Альбрехт Вюртемберзький

німецький воєначальник

Альбрехт Вюртемберзький (нім. Albrecht Herzog von Württemberg, Albrecht Maria Alexander Philipp Joseph von Württemberg; 23 грудня 1865, Відень — 31 жовтня 1939, Альтсгаузен) — німецький воєначальник, генерал-фельдмаршал Німецької імперської армії. Учасник Першої світової війни (1914–1918), командував об'єднаннями на Західному фронті. Останній крон-принц Вюртемберзький, голова королівського дому Вюртембергу з 1921 до 1939 року.

Альбрехт Вюртемберзький
нім. Albrecht Herzog von Württemberg
Народження 23 грудня 1865(1865-12-23)[1][2][3]
Відень, Австрійська імперія[1]
Смерть 31 жовтня 1939(1939-10-31) (73 роки) або 29 жовтня 1939(1939-10-29)[1] (73 роки)
Альтсгаузен[1]
Поховання Castle Altshausend
Країна Німецька імперія Німецька імперія
Приналежність Імперська армія Німеччини Райхсгеер
Роки служби 18851919
Звання генерал-фельдмаршал
Командування 4-та армія
Група армій герцога Альбрехта
Війни / битви Перша світова війна, Битва в Арденнах (1914), Битва на Ізері і Іпрська битва
Титул герцог і герцог Вюртембергу[d]
Рід Вюртемберзький дім
Діти Філіп Альбрехт Вюртемберзькийd, Карл Александр Вюртемберзькийd[2], Albrecht Eugen of Württembergd, Maria Amalia von Württembergd, Maria Theresa Herzogin von Württembergd[2] і Duchesse Margarete of Württembergd[2]
Нагороди
Орден «Pour le Mérite» з дубовим листям (Пруссія)
Орден «Pour le Mérite» з дубовим листям (Пруссія)
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Великий хрест ордена Корони (Вюртемберг)
Великий хрест ордена Корони (Вюртемберг)
Великий хрест ордена Фрідріха (Вюртемберг)
Великий хрест ордена Фрідріха (Вюртемберг)
Великий хрест ордена «За військові заслуги» (Вюртемберг)
Великий хрест ордена «За військові заслуги» (Вюртемберг)
Орден Святого Губерта
Орден Святого Губерта
Військовий орден Максиміліана Йозефа
Військовий орден Максиміліана Йозефа
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Кавалер ордена Золотого руна
Кавалер ордена Золотого руна
Орден Чорного орла
Орден Чорного орла
Великий Хрест ордена Червоного орла
Великий Хрест ордена Червоного орла
Почесний хрест 1-го класу ордена дому Гогенцоллернів
Почесний хрест 1-го класу ордена дому Гогенцоллернів
Орден Вірності (Баден)
Орден Вірності (Баден)
Орден Бертольда І (Велике герцогство Баден)
Орден Бертольда І (Велике герцогство Баден)
Великий хрест ордена святого Карла
Орден Людвіга Гессенського
Орден Людвіга Гессенського
Орден дому Ліппе
Орден дому Ліппе
Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга
Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга
Орден «За заслуги» (Вальдек)
Орден «За заслуги» (Вальдек)
Лева і Сонця 1 ступеня
Лева і Сонця 1 ступеня
Королівський Вікторіанський орден
Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін)
Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін)
Почесний хрест (Шварцбург)
Почесний хрест (Шварцбург)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
CMNS: Альбрехт Вюртемберзький у Вікісховищі

Життєпис ред.

Рання кар'єра ред.

Походив з Вюртемберзького дому, лінії Мемпельгард. Прямий нащадок герцога Вюртембергу Фрідріха Євгена. Праонук генерала від кавалерії російської армії Олександра Вюртемберзького (7-го сина герцога Фрідріха Євгена). Онук Олександра Вюртемберзького, генерал-майора Російської імперії.

Народився 23 грудня 1865 у Відні в родині герцога Філіпа та його дружини ерцгерцогині Марії Терези Австрійської, доньки Альбрехта Австрійського й Хільдегарди Баварської. Альбрехт став старшим серед п'яти дітей.

У серпні 1885 зарахований на військову службу до 19-го уланського полку Вюртемберзької армії в чині другого лейтенанта. Після цього він продовжив службу в прусській армії. З 1891 року він командир ескадрону в рідному полку. З 1893 — командир батальйону 119-го гренадерського полку, з 1896 — командир цього полку.

15 червня 1898 присвоєне звання генерал-майор. З жовтня 1898 — командир 4-ї гвардійської кавалерійської бригади в Потсдамі, а з вересня 1900 — командир 51-ї піхотної бригади в Штутгарті.

З 1901 призначено командиром 26-ї дивізії. 16 червня 1901 присвоєне звання генерал-лейтенант. 22 вересня 1906 підвищено в генерали кінноти та призначено командиром 11-го армійського корпусу, а з 1908 — командир 13-го армійського корпусу. 1 березня 1913 призначено генеральним інспектором 6-ї армійської інспекції з присвоєнням військового звання генерал-полковник.

Перша світова війна ред.

