Ален I (герцог Бретані)
Ален I Крива Борода (*Alain Barbetorte, між 900 та 910 —952) — герцог Бретані у 937—952 роках. Також іноді називають Аленом II (рахуючи від Алена I Великого).
| Ален I | |
|---|---|
 | |
| Народився | 910[2] |
| Помер |
952[1] Нант |
| Поховання | Нант |
| Національність | бретонець |
| Діяльність | аристократ |
| Титул | герцог Бретані |
| Термін | 937—952 роки |
| Попередник | Вільгельм I |
| Наступник | Дрого |
| Конфесія | християнство |
| Рід | династія Балта |
| Батько | Матуедої I |
| Мати | донька Алена I |
| У шлюбі з | Аделаїда Блуаська |
| Діти | Дроґо (герцог Бретані), Гоель I, Герех і Gerberge of Nantesd |
Життєпис ред.
Був сином Матьєдуа I, графа Поера, та доньки короля Бретані Алена I. Народився між 900 та 910 роками. Близько 910 року після смерті батька стає новим графом Поера. У 913 році залишив Бретань, перебравшись до двору Едуарда Сповідника, короля Англії. Тут затоваришував з вигнанцем з Західно-Франкського королівства— Людовиком Каролінгом (майбутнім королем Людовиком IV). Перебував десь до 923 року.
У середині 920-х років в союзі з Юдикаелем Беранже, графом Ренна, розпочав повстання проти влади норманів в Бретані. Потім отримав підтримку Гуго Великого, графа Парижу, та Герьерта II, графа Вермандуа. Протягом 925—930 років завдано поразок правителям Фелекану і Інкону. З 931 року почалася також війна з Вільгельмом I, герцогом Нормандії, який захопив частину колишнього королівства Бретань, який оголосив себе бретонським герцогом.
У 936 року захопив важливе місто Доль, потім завдав поразки норманам на чолі з Інконом. 937 року війська Алена II захопили місто Нант, ставку норманів. Водночас вдалося відбити амбіції герцога Вільгельма I, але війна з ним тривала до 942 року.
937 або 938 року Ален II оголосив себе новим герцогом Бретані. Втім боротьба з норманами тривала до 939 року. Бретонський герцог уклав союз з Гуго I, графом Мена. В союзі з ним 1 серпня завдав остаточної поразки норманам у битві при Тран. Після цього діяв в союзі з королем Франції проти Нормандії та франкських магнатів.
У 942 році уклав мирний договір з королем Людовиком IV, за яким відмовився від Котантена і Авранша та претензій на графство Мен. Також уклав союз з Вільгельмом III, герцогом Аквітанії. Натомість отримав сеньйорії Тіффож, Моге, Ербоге.
У 944 році розпочалася боротьба з Юдикаелем Беранже, графом Ренна, який не бажав коритися Алену II. Боротьба тривала до самої смерті герцога. 948 року оженився на доньці графа Блуа і Шартра. Втім вже 952 року раптово помер, залишивши владу малому синові Дрого.
Родина ред.
Дружина — Аделаїда, донька Теобальда Старого, графа Блуа
Діти:
- Дрого (д/н—958), герцог Бретані у 952—958 роках
бастарди від коханки Юдит:
Примітки ред.
- ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
- ↑ https://www.geni.com/profile/index/6000000002603663840
Джерела ред.
- Michael Jones, The Creation of Brittany: A Late Medieval State, (Hambledon Press, 1988), 4
- André Chédeville et Noël-Yves Tonnerre, La Bretagne féodale xie — xiiie siècle, Ouest-France Université, Rennes, 1987 (ISBN 9782737300141).
- Louis Halphen, Francia: gli ultimi carolingi e l'ascesa di Ugo Capeto (888—987), cap. XX, vol. II (L'espansione islamica e la nascita dell'Europa feudale) della Storia del Mondo Medievale, pp. 636—661.