Вікіпедія

Альфонс Доде

французький письменник
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Доде.

Альфонс Доде
фр. Alphonse Daudet
Ім'я при народженні фр. Louis Marie Alphonse Daudet[1]
Псевдонім Piccolo
Народився 13 травня 1840(1840-05-13)
Нім, Прованс
Помер 16 грудня 1897(1897-12-16) (57 років)
Париж
·сифіліс
Поховання Пер-Лашез[2] і Grave of Alphonse Daudetd
Громадянство Франція Франція
Місце проживання Кламар
Діяльність письменник, прозаїк, романіст, драматург, поет
Сфера роботи translations from Occitand[3]
Мова творів французька
Роки активності з 1859
Жанр сатира, роман, п'єса, оповідання, поезія
Magnum opus «Тартарен із Тараскона»
Членство Немська королівська академіяd
Батько Vincent Daudetd
Мати Adeline Daudetd
Брати, сестри Anna Daudetd, Ernest Daudetd і Henri Daudetd
У шлюбі з Жюлі Доде
Діти Леон Доде, Люсьєн Доде і Edmée Daudetd
Автограф
Нагороди
CMNS: Альфонс Доде у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Альфонс Доде (фр. Alphonse Daudet; 13 травня 1840, Нім, Прованс, Франція — 16 грудня 1897, Париж) — французький романіст і драматург, автор яскравих оповідань з життя Провансу, творець знакового образу романтика і хвалька Тартарена з Тараскона.

Біографія ред.

Народився у сім'ї власника невеликої фабрики шовкових тканин Вінсена Доде (1806—1875). У 1848 році батько збанкрутував, фабрику продали і сім'я переїхала в Ліон. Не маючи матеріальної можливості отримати вищу освіту, по закінченні середньої школи вступив на посаду помічника вчителя провінційного коледжу, але незабаром залишив це заняття і у віці сімнадцяти років разом зі старшим братом Ернестом переїхав до Парижа, щоб заробляти собі на життя журналістською працею. Цей період життя описаний в автобіографічному романі «Малюк» (Le Petit Chose, 1868).

З 1859 року почав співпрацювати з кількома газетами як репортер і театральний критик. У 1860 році був представлений герцогу де Морні, який займав пост президента Законодавчого корпусу Другої Імперії. У нього Доде отримав посаду одного з секретарів, що не завадило Альфонсу займатися журналістською і літературною діяльністю. На службі у де Морні Доде провів майже п'ять років, до самої смерті герцога в 1865 році.

У 1867 році молодий письменник одружився з Жюлі Аляр і став жити виключно літературною працею. У них було 3 дітей: Леон (1867—1942), Люсьєн (1878—1946), дочка Едме (1886—1937).

Письменник помер 17 грудня 1897 року в Парижі і був похований на цвинтарі Пер-Лашез.

Творчість ред.

У період 1866-1868-х років регулярно друкувався в газетах з оригінальними ліричними новелами про природу і людей Провансу. В 1968 році окремою книгою вийшов з публікації текст першого роману «Малюк». В 1869 році раніше опубліковані новели вийшли окремою книгою «Листи з мого млина». Ці два твори принесли Доде славу і гроші.

З грудня 1869 року по березень 1870 року в газетах друкувався роман «Незвичайні пригоди Тартарена з Тараскона», який вийшов окремою книгою в 1872 році.

До 30 років Альфонс Доде став одним з найзнаменитіших французьких письменників, зблизився з колом провідних літераторів країни, подружився з Флобером, Золя, братами Гонкур і Тургенєвим, які того часу жили в Парижі.

Вихід у світ романів «Фромон молодший і Ріслер старший» (1874) і «Джек» (1876) викликав нову хвилю популярності.

Головні твори письменника, які принесли йому світову популярність, були написані протягом одного десятиліття (1866—1876), в наступні понад 20 років Доде майже щороку випускав по роману, більшість з яких хоча і не піднімалася до рівня його перших книг, але мала високі художні якості, що дозволяли відносити його до першої «п'ятірки» найбільших письменників Франції кінця XIX століття.

Вибрані твори ред.

