Аджамка (село)
Аджа́мка — село в Україні, центр Аджамської сільської громади Кропивницького району Кіровоградської області.
| село Аджамка | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 Дитсадок «Білочка»
| |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Кіровоградська область | ||||
| Район | Кропивницький | ||||
| Громада | Аджамська сільська | ||||
| Код КАТОТТГ | UA35040010010031697 | ||||
| Облікова картка | Аджамка | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1750-ті[1] | ||||
| Населення | 4010 | ||||
| Площа | 1,339 км² | ||||
| Густота населення | 2994,77 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 27620 | ||||
| Телефонний код | +380 522 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 48°32′20″ пн. ш. 32°32′05″ сх. д.H G O | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
112 м | ||||
| Водойми | річки: Аджамка, Чорна, Балка Моренцева | ||||
| Відстань до обласного центру |
21 км | ||||
| Відстань до районного центру |
21 км | ||||
| Найближча залізнична станція | Медерове | ||||
| Відстань до залізничної станції |
11 км | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 27620, с. Аджамка, вул. Центральна, 65 | ||||
| Сільський голова | Зайченко Тетяна Анатоліївна | ||||
| Карта | |||||
  Аджамка | |||||
 Аджамка | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Розташоване на річці Аджамці, лівій притоці Інгулу, за 21 км від Кропивницького за 11 км від залізничної станції Медерове. З обласним центром сполучена автошляхом. У селі річка Чорна та Балка Моренцева впадають у річку Аджамку.
Населення — 4010 осіб.
Історія ред.
Поселення засноване козаками.
У 1754—1759 й 1761—1764 село входило до складу Слобідського козацького полку.
У 1769 році село було спалене військом Кирим Ґерая[2][3].
В Аджамці діяла Покровська церква, відома її метрична книга на 1788 рік, ієрей Йосип Лихановський, на 1791 рік — ієрей Василь Улевич.
Станом на 1886 рік у містечку, центрі Аджамської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії, мешкало 6508 осіб, налічувалось 1142 дворових господарства, існували 2 православні церкви, церковноприходська школа, відкрита у 1885 році[4], 16 лавок, відбувався щорічний ярмарки 1 жовтня та базари щоденно[5]. За 12 верст — залізнична станція.
За даними 1894 року у містечку мешкало 10 182 особи (5165 чоловічої статі та 5017 — жіночої), налічувалось 1405 дворових господарств, існували 2 православні церкви, 2 церковнопарафіяльні й земська школи на 288 учнів (262 хлопчики й 26 дівчаток), земська поштова станція, лікарня, лікар й фельдшер, паровий млин, 5 хлібних комор, лісовий склад, гуртовий склад вина й спирту, 19 лавок, 3 питних заклади, відбувалось 4 ярмарки на рік й базари 162 дні на рік[6].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 9745 осіб (4837 чоловічої статі та 4908 — жіночої), з яких 9457 — православної віри[7].
1917—1922 рр. — період визвольних змагань за самостійну Україну, з 1922 р. — початок геноциду українського народу, населення піддається репресіям, Голодоморам, винищенню. Кількість мешканців постійно зменшується.
В роки Великої Вiтчизняної вiйни в с. Аджамка дiяло антифашистське пiдпiлля[8] на чолi з Iваном Щирим. Пiдпiлля було викрите зрадником i його участники розстрiлянi:
Щирий Iван Андрiйович, 1914 р.н. с. Аджамка. Участник пiдпiльно-диверсiйної группи. Розстрiляний гiтлерiвцями в 1942 р.
Ткачов Леонiд Маркович, 1924 р.н. с. Аджамка. Участник пiдпiльно-диверсiйної группи. Розстрiляний гiтлерiвцями в 1942 р.
Сушко Василь Митрофанович, 1916 р.н. с. Аджамка. Участник пiдпiльно-диверсiйної группи. Розстрiляний гiтлерiвцями в 1942 р.
Скрипнiченко Ефим Яковлевич, 1918 р.н. с. Аджамка. Участник пiдпiльно-диверсiйної группи. Розстрiляний гiтлерiвцями в 1942 р.
Одут Михайло Семенович, 1924 р.н. с. Аджамка. Участник пiдпiльно-диверсiйної группи. Розстрiляний гiтлерiвцями в 1942 р.
