Алессандро Блазетті
Алесса́ндро Блазе́тті (італ. Alessandro Blasetti; нар. 3 липня 1900, Рим, Італія — пом. 1 лютого 1987, та же) — італійський кінорежисер, сценарист, актор і монтажер, «батько-засновник сучасного італійського кіно»[2].
| Алессандро Блазетті | ||
|---|---|---|
| італ. Alessandro Blasetti | ||
 Алессандро Блазетті, 1950 | ||
| голова журі Каннського кінофестивалюd | ||
| Дата народження | 3 липня 1900 | |
| Місце народження | Рим, Італія | |
| Дата смерті | 1 лютого 1987 (86 років) | |
| Місце смерті |
Рим, Італія | |
| Поховання | Кампо Верано[1] | |
| Національність | італієць | |
| Громадянство |
 Італія | |
| Професія | кінорежисер, сценарист, актор, монтажер | |
| Alma mater | Римський університет ла Сапієнца | |
| Роки активності | 1917—1981 | |
| IMDb | ID 0087704 | |
| Нагороди та премії | ||
| ||
|
Срібна стрічка (1946, 1951), Давид ді Донателло (1966), Золотий лев за кар'єру (1982) | ||
 Алессандро Блазетті у Вікісховищі | ||
Життєпис та творча кар'єра ред.
Алессандро Блазетті народився 3 липня 1900 року в Римі, Італія. Закінчив адвокатську школу, але в 1920-х роках став журналістом і кінокритиком. Заснував декілька журналів, зокрема, Cinematografo та «Світ на екрані», навколо якого об'єдналася група молодих кінематографістів, що прагнули до оновлення італійського кіно"[3]. 1928 року розпочав знімання фільму «Сонце», в якому зображував суворе життя селян. Поступив на роботу в студію Cines, де зняв «Воскресіння» і «Нерон[en]». Після смерті засновника Cines, Стефано Пітталугі[it], став директором студії. Серед відомих його фільмів — «Трапеза бідних[it]» та «1860», останній з яких — епопея про Гарібальді вважається передвісником післявоєнного неореалізму і його найвизначнішим фільмом. «За словами самого режисера на формування його естетичних поглядів plsqcybkb великий вплив роботи російських режисерів — Сергія Ейзенштейна, Всеволода Пудовкіна і Миколи Екка»[4].
Буіши поборником італійського фашизму, Блазетті зняв фільми про нього, які багато в чому реабілітують методи влади: «Стара гвардія» (1935), «Альдебаран» (1936), «Ніхто не повертається назад» (1943). Оскільки фільм «Альдебаран» не знайшов особливої підтримки, режисер звернувся до сентиментальних стрічок, відомих як «кіно білих телефонів» і зняв єдиний в цьому жанрі фільм «Графиня з Парми» (1936). Фільм «Залізна корона», що змішує казку, пригоду і історію, приніс режисерові в 1941 році Кубок Муссоліні за найкращий іноземний фільм на 9-му Венеційському кінофестивалі, попри його явний антимілітаристський пафос. 1942 року поставив за сценарієм Чезаре Дзаваттіні комедію «Чотири кроки в хмарах», яка стала однією зі стрічок, що підготували неореалізм в Італії[4].
Серед костюмованих стрічок Блазетті виділяється «Вечеря блазнів[it]». Режисер відкритіше виразив свою позицію до руху Опору у фільмі «Один день в житті». Після війни зробив значний внесок у розвиток італійської кінокомедії («Шкода, що ти каналія», «Щастя бути жінкою»). 1948 року поставив фільм з життя древніх римлян — «Фабіола»[en], а в 1957 році сатиричну комедію «Кохання і плітки»[4]. 1961 року знімався в ролі режисера А. Блазетті у фільмі Л. Вісконті «Найкрасивіша»[5]. У 1960-і зняв критичне кіно про нове італійське суспільство «Я, я, я… та інші». 1961 року поставив фільм нового жанру — художню антивоєнну стрічку, побудовану на документалізмі, — «Я люблю, ти любиш», «деякі сцени цього фільму знімалися в Москві»[4].
У 1970-і роки Блазетті продовжував працювати в кіно та на телебаченні, де створив цілу низку цікавих циклів про те, як робилося національне кіно. Випустив декілька книг, найоб'ємнішою з яких є мемуари «Кіно, яке я прожив» (1979).
У 1967 році Алессандро Блазетті очолював міжнародне журі 20-го Каннського міжнародного кінофестивалю.[6]
Фільмографія ред.
