Вікіпедія

Альфред Каменобродський

польський архітектор і художник
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Каменобродський.

Альфред Каменобродський, або Альфред Каменобродзький (пол. Alfred Kamienobrodzki; 10 березня 1844, Тарнів — 25 листопада 1922, Львів) — польський архітектор, живописець-аквареліст.

Альфред Каменобродський
Альфред Каменобродський із клейнодами Стрілецького товариства
Народження 10 березня 1844(1844-03-10)
Смерть 25 листопада 1922(1922-11-25) (78 років)
Поховання Личаківський цвинтар[1]
Країна
(підданство)		  Австро-Угорщина
 Польська Республіка
Навчання Віденський технічний університет
Діяльність художник, архітектор
Праця в містах Львів
Архітектурний стиль історизм
Членство Lwów Kur's Fraternityd
CMNS: Альфред Каменобродський у Вікісховищі
Могила Альфреда Каменобродського

Біографія ред.

Народився в Тарнові (Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія). Був сином Адольфа Каменобродського (1814—1864), службовця магістрату міста Тарнів і Олександри Домбровської.

Брав участь у повстанні 1863 року і в одній із перших битв отримав важке поранення. У Кракові навчався рисунку в Леона Дембовського, та ймовірно там же — у Школі образотворчого мистецтва. Навчався в Парижі у Школі мистецтв. Вивчав архітектуру у Віденській політехніці у 1870—1874 роках. Від 1877 року був членом Політехнічного товариства у Львові[2]. У 1879 році входив до правління товариства[3]. У 1880 році редагував Технічний календар, виданий товариством. Від 1885 року спільно з Мацеєм Вшелячинським та під редакцією др. Владислава Маєвського видавав журнал «Immobilaria», присвячений нерухомості[4]. Брав участь в організації ювілейної виставки Політехнічного товариства 1902 року, як член виконавчого комітету, був також одним із журі. На цій же виставці в розділі польських винаходів представив Автоматичний пристрій для встановлення горизонтального або вертикального положення предмету на осі обертання. 1910 року експонував проєкти і акварелі на виставці польських архітекторів у Львові[5]. Від 1920 року мав у Львові власну виставку проєктів, архітектурних макетів та акварелей. Належав до Куркового (Стрілецького) товариства і тричі був «Курковим королем». Член журі конкурсів на проєкт розширення дому «Сокола» на нинішній вулиці Дудаєва, 8 у Львові (1904)[6], проєктів будівлі Акціонерного кооперативного банку у Львові (1909)[7], проєктів будівлі казино у Львові (1910)[8], дому Ремісничої палати у Львові (1912).[9]

Під час перебування у Відні одружився з Юзефою Кортсмари, що походила з Угорщини. В родині народилося семеро дітей, зокрема сини Адольф та Казимир майбутні архітектори. Помер у Львові 25 листопада 1922 року, похований на Личаківському цвинтарі, поле № 6[10].

Живопис ред.

Як живописець працював переважно аквареллю. Сюжетами були пейзажі, інтер'єри, архітектура Львова, Кракова і околиць, а також Волині.

Був членом Товариства любителів мистецтва в Кракові і брав участь у виставках товариства. У 1881 році виставив у Кракові акварелі «Вірменська вежа у Львові» та «Осінь», 1887 року на Першій виставці польського мистецтва в Кракові — акварелі: «Вірменська вежа у Львові», «Флоріанські ворота», «Інтер'єр їдальні», «Мотив з львівських околиць», «Декоративний ескіз». Деякі рисунки Альфреда Каменобродського друкувалися у журналі «Tygodnik Ilustrowany».

Нині частина акварелей Альфреда Каменобродського перебувають у львівському історичному музеї, декілька — у львівському музеї історії релігії. 1910 року він особисто подарував 20 робіт музеєві. Декілька акварелей — в Історичному музеї Тарнова, деякі роботи у власності родини.

Архітектура ред.

Значний внесок Каменобродського як архітектора. У березні 1875 року одержав концесію на будівництво. Член Товариства уповноважених будівничих, а в 1897—1905 роках — голова товариства. Заступник голови Акціонерного товариства будівельних промисловців, так званого «Будівельного банку», що споруджував у 1874—1877 роках корпуси Львівської політехніки. У часописі «Dźwignia» («Важіль») опублікував статтю про будівництво корпусів «С» і «К». Один із перших у Львові створив комплексне архітектурно-будівельне бюро. Брав участь у конкурсах. Автор проєктів багатьох житлових, громадських, адміністративних та промислових споруд у Львові. До кінця XIX століття творив у різних напрямах історизму, пізніше — у модернізованих формах історичних стилів.

У 1892 році був членом Комітету будівельної виставки у Львові, на тій же виставці виступив із кількома проєктами:

  • Конкурсний проєкт львівської ощадної каси;
  • Конкурсний проєкт Промислового музею;
  • Проєкт будівлі виставкового павільйону;
  • Проєкт костелу та церкви в місті Сколе;
  • Проєкт народної школи імені Тадеуша Чацького (нині Львівський технологічний ліцей на вул. Таманській, 11).

У 1894 році отримав на Загальній виставці краєвій золоту медаль за архітектурні роботи.

Реалізовані проєкти ред.

  •  
    Синагога Золота Роза у Львові (акварель, кінець XIX століття)
  •  
    Проєкт будинку на вулиці Крушельницької, 1
  •  
    Колишнє трамвайне депо на розі вулиць Героїв Майдану та Сахарова

Примітки ред.

