Александр Яннай II
Александр II Яннай — юдейський царевич з династії Хасмонеїв, син Арістобула II.
| Александр II Яннай івр. אלכסנדר השני | ||
| ||
|---|---|---|
| 56 — 48 до н. е. | ||
| Попередник: | Арістобул II | |
| Спадкоємець: | Антигон II | |
| Народження: |
80 до н. е.[1] Єрусалим, Хасмонеї | |
| Смерть: |
49 до н. е.[1] Антіохія-на-Оронті, Стародавній Рим | |
| Причина смерті: | обезголовлення | |
| Країна: | Hasmonean Kingdomd | |
| Рід: | Хасмонеї | |
| Батько: | Арістобул II | |
| Мати: | Salome bat Absalomd[2] | |
| Шлюб: | Alexandra the Maccabeed[3] | |
| Діти: | Арістобул III і Маріамна[4] | |
Життєпис ред.
67 року до н. е., коли боротьба за престол між братами Гірканом II й Арістобулом II завершилась тимчасовим перемир'ям, Александр одружився зі своєю кузиною Александрою, дочкою Гіркана. Після взяття Єрусалима Помпеєм 63 року він, його батьки, брати і сестри були відряджені до Рима як військовополонені. Александр дорогою втік, та, повернувшись до Юдеї, намагався силою зброї повалити римське володарювання. Користуючись скрутним становищем, в якому перебували тоді римляни, змушені боротись із заворушеннями серед арабів, Александр ужив заходів до відновлення єрусалимських укріплень, зруйнованих Помпеєм, хоч його діям і перешкоджали залишені у країні римські гарнізони та слабкість царя Гіркана. Потім він забезпечив за євреями володіння фортецями Александріоном, Гірканіоном та Махероном.
Зібравши навколо себе військо з 10000 легкоозброєної піхоти й 1500 кінноти, Александр 57 року до н. е. оголосив Риму відкриту війну. Габіній, який якраз прибув до Сирії як проконсул, негайно відрядив проти нього свого легата Марка Антонія, а потім виступив сам з головним військом, чисельність якого збільшували романізовані євреї під проводом напівєврея Антипатра. Александр марно намагався уникнути правильного бою. Біля Єрусалима 3000 осіб з числа його прибічників загинули, стільки ж було взято у полон, а сам він з невеликою частиною тих, хто залишився живим, утік до фортеці Александріон. Незважаючи на обіцянки повного прощення, він відкинув пропозицію Габінія про здачу, й лише після хороброї оборони проти об'єднаних сил Габінія та Марка Антонія він здався на умовах збереження свободи. Те невдале повстання проти римського протекторату в Юдеї надало можливість римській владі ще більше скоротити політичну автономію підкореної країни: Габіній позбавив Гіркана усілякої політичної ролі та залишив йому лише спостереження за храмом.
Утім Александр не втрачав надії. 55 року, після втечі батька і брата з римського полону, він знову замислив повстання проти римлян. Поки Габіній був відсутнім у Палестині, Александр зібрав значні сили, за допомогою яких переміг римські загони, що виступили проти нього, та змусив ворога відступити до гори Гарізім. Габіній повернувся з Александрії, до того ж значна частина сил Александра була відтягнута від нього агітацією римського прибічника Антипатра. Залишившись з невеликим загоном, що не міг протистояти атаці Габінія, Александр утік з поля битви при Ітабуріоні. Під час боротьби Помпея з Юлієм Цезарем, який симпатизував Хасмонеям, Александр був страчений в Антіохії за наказом Помпея, прибічники якого того ж року отруїли в Римі батька Александра.
Родина ред.
- Дружина Александра, дочка Гіркана II
- дочка Маріамна — дружина Ірода Великого. Страчена за наказом чоловіка
- син Арістобул III — упродовж короткого терміну був юдейським первосвящеником. Утоплений за наказом Ірода.
Примітки ред.
- ↑ а б Александр II, сын Аристобула II // Еврейская энциклопедия — СПб: 1908. — Т. 1. — С. 781–782.
- ↑ Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
- ↑ Александра, дочь Гиркана II // Еврейская энциклопедия — СПб: 1908. — Т. 1. — С. 736.
- ↑ Мариамна // Еврейская энциклопедия — СПб: 1911. — Т. 10. — С. 625–627.
Джерела ред.
- Йосип Флавій, «Юдейські старожитності», XIV, 4, § 5; 5, § 2; 6, §§ 2, 3; 7, § 4
- Йосип Флавій, «Юдейська війна», I, 7, § 7; 8, §§ 2, 6; 9, §§ 1, 2
- Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907.