| Рік | Назва українською | Оригінальна назва | Режисер | Сценарист | Монтажер |
|---|---|---|---|---|---|
| 1929 | Сонце | Sole! |  |
|
|
| 1930 | Нерон | Nerone | |
|
|
| 1931 | Воскресіння | Resurrectio | |
|
|
| 1931 | Мати-земля | Terra madre | |
|
|
| 1932 | Паліо | Palio | |
|
|
| 1932 | Трапеза бідних | La tavola dei poveri | |
|
|
| 1933 | Службовка тата | L'impiegata di papà | |
|
|
| 1933 | Справа Галлера | Il caso Haller | |
| |
| 1934 | 1860 | 1860 | |
|
|
| 1934 | Стара гвардія | Vecchia guardia | |
|
|
| 1936 | Альдебаран | Aldebaran | |
|
|
| 1938 | Графиня з Парми | La contessa di Parma | |
|
|
| 1938 | Етторе Ф'єрамоска | Ettore Fieramosca | |
|
|
| 1939 | Пригоди Сальватора Рози | Un'avventura di Salvator Rosa | |
|
|
| 1939 | Куліси | Retroscena | |
|
|
| 1941 | Залізна корона | La corona di ferro | |
|
|
| 1942 | Вечеря блазнів | La cena delle beffe | |
|
|
| 1942 | Чотири кроки в хмарах | 4 passi fra le nuvole | |
|
|
| 1943 | Люди з гір | Quelli della montagna | |
||
| 1945 | Ніхто не повертається назад | Nessuno torna indietro | |
|
|
| 1946 | Один день в житті | Un giorno nella vita | |
|
|
| 1947 | Міланський собор | Il duomo di Milano | |
||
| 1949 | Фабіола | Fabiola | |
|
|
| 1950 | Перше причастя | Prima comunione | |
|
|
| 1952 | Інші часи | Altri tempi — Zibaldone n. 1 | |
|
|
| 1952 | Спалах полум'я | La fiammata (1952) | |
|
|
| 1954 | Наші часи | Tempi nostri — Zibaldone n. 2 | |
|
|
| 1954 | Шкода, що ти каналія | Peccato che sia una canaglia | |
||
| 1956 | Щастя бути жінкою | La fortuna di essere donna | |
|
|
| 1958 | Любов і базікання | Amore e chiacchiere (Salviamo il panorama) | |
|
|
| 1959 | Ніч над Європою | Europa di notte | |
||
| 1962 | Я люблю, ти любиш | Io amo, tu ami | |
||
| 1962 | Чотири істини | Les quatre vérités | |
|
|
| 1964 | Ліола | Liolà | |
|
|
| 1965 | Я, я, я… та інші | Io, io, io…. e gli altri | |
|
|
| 1967 | Наречена стрільця | La ragazza del bersagliere | |
|
|
| 1969 | Симон Болівар | Simón Bolívar | |
Визнання ред.
| Рік | Категорія | Фільм | Результат |
|---|---|---|---|
| Венеційський міжнародний кінофестиваль | |||
| 1941 | Кубок Муссоліні за найкращий італійський фільм | Залізна корона | Перемога |
| 1950 | Золотий лев | Перше причастя | Номінація |
| Міжнародний приз | Перемога | ||
| 1952 | Золотий лев | Інші часи | Номінація |
| 1980 | Перемога | ||
| 1982 | Перемога | ||
| Каннський міжнародний кінофестиваль | |||
| 1946 | Гран-прі фестивалю за найкращий художній фільм | Один день в житті | Номінація |
| Італійський національний синдикат кіножурналістів | |||
| 1946 | Премія «Срібна стрічка» за найкращу режисерську роботу | Один день в житті | Перемога |
| 1951 | «Срібна стрічка» за найкращу режисуру | Перше причастя | Перемога |
| «Срібна стрічка» за найкращий сюжет/сценарій | Перемога | ||
| 1967 | «Срібна стрічка» за найкращу режисуру | Я, я, я… та інші | Номінація |
| «Срібна стрічка» за найкращий оригінальний сценарій | Номінація | ||
| Золотий кубок | |||
| 1959 | Найкращий режисер | Ніч над Європою | Перемога |
| Давид ді Донателло | |||
| 1963 | Перемога | ||
| 1900 | Премія «Давид ді Донателло» за найкращу режисерську роботу | Я, я, я… та інші | Перемога |
| 1981 | Перемога | ||
Примітки ред.
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ Kezich T. Il Corriere della Sera, 2000.
- ↑ Енциклопедія Кіно і ТБ.
- ↑ а б в г Алессандро Блазетті (рос.). Енциклопедія Кіно і ТБ. Архів оригіналу за 29 вересня 2012. Процитовано 13 серпня 2012.
- ↑ Кіно: Енц. словник, 1986.
- ↑ Juries 1967 : Feature Films — Festival de Cannes (International Film Festival) [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. Дата доступу 03.03.2017
- ↑ Нагороди та номінації Алессандро Блазетті на сайті IMDb (англ.)
Література ред.
- Блазетти, Алессандро // Кино: Энциклопедический словарь / Гл. ред. С. И. Юткевич. — М. : Советская энциклопедия, 1986. — С. 49. — 100 000 прим.(рос.)
- Blasetti, Alessandro. Il cinema che ho vissuto. — Bari : Dedalo, 1982. (італ.)
- Gori, Gianfranco. Alessandro Blasetti. — Florence : La Nuova Italia, 1984. (італ.)
- Masi, Stefano. A. Blasetti: 1900—2000. — Rome : Comitato Alessandro Blasetti. (італ.)
- Moliterno, Gino. The A to Z of Italian cinema. — 2008. — ISBN 978-0-8108-6896-0.
- Л. Алова. Блазетти Алессандро // Режиссерская энциклопедия. Кино Европы / Г.Н. Компаниченко. — М. : Научно-исследовательский институт киноискусства, 2002. — 204 с. — ISBN 5-85646-077-4.(рос.)
Посилання ред.
- Алессандро Блазетті на сайті MYmovies.it (італ.)
- Tullio Kezich (3 липня 2000). Cent' anni fa nasceva Blasetti, regista-dittatore e maestro di tutti. archiviostorico.corriere.it (італ.). Il Corriere della Sera. Архів оригіналу за 29 вересня 2012. Процитовано 21 липня 2012.