Адо Андеркопп
Адо Андеркопп (ест. Ado Anderkopp; 6 січня 1894, Ревельська губернія, Російська імперія — 30 липня 1941, Таллінн, Естонія) — естонський політичний і державний діяч, дипломат, журналіст, редактор, спортсмен.
| Адо Андеркопп ест. Ado Anderkopp | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 2 серпня 1923 — 19 лютого 1924 | ||
| Попередник: | Яан Соотс | |
| Наступник: | Оскар Амберг | |
| ||
| 12 квітня 1930 — 18 травня 1933 | ||
| Народження: |
18 січня 1894[1][2] Q12369978?, Läänemaad, Естляндська губернія, Російська імперія[3] | |
| Смерть: |
30 липня 1941 (47 років) Таллінн, Естонська РСР, СРСР | |
| Країна: | Естонія | |
| Освіта: | Гімназія Густава Адольфа і Тартуський університет | |
| Партія: | National Front for the Implementation of the Constitutiond | |
| Нагороди: |    | |
Біографія ред.
Син фермера. Після закінчення в 1913 році Ревельської гімназії Густава Адольфа, до 1917 вивчав право в Петроградському університеті. У 1917 — чиновник МВС і Міністерства торгівлі і промисловості Росії.
Був одним із творців у 1917 році партії праці Естонії (соціал-демократичної орієнтації, з середини 1920-х років — правоцентристська партія).
Після здобуття державної незалежності Естонії в 1918 і естонської війни за незалежність проти Радянської Росії (1918-1920 рр.) Андеркопп взяв участь в організації воєнізованих частин у північно-східній частині Естонії.
Член Естляндських Установчих Зборів (1919-1920), депутат парламенту Естонії (Рійгікогу), Національних Зборів і Державних Зборів.
У 1921-1929 — відповідальний редактор партійної газети «Вільна країна» («Vaba Maa»). З 1923 по 1929 — голова ЦК естонської партії праці.
З 2 серпня 1923 по 19 лютого 1924 — міністр оборони Естонії.
З 12 квітня 1930 по 12 лютого 1931 — міністр юстиції і внутрішніх справ.
З 19 лютого 1932 по 19 липня 1932 — міністр внутрішніх справ.
З 19 липня 1932 по 18 травня 1933 — міністр юстиції і внутрішніх справ.
З 1921 по 1925 входив до складу естонської делегації на Асамблеях Ліги Націй.
Крім того, був відомим спортивним діячем Естонії. Один із засновників Естонського олімпійського комітету, команда незалежної Естонії брала участь в Олімпійських іграх в 1920-1936 роках.
З 1920 був головою естонської спортивної конфедерації (Eesti Spordi Liit), президентом Естонського футбольного союзу (1930-1939) і талліннського футбольного клубу «Kalev» (1920-1921, 1923 і 1934-1940). З 1928 року проживав у Таллінні в будинку № 18 по Великій Американській вулиці.
Після загарбання Естонії Радянським Союзом 22 липня 1940 року заарештований. 28 липня 1941 засуджений до смертної кари. Два дні потому розстріляний в Талліні.
Нагороди ред.
- Орден Орлиного хреста 1 класу (1930)
- Орден Естонського Червоного Хреста 2 класу (1933)
- Орден Білої зірки 2 класу (1938)
Примітки ред.
- ↑ Eesti Spordi Biograafiline Leksikon
- ↑ Eesti biograafiline andmebaas ISIK
- ↑ Kalman M. Kes on kes Eesti majanduses 2000? — Таллінн: Estonian Chamber of Commerce and Industry, 2000. — С. 215.
Посилання ред.
- Біографія [Архівовано 9 січня 2019 у Wayback Machine.](ест.)
- [1] [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Biograafia[недоступне посилання з серпня 2019]