Альфред Лотар Вегенер

Альфред Вегенер
нім. Alfred Wegener
Ім'я при народженні нім. Alfred Lothar Wegener
Народився 1 листопада 1880(1880-11-01)[1][2][…]
Берлін, Німецька імперія
Помер листопад 1930[3]
Гренландія, Королівство Данія[4]
Місце проживання Німецька імперія Німецька імперія
Країна  Німецька імперія
Діяльність геолог, мандрівник-дослідник, астроном, метеоролог, викладач університету, полярний дослідник, фізик, географ, геофізик, кліматолог
Alma mater Гумбольдтський університет Берліна
Галузь геологія
Заклад Грацький університет
Посада професор[3]
Науковий керівник Юліус Баушингер
Відомі учні Walter Findeisend
Аспіранти, докторанти Bruno Eckardtd
Simon Kahlked[5]
Членство Австрійська академія наук
Schwarzburgbundd
Війна Перша світова війна
Відомий завдяки: науковій розробці теорії дрейфу материків, дослідженням фізики атмосфери[en]
Брати, сестри Kurt Wegenerd
У шлюбі з Else Köppend
Родичі Пауль Вегенер
Нагороди
Автограф

CMNS: Альфред Лотар Вегенер у Вікісховищі

А́льфред Ло́тар Ве́генер (нім. Alfred Lothar Wegener; 1 листопада 1880, Берлін[6] — листопад 1930, Гренландія[7]) — німецький метеоролог, геолог, геофізик та астроном, автор теорій руху літосферних плит та ударного походження кратерів на планетах земної групи. Професор університету в Граці (1924).[8]

Дитинство ред.

Альфред Вегенер народився 1 листопада 1880 року[6] в сім'ї берлінського науковця[9][10] та священника.[9][11] Ще з дитинства він виявляв схильність до природничих наук,[12] складаючи разом із братом Куртом Вегенером географічні карти та вимірюючи глибини озер.[10] Навчався в «Кельнській гімназії» в Берліні, поєднуючи навчання з активними заняттями спортом.[12] У 1899 році з найкращим атестатом у класі закінчив гімназію і вступив до Берлінського університету імені Фрідріха Вільгельма[13] (нині університет імені Гумбольдта). Вибрана ним спеціальність — астроном. І хоча написану ним працю про рухи планет високо оцінили спеціалісти, найбільшим захопленням стала метеорологія. Особливо в цьому плані його цікавив острів Гренландія, тому у вільний час він займався підготовкою до полярних експедицій — робив великі лижні переходи, захопився ковзанярським спортом та конструював повітряні кулі та змії (адже саме за їхньою допомогою він збирався вивчати верхні шари атмосфери). Також у студентські роки брати Вегенери захопилися екскурсіями по горах Тіроля (східні Альпи).[14] Провчившись також (згідно з правилами тодішньої вищої німецької школи) по одному семестру в Гейдельберзькому та Інсбрукському (Австрія) університетах, в 1904 році Альфред захистив дисертацію і закінчив університет за спеціальністю астроном.

1904—1912 ред.

Після закінчення університету Альфред Вегенер працював разом із братом у Лінденберзькій аерологічній обсерваторії, де вони займалися дослідженням атмосфери літаючи на аеростатах.[15] У квітні 1906 року брати встановили світовий рекорд тривалості польоту на аеростаті.[16] Стартувавши під Берліном, вони рушили у північному напрямку, пролітаючи над Данією повернули на південь і приземлилися біля Франкфурта-на-Майні. Загалом політ зайняв 52,5 години (що на 17 годин був тривалішим від попереднього рекорду).[16]

Теорія руху літосферних плит ред.

У січні 1912 року на засіданні Німецької геологічної асоціації Альфред Вегенер прочитав лекцію, присвячену теорії руху літосферних плит.[17]

Гренландія ред.

Альфред Вегенер брав участь у трьох експедиціях по Гренландії в 1906, 1912 та 1930 роках. Під час останньої з них він і помер у віці 50 років.

Сучасні дослідження ред.

На початку 1950-х років С. К. Рункорном з Кембриджського університету та в Імперському коледжі ім. Блекетта була започаткована нова наука про палеомагнетизм, в якій він підтвердив теорію Вегенера. До початку 1953 року зразки, взяті з Індії, показали, що країна раніше була в південній півкулі, як і передбачав Вегенер. До 1959 року теорія мала достатньо підтверджуючих фактів про те, що континенти починають змінюватися, особливо в Сполученому Королівстві, де в 1964 році Королівське товариство провело симпозіум з цього питання[джерело?].

У 1960-х роках було відзначено кілька важливих подій у геології, зокрема, відкриття розширення морського дна та зони Вадаті-Беніофа, і це призвело до швидкого воскресіння гіпотези континентального дрейфу у вигляді теорії тектоніки плит. Карти геоморфології океанічних поверхонь, створені Марі Тарп у співпраці зі Брюсом Хезеном, були важливим внеском у початок зміни парадигми. Вегенера тоді було визнано батьком-засновником однієї з найважливіших наукових революцій XX-го століття.

З появою глобальної системи позиціонування (GPS) стало можливим безпосередньо вимірювати дрейфи континентів[джерело?].

Див. також ред.

  • 29227 Вегенер — астероїд, який було названо на честь науковця.

Примітки ред.

Література ред.

  • Милановский Е. Е. Альфред Вегенер (1880—1930). — Москва : Наука, 2000. — 239 с. — ISBN 5-02-002482-1.(рос.)

Посилання ред.