Линченко Дмитро Пилипович, 1920 р.н. с. Аджамка. Участник пiдпiльно-диверсiйної группи. Розстрiляний гiтлерiвцями в 1942 р.
Доленко Iван Григорович, 1923 р.н. с. Аджамка. Участник пiдпiльно-диверсiйної группи. Розстрiляний гiтлерiвцями в 1942 р.
Гермаш Аксенiя Дорофiївна, 1920 р.н. с. Аджамка. Участник пiдпiльно-диверсiйної группи. Розстрiляний гiтлерiвцями в 1942 р.
Авраменко Вiктор Дмитрович, 1925 р.н. с. Аджамка. Участник пiдпiльно-диверсiйної группи. Розстрiляний гiтлерiвцями в 1942 р.
Населення ред.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 4386 осіб, з яких 2070 чоловіків та 2316 жінок[9].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 4008 осіб[10].
Мова ред.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[11]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| Українська | 95,99 % |
| Російська | 3,14 % |
| Молдовська | 0,32 % |
| Білоруська | 0,12 % |
| Угорська | 0,05 % |
| Болгарська | 0,02 % |
| Гагаузька | 0,02 % |
| Інші | 0,34 % |
Символіка ред.
Затверджена 25 грудня 2015 р. рішенням № 52 сесії сільської ради. Автори — К. В. Шляховий, В. Філімонов.
Герб ред.
Лазуровий хвилястий звужений стовп зі срібною нитяною облямівкою ділить щит на зелене та червоне поля; у першому полі — срібна стріла у стовп вістрям догори, охоплена знизу срібною підковою; у другому полі — два золоті уширені хрести, один над одним. Щит обрамований декоративним картушем і увінчаний золотою сільською короною. Стовп відображає річку Аджамку. Срібна підкова нагадує про буремне історичне минуле і є символом щастя та надії на світле майбутнє. Стріла — знак цілеспрямованості, швидкості та невідворотності. Уширені геральдичні хрести в українській традиції вважаються козацькими та символізують приналежність до християнської віри.
Прапор ред.
Квадратне полотнище складається з п'яти вертикальних смуг — зеленої, білої, синьої, білої та малинової, розділених між собою хвилеподібно (7:1:4:1:7).
Відомі особистості ред.
У селі народилися:
- Аристархов Дмитро Аврамович — Герой Радянського Союзу.
- Аров Борис Лазарович — спортивний журналіст.
- Крикуненко Олександр Маркович — професор.
- Куроп'ятник Віктор Миколайович (1973—2018) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Литвиненко Леонід Андрійович — артист театру.
- Маринський Іван Антонович — Герой Радянського Союзу.
- Саватій — архієрей Російської православної старообрядницької церкви.
- Коваленко Марія Володимирівна — оперна співачка, заслужена артистка УРСР.
- Ракицький Константин Васильович — Заслужений будівельник України(2007), працював виконробом, директором, головним інженером «Кам'янець-Подільської УкрРеставрації». Народився 1 липня 1939 року.
Пам'ятки ред.
Поблизу села розташовано орнітологічний заказник місцевого значення Аджамський.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ УРЕ
- ↑ Матвієнко Л. В. Ми — з колишнього дикого поля. Наш край в легендах, переказах, художніх творах. — 1992.
- ↑ Записки барона Тотта о татарском набеге 1769 г. на Ново-Сербию // «Киевская старина», [[1883]]. — № 9-10. — С. 135—198. Архів оригіналу за 12 березня 2013. Процитовано 27 серпня 2012.
- ↑ Інгульський степ. Збірник [Архівовано 20 січня 2022 у Wayback Machine.] / Упорядник В. А. Сердюк. — К.: Ярославів Вал, 2019. — с. 61.
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Херсонской губерніи. Статистическія данныя о каждом полесеніи. Изданіе Губернскаго Статистическкаго комитета. Херсонъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1896. XXIV + 544 стор.
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-254. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Подпольщики и партизаны, действовавшие на территории Украины во время второй мировой войны. - Мое Семейное Древо. pomnirod.ru (рос.). Процитовано 15 квітня 2024.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Кіровоградська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Джерела ред.
- Історія села[недоступне посилання з лютого 2019]
|
Це незавершена стаття з географії Кіровоградської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |