Адуля́р — мінерал класу силікатів, морфологічний різновид низькотемпературного ортоклазу). Інша назва — місячний камінь.

Адуляр
Загальні відомості
Статус IMA дискредитований (D)[d]
Хімічна формула K[AlSi3O8]
Клас мінералу силікати
Група польові шпати
Ідентифікація
Колір водянисто-прозорий
Форма кристалів короткопризматичні ромбоедри
Спайність досконала по {001} і {010}
Злам Нерівний
Твердість 6-6,5
Блиск скляний
Прозорість напівпрозорий
Колір риси білий
Густина 2,56—2,62 г/см³
Інші характеристики
Названо на честь Адула (гірський масив)d
CMNS: Адуляр у Вікісховищі

Походження назви ред.

Від назви родовища в горах Адула в Швейцарії. Інші назви перламу́тровий шпат, ри́б'яче о́ко.

Склад ред.

Типовий склад адуляр відповідає формулі Or90Ab9An1, де Ab — альбіт, An — анортит. Домішки: до 1 % ВаО, не більше за 0,5 % СаО.

Зустрічається у вигляді короткопризматичних ромбоедричних кристалів. Адуляр типовий для багатьох кварцових жил альпійського типу, зустрічається в пегматитах, рудних жилах. Прозорий і напівпрозорий адуляр з тонко- і криптопертитовою будовою, для якого характерна іризація в блакитно-синіх відтінках (так званий місячний камінь) — коштовний камінь IV порядку.

Адуляр використовується в скляному і керамічному виробництвах.

Твердість за шкалою Мооса становить 6,0—6,5.

Родовища ред.

Адуляри хорошої якості знаходять на острові Шрі-Ланка. Зустрічаються вони також на Мадагаскарі, в Танзанії та США. В Південній Індії знайшли різновиди із зірчастим ефектом[1]

Види ред.

Розрізняють:

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Гураль, Светлана. Драгоценные камни. Гид по миру ювелирных секретов. Эксмо. ISBN 978-5-699-53785-3. 

Література ред.

Посилання ред.