Альф Шеберґ
Альф Шеберґ (швед. Alf Sjöberg, повне ім'я та прізвище — Свен Ерік Альф Шеберг (швед. Sven Erik Alf Sjöberg); нар. 21 червня 1903, Стокгольм, Швеція — пом. 16 квітня 1980, Стокгольм) — шведський актор, театральний і кінорежисер. Дворазовий лауреат Гран-прі Каннського міжнародного кінофестивалю (1946, 1951).
| Альф Шеберґ | |
|---|---|
| швед. Alf Sjöberg | |
 | |
| Ім'я при народженні |
Свен Ерік Альф Шеберг (швед. Sven Erik Alf Sjöberg) |
| Дата народження | 21 червня 1903 |
| Місце народження | Стокгольм, Швеція |
| Дата смерті | 16 квітня 1980 (76 років) |
| Місце смерті | |
| Поховання | Кладовище Галеварвd[1] |
| Громадянство |
 Швеція |
| Професія | режисер, актор, сценарист |
| Роки активності | 1929—1969 |
| IMDb | ID 0803549 |
| Нагороди та премії | |
| Гран-прі Каннського МКФ (1946, 1951) | |
 Альф Шеберґ у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Альф Шеберґ народився 21 червня 1903 року в Стокгольмі, Швеція. У 1923—1925 роках навчався в Королівському драматичному театрі у Стокгольмі, потім працював у ньому актором. У 1930-му в 27-річному віці став головним режисером театру. 1928 року знявся у фільмі «Поезія Одалена».
Як кінорежисер дебютував стрічкою «Найсильніший» (1929), що розповідає про мисливців на тюленів у Гренландському морі; у фільмі режисер прагнув продовжити романтичні традиції класичного шведського кіно. Значне місце в творчості Шеберґа займає фільм «Цькування» (1944) за сценарієм Інгмара Бергмана про підлітка, якого у школі переслідує учитель-садист. Стрічка принесла Шеберґу популярність за кордоном, вона також стала першим знаком відродження шведського кіно після періоду застою. Загалом Шеберґ поставив 18 кінофільмів і став одним з піонерів театральних постанонок на шведському телебаченні. Телепостановка «Гамлета», яку здійснив Шеберґ 1955 року, стала важливою віхою в історії телебачення Швеції.[2]
Альф Шеберґ двічі вигравав головний приз Каннського кінофестивалю, обидва рази розділивши його з іншими режисерами. 1946 року він був удостоєний «Гран-прі» за фільм «Ірис і лейтенант» (того року головний приз був розділений між одинадцятьма фільмами, тобто майже усіма, що були в конкурсній програмі), а в 1951-му став лауреатом за фільм «Фрекен Юлія» разом з Вітторіо де Сіка (той був відзначений за стрічку «Диво в Мілані»).[3]
Альф Шеберг загинув в автокатастрофі 16 квітня 1980 року на шляху в Королівський драматичний театр, де мала відбутися репетиція.[4]
Фільмографія ред.
| Рік | Назва українською | Оригінальна назва | Режисер | Сценарист | |
|---|---|---|---|---|---|
| 1940 | Ставка — життя | Med livet som insats |  |
| |
| 1940 | Пора цвітіння | Den blomstertid… | |
| |
| 1941 | Додому з Вавилону | Hem från Babylon | |
| |
| 1942 | Божественна гра | Himlaspelet | |
| |
| 1944 | Королівське полювання | Kungajakt | |
| |
| 1944 | Цькування | Hets | |
||
| 1945 | Resan bort | |
| ||
| 1946 | Ірис і лейтенант | Iris och löjtnantshjärta | |
| |
| 1949 | Тільки мати | Bara en mor | |
| |
| 1951 | Фрекен Юлія | Fröken Julie | |
| |
| 1953 | Варавва | Barabbas | |
| |
| 1954 | Карін Монсдоттер | Karin Månsdotter | |
| |
| 1955 | Дикі птахи | Vildfåglar | |
| |
| 1955 | т/ф | Гамлет | Hamlet | |
|
| 1956 | Остання пара, біжи | Sista paret ut | |
||
| 1960 | Суддя | Domaren | |
| |
| 1966 | Острів | Ön | |
| |
| 1969 | Батько | Fadern | |
|
Театральні постановки ред.
