Алі аль-Муктафі

Алі аль-Муктафі
араб. أبو أحمد علي المكتفي بالله‎
	Динар аль-Муктафі
Ім'я при народженні	أبو أحمد علي بن أحمد‎‎
Народився	875 або 877; Багдад
Помер	21 серпня 908, 907 або 908; Багдад
Громадянство	Багдадський халіфат
Національність	араб
Діяльність	політик, халіф
Знання мов	арабська
Титул	халіф
Посада	Abbasid caliphd
Термін	902—908 роки
Попередник	аль-Мутадід
Наступник	аль-Муктадір
Конфесія	іслам
Рід	Аббасиди
Батько	аль-Мутадід
Мати	Чічек
Брати, сестри	Джафар аль-Муктадір і Мухаммад аль-Кахір
Діти	8 синів
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Алі аль-Муктафі (*877/878 — 13 серпня 908) — 17-й володар Багдадського халіфату в 902—908 роках. Тронне ім'я з арабської мови перекладається «Однією сутністю з Богом». Повне ім'я — Абу Мухаммад Алі ібн Ахмад аль-Мутадід аль-Муктафі біллах.

Життєпис ред.

Молоді роки ред.

Походив з династії Аббасидів. Старший син халіфа аль-Мутадіда від тюркської наложниці Чічек. Народився у 877 або 878 році. При народженні отримав ім'я Алі. Здобув гарну освіту, особливо в управлінні та військовій справі. Протягом 895—898 років обіймав посади валі (намісника) в Реї (Північна Персія), Казвіні, Кумі та Хамадані. У 899 році призначено валі важливої провінції аль-Джазіра (Північно-Західний Ірак). У 890 році також стає валі в Рацці. На цій посаді очолив війська, що мали придушити карматський рух в Аравії, проте Алі зазнав поразки. У 902 році після смерті батька рушив з Ракки до Багдада, де його забезпечив присягу сановників та військовиків візир аль-Касім ібн Убайдаллах. Алі став новим халіфом під ім'ям аль-Муктафі.

Володарювання ред.

Новий правитель загалом намагався продовжити політику свого попередника. Разом з тим він зменшив покарання, які було запроваджено аль-Мутадідом. Також ліквідовано підземні в'язниці останнього. Намагаючись поліпшити становище селян в Саварі (Нижня Месопотамія) халіф повернув деякі землі, конфісковані батьком та зменшив податки на землю. При цьому деякий час аль-Муктафі обмірковував думку щодо повернення столиці до Самарри, але швидко відмовився від цього через великий кошторис.

В державному управлінні значну вагу набув візир аль-Касім ібн Убайдаллах, який зумів відсторонити від посад або стратити декількох впливових сановників та військовиків. Також домігся заручин сина халіфа зі своєю донькою. В цей період почалося протистояння двох бюрократичних кланів — Банул-Фурата і Банул-Джарра, в якому значну роль відігравав візир аль-Касім. Після смерті останнього у 904 році значну силу при дворі халіфа набрав клан Бануль-Джарра.

У 902 році наказав продовжувати морські походи до Егейського моря, розпочатих за попереднього халіфа. В результаті було сплюндровано острова Лемнос, Тенедос, місто Абідос, взято в облогу Фессалоніки. Це викликало напруження з візантійською імперією в Кілікії, прибережні землі якої зазнали спустошень з боку супротивника. Але аль-Муктафі не наважився на відкриту війну з візантійцями.

У 903 році аль-Муктафі розпочав військову кампанію проти карматів, які чим далі становили все більшу небезпеку владі халіфату на Близькому Сході. Сам володар залишився в Рацці, відправивши проти карматів військовиків Мухаммада ібн Сулеймана аль-Катіба, Бадра аль-Хаммамі та аль-Хусейна ібн Хамдана. Війська останніх перемогли карматів біля Дамаску та Хама, звільнивши усю Північну Сирію.

Після цього успіху, скориставшись послабленням Тулунідів, халіф у 904 році відправив війська на чолі з Ахмадом ібн Кайгалаґхом, які повністю захопили Сирію, після чого стрімко вдерлися до Палестини. Послаблене військо Тулунідів не чинило значного спротиву, що дало змогу аббасидським загонам досягти Нілу. У 905 році добуто остаточну перемогу, владу Тулунідів повалено, а Єгипет приєднано до халіфату. Невдовзі почалося повстання в Єгипті, яке очолив один з родичів повалених Тулунідів. Протягом 905—906 років точилися бойові дії. Лише у травні 906 року його остаточно придушено.

