Османська імперія[2][3] |
| Громадянство | Османська імперія |
| Національність | вірмени[4][2][3] |
| Професії | композитор, теоретик музики, учитель музики |
| Вчителі | Hammamizade İsmail Dede Efendid |
| Інструменти | tamburd |
| Жанри | класична музика і Вірменська музика |
 Файли у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Амбарцум Лимонджян народився в 1768 році в Константинополі, в бідній родині. Слідом за батьком, він повинен був стати кравцем, але вступив на службу переписувачем до вірменського архітектора Григору Пальяну. Потім, завдяки вокальним даним, він опиняється в будинку Ованеса Тюзьяна, де навчається музичного мистецтва. Крім співу Лимонджян вивчає вірменську церковну, грецьку та європейську музику, досконало опановує танбуром. Незабаром він сам починає викладати, спеціалізуючись на вірменському церковному співі.
Шлюб і діти ред.
Амбарцум Лимонджян одружився у віці 27 років та мав шестеро дітей, один з яких, Зеноп Лимонджян (1810—1866) також став музикантом та грав на наї .[5]
Смерть ред.
Помер Амбарцум Лимонджян у віці 71 рік у своєму будинку в районі Константинополя Гаскьой. Похований на вірменському цвинтарі Сурп Аґоп.
Нотопис Лимонджяна ред.
Для фіксації мелодії Лимонджян винаходить власну систему нотного запису (у Туреччині відому як «нотопис Лимонджяна»), яка замінює складний арабський запис і до початку XX століття отримує широке розповсюдження спочатку в Константинополі, а потім у Закавказзі. З її допомогою починають записувати не тільки церковну музику, але й національні міські та народні пісні[6].
Подальшу роботу з вдосконалення вірменської системи нотного запису продовжили інші вірменські музиканти, зокрема, учень Лимонджяна, Аристакес Ованісян. Завершив її формування Нікогайос Ташчян[6]. Завдяки «нотопису Лимонджяна» тисячі музичних творів Османської імперії збереглися до нинішніх часів[7].
Примітки ред.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #1022767240 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в г д Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.
- ↑ а б в г д Ով ով է. հայեր / за ред. Հ. Այվազյան — Երևան: Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 2005. — Т. 1. — С. 481.
- ↑ Krikorian A., Heratchian H. Le dictionnaire biographique: Arméniens d'hier et d'aujourd'hui — Maisons-Alfort: 2021. — P. 349. — ISBN 978-2-905686-93-0
- ↑ Karamahmutoğlu, Gülay. Hamparsum Limonciyan ve Nota(lama) Sistemi. Müzik ve Bilim. Архів оригіналу за 17 січня 2007. Процитовано 11 січня 2007.
- ↑ а б Шавердян, 1959, с. 207—212.
- ↑ Армянин спас тысячи османских музыкальных произведений. 28/04/2013. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 8 травня 2015.
Література ред.
- Шавердян, Олександр Ісаакович. Нариси з історії вірменської музики XIX—XX століть: дорадянський період. — Москва: Державне музичне видавництво, 1959. (рос.)
Посилання ред.
- Hamparsum [Архівовано 12 березня 2020 у Wayback Machine.] (тур.)