Амаду Тумані Туре
Амаду Тумані Туре (фр. Amadou Toumani Touré; нар.4 листопада 1948, Мопті, Малі — пом.10 листопада 2020) — президент Малі з 26 березня 1991 до 8 червня 1992 і з 8 червня 2002 до 22 березня 2012, генерал.
| Амаду Тумані Туре | |||
|---|---|---|---|
| фульф. Aamadu Tumaani Tuuree | |||
 | |||
| Президент Малі | |||
| 8 червня 2002 — 22 березня 2012 | |||
| Попередник | Альфа Умар Конаре | ||
| Наступник | Амаду Саного | ||
| Народився |
4 листопада 1948 (75 років) Мопті, Малі | ||
| Помер |
9 листопада 2020[1] (72 роки) Стамбул, Туреччина[1] | ||
| Відомий як | політик, офіцер | ||
| Країна | Малі | ||
| Alma mater | Рязанське повітряно-десантне командне училище і Combined Arms Military School in Koulikorod | ||
| Політична партія | позапартійний | ||
| Нагороди |
| ||
 Медіафайли у Вікісховищі | |||
Спочатку прагнув стати вчителем, але потім вступив до лав армії і після навчання в СРСР (у Рязанському вищому повітряно-десантному командному училищі) і Франції, в 1984 став командувачем парашутистів Малі. Після того, як в 1991 військовий уряд Муси Траоре жорстоко придушив народні демонстрації протесту, Туре очолив військовий переворот. Прийшовши до влади як глава Тимчасового комітету з охорони здоров'я народу, організував Національну конференцію, яка виробила нову конституцію Малі. Після президентських і парламентських виборів передав владу новому президентові Альфа Умар Конаре.
З червня 2001 — спеціальний посланник Кофі Аннана в ЦАР після спроби державного перевороту в цій країні.
У вересні 2001 вийшов у відставку і став кандидатом на президентських виборах. У 2002 в першому ж турі голосування переміг, набравши 64,35 % голосів, у той час як його основний суперник Сумаїла Сіссе лише 35,65 % і знову став главою держави замість Конаре, а в 2007 був переобраний.
Сам президент Туре позапартійний, і в його уряді є представники всіх політичних партій країни. Організатор фонду допомоги дітям.
21 березня 2012 в країні відбувся державний переворот, організований групою військових які були незадоволені реакцією влади на збройне повстання племен туарегів на півночі Малі. 22 березня 2012 військові оголосили про захоплення влади і передачі її створення ними Національному комітету відновлення демократії і відродження Малі, розпуск уряду, припинення дії конституції і встановлення комендантської години. Також вони оголосили про готовність передати владу новому демократично обраному президенту.
Примітки ред.
Посилання ред.
- «В западноафриканском государстве Мали взбунтовавшиеся против действующей власти армейские подразделения захватили президентский дворец в столице — городе Бамако.»[недоступне посилання з лютого 2019] (рос.)
- «Мятеж в Мали: военные заявили о закрытии границ и воздушного пространства» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)