- 1930: Маркурелли з Вадчепінга (Яльмар Бергман)
- 1930: Клаус великий і Клаус маленький (Густаф аф Гейєрстам)
- 1933: Любов під в'язами (Юджин О'Ніл)
- 1940: Багато галасу з нічого (В. Шекспір)
- 1944: Венеційський купець (В. Шекспір)
- 1944: Криваве весілля (Федеріко Гарсія Лорка)
- 1946: Дванадцята ніч, або Як вам завгодно (В. Шекспір)
- 1947: Йун Габріель Боркман (Генрік Ібсен)
- 1947: Будинок Бернарді Альби (Федеріко Гарсія Лорка)
- 1948-1949: Сімейна вечірка (Т. С. Еліот)
- 1949: Фрекен Юлія (Стріндберг)
- 1949: Смерть комівояжера (Артур Міллер)
- 1952: Філософський камінь (Пер Лагерквіст)
- 1953: Ромео і Джульєтта (В. Шекспір)
- 1954: Ескоріал (Мішель де Гельдерод)
- 1955: Дика качка (Генрік Ібсен)
- 1956: Сон літньої ночі (В. Шекспір)
- 1958: Міра за міру (В. Шекспір)
- 1959: Влада пітьми (Л. Толстой)
- 1961: Стільці (Е. Іонеско)
- 1961: Король Іоанн (В. Шекспір)
- 1963: Швейк у Другій світовій війні (Брехт)
- 1964: Як вам це сподобається (В. Шекспір)
- 1965: Матінка Кураж і її діти (Брехт)
- 1972: Местер Улуф (Стріндберг)
- 1978: Установа (Антоніо Буеро Вальєхо)
- 1980: Школа дружин (Мольєр)
Визнання ред.
| Нагороди та номінації Альфа Шеберґа[5] | |||
|---|---|---|---|
| Рік | Категорія | Фільм | Результат |
| Каннський міжнародний кінофестиваль | |||
| 1946 | Гран-прі | Ірис і лейтенант | Перемога |
| 1951 | Фрекен Юлія (разом з фільмом «Диво в Мілані») | Перемога | |
| 1953 | Варавва | Номінація | |
| 1961 | Золота пальмова гілка | Суддя | Номінація |
| 1966 | Острів | Номінація | |
| Венеційський міжнародний кінофестиваль | |||
| 1947 | Великий міжнародний приз | Цькування | Номінація |
| Ірис і лейтенант | Номінація | ||
| 1950 | Золотий лев | Тільки мати | Номінація |
| Премія «Боділ» | |||
| 1953 | Найкращий європейський фільм | Тільки мати | Перемога |
| Берлінський міжнародний кінофестиваль | |||
| 1957 | Золотий ведмідь | Остання пара, біжи | Номінація |
| Премія «Золотий жук» | |||
| 1966 | Найкращий режисер | Острів | Перемога |
Примітки ред.
- ↑ http://svenskagravar.se/gravsatt/46040067 — Svenskagravar.se.
- ↑ Tage Erlander, Samtal med Arvid Lagercrantz, 1960-talet (Sthlm 1982)
- ↑ CalmView: Home Page. calmview.musikverk.se. Процитовано 10 травня 2023.
- ↑ Göran Åstrand: Känt och okänt på Stockholms kyrkogårdar: (Ordalaget Bokförlag 1998) sid.51 ISBN 91-973128-2-7
- ↑ Нагороди та номінації Альфа Шеберґа на сайті IMDb(англ.)
Посилання ред.
- Шеберґ // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- М.М. Черненко (составитель). Шёберг Альф // Режиссерская энциклопедия. Кино Европы / Г.Н. Компаниченко. — М. : Научно-исследовательский институт киноискусства, 2002. — С. 183-184. — ISBN 5-85646-077-4.