Романи
  • Le Roman du chaperon rouge, Michel Lévy, 1899
  • Le Petit Chose, Hetzel, 1866
  • Tartarin de Tarascon, 1872
  • Fromont jeune et Risler aîné, Le Bien Public, 1879
  • Jack, Dentu, 1874
  • Le Nabab, Charpentier, 1871
  • Les Rois en exil, Dentu, 1878
  • Sapho, Charpentier, 1881
  • Notes sur la vie, Charpentier, 1811
Збірки казок та оповідань
  • Lettres de mon moulin, 1870
  • Contes du lundi, 1873
Новели
  • Promenades en Afrique (Le Monde illustré, 27 грудня 1862)
  • La Mule du pape (Le Monde illustré, 3-10 січня 1863)
  • Le Bon Dieu de Chemillé qui n'est ni pour ni contre (légende de Touraine, L'Événement, 21 липня 1872)
  • Le Singe (L'Événement, 12 серпня 1872)
  • Le Père Achille (L'Événement, 19 серпня 1872)
  • Salvette et Bernadou (Le Bien public, 21 січня 1873)
  • Le Cabecilla (Le Bien public, 22 квітня 1873)
  • Wood'stown, conte fantastique (Le Bien public, 27 травня 1873)
  • La Dernière Classe
П'єси
  • La Dernière Idole, drame en un acte et en prose, avec Ernest Lépine. Paris, Театр Одеон, 4 лютого 1862. У репертуарі Комеді-Франсез з 1904 року.
  • Les Absents, musique de Poise. Paris, Opéra-Comique, 26 жовтня 1864.
  • L'Œillet blanc, avec Ernest Lépine. Paris, Théâtre-Français, 8 квітня 1865.
  • Le Frère aîné, avec Ernest Lépine. Paris, théâtre du Vaudeville, 19 грудня 1867
  • Lise Tavernier. Paris, théâtre de l'Ambigu, 29 січня 1872.
  • L'Arlésienne, pièce de théâtre en trois actes, d'après la nouvelle de Daudet, музика Жоржа Бізе. Paris, théâtre du Vaudeville, 1 жовтня 1872
  • Fromont jeune et Risler aîné, adapt. du roman de Daudet par Daudet et Belot. Paris, théâtre du Vaudeville, 16 вересня 1876
  • Jack, d'après le roman de Daudet. Paris, théâtre de l'Odéon, 11 січня 1881.
  • Le Nabab. Paris, théâtre du Vaudeville, 30 січня 1880.
  • La Petite Paroisse (1895), pièce en 4 actes et 6 tableaux, avec Léon Hennique, mise en scène André Antoine, théâtre Antoine, 21 січня 1901

Українські переклади ред.

Іван Франко ініціював публікацію українською мовою романів Доде «Фромон молодший і Ріслер старший» (1883), «Набоб» (1885) і «Королі у вигнанні» (1897) у «Бібліотеці найзнаменитіших повістей». Він також переклав декілька оповідань Доде та зробив ґрунтовний аналіз його творчості у статтях «Життя і твори Альфонса Доде» (обидві — 1898). Окремі твори Доде українською переклали М. Чайченко (М. Грінченко), Василь Щурат, Осип Маковей, Софія Русова, М. Грушевська, С. Сердюк, В. Щербаківська, Б. Чорний, Аркадій Любченко, І. Сидоренко, Надія Гордієнко-Андріанова та інші. 1889 року Леся Українка пропонувала членам «Плеяди» перекласти роман Доде «Джек».

Література ред.

  • Marc Andry, Alphonse Daudet, la bohème et l'amour. Paris: Presses de la cité, 1985.
  • Auriant, François Bravay, Le Nabab. Paris: Mercure de France, 1943.
  • Auriant, Le Double Visage d'Alphonse Daudet. Gouy : À l’écart, 1980.
  • Wanda Bannour, Alphonse Daudet, bohème et bourgeois. Paris: Perrin, 1990
  • Colette Becker (dir.), Permanence d'Alphonse Daudet : actes du colloque des 20, 21 et 22 mars 1997, Centre de recherches interdisciplinaires sur les textes modernes, coll. " RITM ", Université de Paris 10, 1997.
  • Georges Benoit-Guyod, Alphonse Daudet, son temps, son œuvre. Paris: Tallandier, 1947.
  • Jacques-Henry Bornecque, Les Années d'apprentissage d'Alphonse Daudet. Paris: Nizet, 1951.
  • Jules Caillat, Le Voyage d'Alphonse Daudet en Algérie. Alger: Carbonnel, 1924.
  • Ernest Daudet, Mon frère et moi, souvenirs d'enfance et de jeunesse. Plon, 1882.
  • Léon Daudet, Quand vivait mon père: souvenirs inédits sur Alphonse Daudet. Paris: Bernard Grasset, 1940.
  • Marie-Thérèse Jouveau, Alphonse Daudet, maître des tendresses. Berre L'Étang: Centre International de l'Écrit en Langue d'Oc, l996, 161 p. Онлайн pdf

Див. також ред.

  • 11484 Доде — астероїд, названий на честь письменника[4]

Примітки ред.

  1. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ Естонська Вікіпедія — 2002.
  3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ База даних малих космічних тіл JPL: Альфонс Доде (англ.) .

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Альфонс_Доде&oldid=39914978