Відповідно до Закону про Вілаєти (1867) та Закону про вілаєтську адміністрацію (1871) територія Османської імперії поділяється на вілаєти, якими керується валі; санджак — мутесарафі; каазі — від каймаків.
Після встановлення цивільної влад на нещодавно звільнених болгарських землях, російський імператорський комісар князь Володимир Черкаський залишив колишню адміністративно-територіальну структуру, виключаючи лише села, а решта адмінодиниць змінювали назви: санджаки стаали губерніями; каазі — повіти; нохії — селища або передмістя; меджліси — муніципалітети (міські та сільські). Під час Визвольної війни (1877—1878) було створено 8 губерній:
Тулчанська губернія (1 липня 1877)
Свиштовська губернія (існувала з 1 до 9 липня 1877)
Тирновська губернія (1 липня 1877)
Русенська губернія (9 липня 1877)
Видинська (Раховська) губернія (16 листопада 1877)
Відповідно до Органічного статуту Східної Румелії (почав діяти з 14 квітня 1879 р. і до кінця 1885 р.), Округ адміністративно поділений на 6 департаментів (префектури, округи) та 28 кантонів (повітів):
Друга повна адміністративно-територіальна реформа в країні була здійснена в 1901 р., коли Указом № 236 від 16 травня 1901 р. було прийнято Закон про адміністративний поділ території держави (прийнятий 4 травня 1901 р.), Скасовуючи Акт про адміністративний поділ Князівства від 28 липня 1882 р. Згідно з новим законодавчим актом країна поділяється на 12 округів, 71 повіт та муніципалітети.
Софійська (з попереднього Софійського району без кількох сіл з передмістя Іхтіман)
Кюстендільська (з колишнього Кюстендильського району та частини Брезницького району)Округи (1901—1919)
Пловдивська (Пловдив, Татарпазарджицький повіт та кілька сіл колишнього Іхтиманського району)
Старозагорська (з колишнього старозагорського, хасковського районів та декількох сіл Кавакліського району)
Бургаська (з попереднього Бургаського та Сливенського районів, без кількох сіл Кавакліського району)
Варненська (з попереднього Варненського району, Куртбунарського району та декількох сіл з колишнього Новопазарського району)
Шуменська (з колишнього Шуменського повіту, Поповського району та декількох сіл нинішнього Кесаровська)
Русенська (з попереднього Руссе, Розградський район без Поповського району, Сілістра без Куртбунарського району)
Тирновська (від колишнього Турнівського та Севлиєво без кількох сіл з нинішнього Кесаревського району)
Плевенська
Врачанська
Видинська
У 1913 році було створено два нові округи
Струмицький (нині в Республіці Північна Македонія);
Гюмюрджинський (нині в Греції).
У 1913 році Базарджик (нині Добрич) та Сілістра стали адміністративними центрами двох районів Південної Добруджі в Королівстві Румунія — відповідно жудець Каліакра та жудець Дуростор, які залишалися в складі держави до 1916 р. та з 1919 р. по 1940 р., коли Південна Добруджа після підписання Крайовської угоди була повернута до Королівства Болгарія
Під час Першої світової війни були створені нові повіти, в тому числі на звільнених землях. Їх кількість змінювалася в ході війни, досягнувши 36 округів у вересні 1916 року:
У 1919 році, після завершення Першої Світової війни Царство Болгарія було розділене на 15 округів:
Софійський
Кюстендильський
Пловдивський
Старозагорський
Бургаський
Варненський
Шуменський
Русенський
Тирновський
Плевенський
Вратчанський
Видинський
Петрицький
Пашмаклійський
Мастанлійський
Хасковський (створений у 1922 році)
Після перевороту 19 травня 1934 р. в країні було проведено комплексну адміністративно-територіальну реформу, де існуючі округи об'єдналися в 7 нових областей на чолі з обласними управителями. Сформовані наступні області:
Області у 1934—1941 рр.
Софійська — з колишнього Софійського, Кюстендильського районів та околиць Світріврачки, Горножумайської та Петрички з колишнього Петрицького району
Пловдивська — з колишнього Пловдивського, Пашмаклійського повітів та Нейрокопійського та Розлогінського районів із колишнього Петрицького району
Старозагорська — з колишнього Старозагорського, Хасковського та Мастанлійського повітів
Бургаська — з колишнього Бургаського району
Області у вересні-грудні 1935 р.Шуменська — з колишнього Шуменського, Рущуцького та Варненського повітів
Плевенська — з колишнього Плевенського та Терновського районів
Врачанська — з колишнього Врачанського та Видинського повітів
Через рік Указом-актом про внесення змін до адміністративно-територіального поділу Королівства, встановленого Королівським указом № 179 від 19 травня 1934 р., Оприлюдненим Указом від 20 вересня 1935 р. в адміністративно-територіальному поділі країни вносяться такі зміни:
Області Болгарії у 1941—1944 рр.Формується нова Тирновська область, що включає такі райони: Габровський, Горнооряховський, Дряновський, Оленський, Свиштовський, Севлиївський та Турновський Плевенської області, а також Беленський, Кубратський та Рущуцький райони Шуменської області;
Утворена Кирджалійська область що включає райони: Ардинський, Івайловградський, Крумовградський, Карджалівський та Момчилградський від Старозагорської області та Златоградський з Пловдивської області.
Утворено Горноджумайську область, до якого входять райони: Горножумайський, Світріврацькийта Петрицький із Софійського району та Неврокопський та Розлогіцький райони з Пловдивської області.
Цей адміністративно-територіальний поділ залишився лише два місяці, коли він був скасований Указом-актом про скасування постанови-закону, що вносила поправки до адміністративно-територіального поділу Королівства, встановленого Королівським указом № 179 від 19 травня 1934 р., та оприлюдненого Указом № 512 від 11 грудня 1935, отож, територіальний поділ від 19 травня 1934 року залишився чинним у країні.
15 травня 1941 року було офіційно оголошено про входження до складу Болгарії Чорноморської Фракії та Вардарської Македонії. 26 липня наказом міністра внутрішніх справ ці тери торії було поділено на 3 області:
У 1944 році Болгарію було поділено на 10 областей: Горноджумайську, Софійську, Пловдивську, Старозагорську, Бургаську, Варненську, Шуменську, Русенську, Плевенську та Врачанську.
У 1945 році Шуманська область була об'єднана з Варненською областю.
У 1947 році в Народній Республіці Болгарія було ліквідовано поділ на області, і країна була поділена на 102 округи.
Згідно з Указом № 794 від 24 вересня 1949 р. країна була поділена на 14 округів, які в свою чергу складалися зі 101 повіту та 1 столичне місто (Софія)
Округи Болгарії у 1949—1959 рр.Місто Софія
Софійський округ
Горноджумайський округ
Пловдивський округ
Старозагорський округ
Хасковський округ
Ямболський округ
Бургаський округ
Варненський округ
Шуменський округ
Русенський окург
Горнооряховський округ
Плевенський округ
Врачанський округ
Видинський округ
У 1950-х роках було ліквідовано Ямбольський округ і його територія була поділена між Старозагорським і Бургаським округом, Відінський округ було приєднано до Врачанського, на місці Горнооряховського округу було утворено новий округ з центром в Тирново.
.png)
