Алан Костелецький
| Алан Костелецький | |
|---|---|
| Народився | 20 століття |
| Місце проживання | Блумінгтон |
| Країна |
 США |
| Національність | американець |
| Діяльність | фізик, фізик-теоретик |
| Alma mater |
Єльський університет Бристольський університет |
| Заклад | Університет Індіани |
| Науковий ступінь | доктор філософії |
| Науковий керівник | Samuel MacDowelld[1] |
| Відомий завдяки: | Розширення стандартної моделі |
| Нагороди | Нагорода Фонд дослідження гравітації |
| Особ. сторінка | lorentz.sitehost.iu.edu/kostelecky/ |
Алан Костелецький (англ. Alan Kostelecký) — фізик-теоретик, який є сьогодні видатним професором фізики при Університеті Індіани у Блумінгтоні. Він відомий своїми публікаціями в рамках Розширення стандартної моделі[en] (загальної теорії відносності) в галузі фізики елементарних часток.[2] Його вважають найбільшим авторитетом в галузі порушення симетрії простору-часу в світі.[3]
Костелецький закінчив фізичний факультет Бристольського університету в 1977 році, а дисертацію (Ph.D.) захистив в Єльському університеті в 1982 році. Він був членом факультету університету Індіани з 1985 року.[3]
В 1989 році Костелецький та його колеги продемонстрували існування анізотропії в моделях по теорії струн, а також запропонували нову версію стандартної моделі для елементарних часток (з врахуванням ефектів ЗТВ), яка сьогодні називається Розширення стандартної моделі[en],[2] вона катаголізує різні шляхи в яких симетрія часу-простору може бути порушена.[4][5] Слід відзначити, що Розширення стандартної моделі має параметри, які можуть бути підлаштовані під потреби моделі.[6] На сьогодні дана концепція виступає як база для класичних тестів теорії відносності.[3] Робоча гіпотеза Костелецького для можливої асиметрії часу-простору для масштабів 10−35 м, що по суті є довжиною масштабу Планка. Він отримав підтримку від декількох фізиків з різних галузей, таких як астрофізика та фізика елементарних часток для експериментального визначення присутності цієї асиметрії.[7]
Костелецький разом з Самуелем Стюартом першими використали «модель Бумблібі» в теорії гравітації, як найпростішу для вивчення наслідків спонтанного порушення симетрії Лоренца.[8]
Костелецький провів серію зустрічей по даній проблемі (Meetings on CPT and Lorentz Symmetry) в Університеті Індіани.[9]
Костелецький став членом Американської асоціації сприяння розвитку науки (AAAS) в 2006 році, Американського фізичного товариства (APS) в 2004 році, а також членом англійського Інституту фізики в 2000 році. Він очолював комітет APS задля Heineman Prize та Pipkin award в 2005. Він отримав нагороду від Університету Індіани за відмінне навчання студентів в 1988 та 1992 роках, а також викладацьку нагороду Frederic Bachman Lieber в 1997, та нагороду Gravity Research Foundation двічі: в 1993 та 2005 роках[3]
Контраверза ред.
Дійсно, наприкінці 1980-х років «теорія струн» була дуже популярною і модною. Незважаючи на те, що Дейтона Міллера вже давно забули, а його результати щодо «порушення симетрії простору-часу» (насправді, т.з. «ефірний вітер» навколо Землі, звели (з легкої руки Роберта Шенкланда) до тривіальної неточності вимірювальної апаратури), проте з появою експериментів Рональда Де Вітте(1991)[10], який використовував «атомні годинники» для вимірювання затримки сигналів в радіочастотних кабелях, стало зрозуміло, що теорію відносності необхідно «рятувати». Зовсім випадково в рамках «теорії струн» виникала певна анізотропія, тому її і використали для «рятування» хоча б загальної теорії відносності. Основним противником Костелецького на сьогодні є Мауріціо Консолі[11](італійський фізик теоретик). У рамках його підходу сучасні результати, отримані на інтерферометрах з контролем часу атомними годинниками, елементарно переводяться в «форму Міллера», тобто — відносний рух Землі по орбіті навколо Сонця, та рух Сонячної системи навколо центру Галактики.
Примітки ред.
- ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ а б IU physicist offers foundation for uprooting a hallowed principle of physics. Science Centric. 6 січня 2009. Архів оригіналу за 20 грудня 2010. Процитовано 5 жовтня 2012.
- ↑ а б в г V. Alan Kostelecky. IU News Room. 30 березня 2006. Архів оригіналу за 24 липня 2013. Процитовано 5 жовтня 2012.
- ↑ Dennis Overbye (31 грудня 2002). E and mc sup 2 /sup : Equality, It Seems, Is Relative. The New York Times. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 5 жовтня 2012.
- ↑ Kostelecký, V. Alan; Stuart, Samuel (1989). Spontaneous breaking of Lorentz symmetry in string theory. Physical Review D. APS. 39 (2): 683—685. Bibcode:1989PhRvD..39..683K. doi:10.1103/PhysRevD.39.683.
- ↑ Elizabeth Quill (13 листопада 2007). Time Slows When You're on the Fly. Science. Архів оригіналу за 10 липня 2010. Процитовано 5 жовтня 2012.
- ↑ Pauline Gravel (14 квітня 2007). Sciences - La traque à l'erreur initiale. Le Devoir (French) . Архів оригіналу за 23 лютого 2017. Процитовано 5 жовтня 2012.
- ↑ Bluhm, R. (2006). Ehlers, JüRgen; Lämmerzahl, Claus (ред.). Overview of the Standard Model Extension: Implications and Phenomenology of Lorentz Violation. Lecture Notes in Physics. Springer Berlin / Heidelberg. 702: 191—226. doi:10.1007/b11758914.
- ↑ Fifth Meeting on CPT and Lorentz Symmetry. June 28 to July 2, 2010. Архів оригіналу за 24 липня 2013. Процитовано 5 жовтня 2012.
- ↑ Reginald T. Cahill. The Roland De Witte 1991 Detection of Absolute Motion and Gravitational Waves. Progress in Physics 3, 60-65, 2006
- ↑ M. Consoli and E. Costanzo. Indications for a preferred reference frame from an ether-drift experiment. arXive: gr-qc/V1 Nov 2005
Посилання ред.
- Faculty page [Архівовано 28 вересня 2012 у Wayback Machine.]
- Indiana University page [Архівовано 3 жовтня 2012 у Wayback Machine.]