За відсутності значних військ халіфа в Сирії, кармати знову тут активізувалися. Їх загони атакували Дамаск, Тіверію та інші міста північної Палестини та південної Сирії. Після цього в облогу було взято місто Куфа, сплюндровано області вздовж Євфрату. Боротьба з карматами з перемінним успіхом тривала протягом 906 року. В цей час останні захопили та пограбували три великі каравани, що йшли до Мекки. Втім у січні 907 року у вирішальній битві при Аль-Кадісії (південна Месопотамія) військам карматів завдано нищівної поразки. Цим забезпечено захист Близького Сходу на тривалий період.

У 906 році відправив війська проти Візантійської імперії. Останні сплюндрували землі в Малій Азії до річки Галіс, втім без значного успіху. Потім у 907 році не підтримав візантійського військовика Андроніка Дуку, який повстав проти імператора і захопив місто Іконій. Останній зрештою втік до Багдада. Того ж року аббасидський флот на чолі з Рашиком ар-Вардамі (відомим у візантійців як Лев Триполітанський) зазнав важкої поразки від візантійського флоту на чолі з Гімеріосом. У 908 році аль-Муктафі уклав мирний договір з імператором Левом VI.

В цей час аль-Муктафі був тяжко хворим. Тому рішення щодо спадкоємця трону взяли на себе візирі та інші сановники. Вони відкинули кандидатуру досвідченого ібн аль-Мутазза і обрали як такого малолітнього брата халіфа — Джафара, розраховуючи правити замість нього. Халіф формально підтримав це рішення. Він помер у серпні 908 року.

Родина ред.

Абдуллах (905—949), 22-й халіф у 944—946 роках
Мухаммад
Джафар
Аль-Фадл
Абудл-Малік
Абдул-Самад
Муса
Іса

Примітки ред.

↑ ^а ^б Badawi A. R. Histoire de la philosophie en Islam // Études de Philosophie Médiévale — Paris: Librairie philosophique J. Vrin, 1972. — Vol. 60. — P. 578. — 886 с. — ISSN 0249-7921
d:Track:Q99181118 d:Track:Q90 d:Track:Q2223815 d:Track:Q3237914 d:Track:Q111630476
↑ ^а ^б AA.VV. Encyclopaedia of Islam, Encyclopédie de l’Islam — 1913.
d:Track:Q2818964 d:Track:Q1145236

Джерела ред.

Janine et Dominique Sourdel, Dictionnaire historique de l'islam, Éd. PUF, (ISBN 978-2-13-054536-1)
Markus Hattstein, Peter Delius: Islam. Kunst und Architektur. Könemann, Köln 2000, ISBN 3-89508-846-3.
Kennedy, Hugh N. (2004). The Prophet and the Age of the Caliphates: The Islamic Near East from the 6th to the 11th Century (Second ed.). Harlow, UK: Pearson Education Ltd. ISBN 0-582-40525-4.

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q3331189"_data-entity-id="Q111630476"><i_class="wef_low_priority_links">[[:fr:Abdurrahmân_Badawî|Badawi&nbsp;A.&nbsp;R.]]</i>_[https://archive.org/details/histoiredelaphil0060bada_h6b5_Histoire_de_la_philosophie_en_Islam]_//_''[[:d:Q99181118|Études_de_Philosophie_Médiévale]]''<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:Париж|Paris]]:_[[:fr:Librairie_philosophique_Vrin|Librairie_philosophique_J._Vrin]],_1972._—_Vol.&nbsp;60._—_P.&nbsp;578._—_886&nbsp;с._—_ISSN_[https://www.worldcat.org/issn/0249-7921_0249-7921]</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q99181118]][[d:Track:Q90]][[d:Track:Q2223815]][[d:Track:Q3237914]][[d:Track:Q111630476]]</div>-1] а ^б Badawi A. R. Histoire de la philosophie en Islam // Études de Philosophie Médiévale — Paris: Librairie philosophique J. Vrin, 1972. — Vol. 60. — P. 578. — 886 с. — ISSN 0249-7921
d:Track:Q99181118 d:Track:Q90 d:Track:Q2223815 d:Track:Q3237914 d:Track:Q111630476

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q47461344"_data-entity-id="Q1145236"><i_class="wef_low_priority_links">[[:fr:AA.VV.|AA.VV.]]</i>_[https://referenceworks.brillonline.com/entries/encyclopedie-de-l-islam/al-muktafi-SIM_5481?s.num=1&s.f.s2_parent=s.f.book.encyclopedie-de-l-islam&s.q=+al-Mu%E1%B8%B3tafi_Encyclopaedia_of_Islam,_Encyclopédie_de_l’Islam]<span_class="wef_low_priority_links">_—_1913.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q2818964]][[d:Track:Q1145236]]</div>-2] а ^б AA.VV. Encyclopaedia of Islam, Encyclopédie de l’Islam — 1913.
d:Track:Q2818964 d:Track:Q1145236

[1]

[2]