  1. ↑ Степанович К. Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 171. — ISBN 978-966-8955-00-5
  2. ↑ Towarzystwo Politechniczne we Lwowie 1877—1902… — S. 89.
  3. ↑ Towarzystwo Politechniczne we Lwowie 1877—1902… — S. 76. (пол.)
  4. ↑ Czasopismo Techniczne. — 1885. — № 4. — S. 56. (пол.)
  5. ↑ Sprawozdanie Komitetu Wystawy Architektów polskich // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 24. — S. 387. (пол.)
  6. ↑ Kronika bieżąca // Przegląd Techniczny. — 1904. — № 22. — S. 308; Z Sokoła // Wiek Nowy. — 28 maja 1904. — № 874. — S. 8. (пол.)
  7. ↑ Konkurs na dom Galicyjskiego Banku Związkowego // Czasopismo Techniczne. — 1909. — № 21. —S. 261.
  8. ↑ Konkurs na gmach Kasyna miejskiego we Lwowie // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 7. — S. 98; Konkurs na gmach kasyna we Lwowie // Architekt. — 1910. — № 1. — S. 20. (пол.)
  9. ↑ Konkurs na szkice domu Izby rękodzielniczej we Lwowie // Architekt. — 1912. — № 5. — S. 58. (пол.)
  10. ↑ Личаківський некрополь, 2006, с. 175.
  11. ↑ Христина Харчук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Дорошенка, 31 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 24 вересня 2019. Процитовано 6 червня 2022.
  12. ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 342.
  13. ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 330.
  14. ↑ Харчук Х. Від першої кав'ярні у Відні до «Віденської кав'ярні» у Львові // Будуємо інакше. — 2000. — № 1. — С. 47.
  15. ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 314.
  16. ↑ Енциклопедія Львова, 2007, с. 154.
  17. ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 356.
  18. ↑ Харчук Х. «Нове» єврейське кладовище у Львові (середина XIX—XX ст.) // Народознавчі зошити. — 2011. — № 6 (102). — С. 982. — ISSN 1028-5091
  19. ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 285.
  20. ↑ Бірюльов Ю. Лущкевич Наполеон // Енциклопедія Львова: у 4-х т / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2012. — Т. 4: Л—М. — С. 249. — ISBN 978-966-8853-23-4.
  21. ↑ Kulewski A., Włodek P. Lwów: Przewodnik. — Białystok : Rewasz, 2006. — С. 342. — ISBN 83-89188-53-8.
  22. ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 349.
  23. ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 554.
  24. ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 331.
  25. ↑ Ю. О. Бірюльов Каменобродський Альфред // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2012. — Т. 12 : Кал — Киї. — 711 с. — ISBN 978-966-02-6472-4.
  26. ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 339.
  27. ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 343.
  28. ↑ Kościoły i klasztory Lwowa z wieków XIX i XX. — Kraków : Międzynarodowy Centrum Kultury, 2004. — С. 58. — ISBN 83-85739-17-9. (пол.)
  29. ↑ Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa : Neriton, 2007. — С. 179. — ISBN 978-83-7543-009-7.
  30. ↑ Ігор Мельник. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вулиця Лисенка. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 8 червня 2010.
  31. ↑ Енциклопедія Львова: в 4 т / за ред. А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1: А—Ґ. — С. 286—287. — ISBN 978-966-7007-68-8.
  32. ↑ Komar Ż. Trzecie miasto Galicji. — Kraków: Międzynarodowy Centrum Kultury, 2008. — S. 351, 413. — ISBN 978-83-89273-52-9. (пол.)
  33. ↑ Ґранкін П. Е. Сграфіто у Львові // Будуємо інакше. — 2000. — № 3. — С. 15—17.
  34. ↑ Projekt kaplicy grobowej w Trembowli // Czasopismo Techniczne. — 1905. — № 4. (пол.)
  35. ↑ W. Ż. Konkurs na budowę domu Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie // Przegląd Techniczny. — 1906. — № 3. — S. 26. (пол.)
  36. ↑ Бойко О. Поступова синагога (Темпель) // Синагоги Львова. — Львів : ВНТЛ-Класика, 2008. — С. 142—153. — ISBN 966-8849-30-2.
  37. ↑ Христина Харчук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Університетська, 1 — головний корпус ЛНУ ім. І. Франка. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 17 серпня 2022.
  38. ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 450.
  39. ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 425.
  40. ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 278.

Джерела ред.

  • Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  • Енциклопедія Львова: в 4 т / за ред. А. Козицького. — Львів : Літопис, 2008. — Т. 2: Д—Й. — С. 154. — ISBN 978-966-7007-69-0.
  • Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. Путівник. — Львів, 2006. — С. 175. — ISBN 966-8955-00-5.
  • Семенюк Д. Львів на акварелях Альфреда Каменобродського у збірці Львівського історичного музею // Наукові записки. Львівський історичний музей. — Вип. 12, 2008. — С. 191—212. — ISBN 978-966-96146-9-8.
  • Бірюльов Ю. О. Каменобродські // Енциклопедія Львова: в 4 т / за ред. А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3: К. — С. 49—51. — ISBN 978-966-7007-99-7.
  • Лінда С. Житлове будівництво Львова у другій половині XIX століття // Наукові записки НТШ. — Т. 241. — 16 серпня 2001. — С. 126—163.
  • Jodłowska R. Kamienobrodzki Alfred // Polski Słownik Biograficzny. — Skład główny w księg, Gebethnera i Wolffa, 1935. — Т. 11. — S. 522, 523. (пол.)
  • Towarzystwo Politechniczne we Lwowie 1877—1902. Pamiętnik jubileuszowy / pod red. E. Grzębskiego. — Lwów, 1902. — S. 76, 89. (пол.)

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Альфред_Каменобродський&oldid=42218478