2 серпня 1914, за день до початку вторгнення кайзерівської армії до Бельгії, генерал-полковник Альбрехт Вюртемберзький призначений командувачем 4-ї армії, що мала у своєму складі п'ять армійських корпусів і ландверну бригаду, загалом у його підпорядкуванні було 180 000 осіб та 646 гармат. Начальником штабу армії був генерал В. фон Лютвіц. Армія була розгорнута на Західному фронті проти французьких військ і в середині серпня перейшла в наступ в Люксембурзі й південній Бельгії. 22—25 серпня в ході Прикордонної битви війська 4-ї армії спільно з 3-ю армією завдавали головний удар і здобули перемогу в Арденнській операції. У битві на Марні спочатку мав успіх в районі міста Рокіньї, але 11 вересня після вимушеного відходу 1-ї і 2-ї армій відвів свої війська в північному напрямку.

У жовтні 1914 4-та армія Альбрехта Вюртемберзького здійснила маневр на північний фланг фронту до Ла-Маншу, де розпочала наступ у західній частині Бельгії. Під час першої битви під Іпром війська герцога Альбрехта виконували головне завдання — наступали на 35-кілометровому фронті Остенде — Менен, для чого до складу армії додатково включили чотири свіжих корпуси. Генерал-полковник організував наступ на невеликому фронті, завдаючи головний удар біля Іпра проти британських військ, і допоміжний — на річці Ізер проти бельгійських військ, що перейшли до оборони на західному березі річки. Наступ на головному напрямку провалився, на допоміжному — 22 жовтня війська 4-ї армії форсували річку Ізер і закріпилися на лівому березі. Однак, коли бельгійці відкрили шлюз і затопили берега річки, були змушені залишити зайнятий плацдарм. У результаті бій закінчився фактично безрезультатно.

В подальшому, після стабілізації лінії фронту у Бельгії та Франції, герцог Альбрехт Вюртемберзький командував 4-ю армією на Західному фронті. 22 квітня 1915 року під час другої битви біля Іпра, яка стала другою за відліком битвою союзних військ Антанти з німецькою армією за контроль над стратегічно важливим фландрійським містом Іпром у Західній Бельгії. Битва відзначилася першим масштабним застосуванням бойових отруйних речовин на Західному фронті, в сутичці вперше після Болімовської битви, німцями активно застосовувалася хімічна зброя — хлор, від якого загинуло понад 5 000 осіб.

Проте, німецькій армії на чолі з герцогом Альбрехтом Вюртемберзьким, не вдалося скористатися панікою противника і не розвинути початковий успіх. Ціною великих втрат у боях 26 квітня — 12 травня він розширив прорив по флангах, але досягти спочатку визначеного завдання — захоплення Ізерського каналу до міста Іпр включно — не спромігся. Проте, німецьке командування повідомило про результати битви біля Іпра, як про свою перемогу.

У серпні 1916 року герцог був відзначений вищою нагородою Німецької імперії — Pour le Mérite, а 1 серпня 1916 року Альбрехт Вюртемберзький був підвищений у генерал-фельдмаршали. У другій половині 1915—1916 роках у смузі армії Альбрехта активних бойових дій не відбувалося.

З 25 лютого 1917 року він головнокомандувач «групи армій герцога Альбрехта» (з 11 листопада 1918 — група армій «D»), що діяла від Вердена до швейцарського кордону). У 1918 році до складу його групи армій входили 19-та армія і дві армійські групи «B» і «C» (всього 26,5 дивізій), вона грала допоміжну роль до кінця війни.

Післявоєнний час ред.

У 1918 році оголошений офіційним спадкоємцем свого чотириюрідного брата — короля Вюртембергу Вільгельма II (їх загальним прапрадідом був герцог Фрідріх Євген (1732—1797), що правив Вюртембергом в 1795—1797 роках). Причини були прості: у короля не було прямих нащадків чоловічої статі, а герцог був найближчим родичем, що відбувалися від морганатичних шлюбів.

23 грудня 1918 року після подій Листопадової революції й повалення в Німеччині монархії вийшов у відставку як представник королівського дому. Йому було надано палац у 40 кілометрах від Боденського озера. Після смерті колишнього короля Вюртембергу Вільгельма II все приватне майно колишнього королівського будинку перейшло у спадок герцогу Альбрехту.

Надалі вів приватне життя, в політичних подіях участі не брав. Був відомий своїм опозиційним ставленням до націонал-соціалізму, за що, хоч і не піддавався репресіям, але ніколи не запрошувався на заходи в пам'ять про події Першої світової війни, а після своєї смерті похований не як офіцер, а як приватна особа.

Родина ред.

24 січня 1893 року Альбрехт Вюртемберзький одружився з Маргаритою Софією Австрійською, донькою ерцгерцога Австрійського Карла Людвіга Габсбурга. Сім'я мала сімох дітей:

Нагороди ред.

Королівство Вюртемберг ред.

Королівство Баварія ред.

Австро-Угорщина ред.

Королівство Пруссія ред.

Велике герцогство Баден ред.

Інші країни ред.

Див. також ред.

Джерела ред.

  • Cron, Hermann (2002). Imperial German Army 1914-18: Organisation, Structure, Orders-of-Battle [first published: 1937]. Helion & Co. ISBN 1-874622-70-1.
  • Залесский К. А. Кто был кто в Первой мировой войне. — М.: АСТ; Астрель, 2003. — С. 24-26. — 5000 экз. — ISBN 5-271-06895-1

Примітки ред.

Посилання ред.

Командування військовими формуваннями (установами)
Німецької імперії
Попередник:
заснована
 
командувач
4-ї армії

2 серпня 1914 — 25 лютого 1917
Наступник:
генерал від інфантерії
Фрідріх Бертрам фон Армін
Попередник:
заснована
 
головнокомандувач
групи армій герцога Альбрехта

7 березня 1917 — 11 листопада 1918
Наступник:
капітуляція