Агамові

родина плазунів

Ага́мові (Agamidae) — родина ящірок, за традиційною класифікацію — частина підряду Lacertilia, за сучасною кладистичною — інфраряду Iguania. Викопні агамові відомі починаючи з еоцену (Європа).

Агамові
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Плазуни (Reptilia)
Ряд: Лускаті (Squamata)
Підряд: Ігуаноподібні (Iguania)
Клада: Acrodonta
Родина: Агамові (Agamidae)
Spix, 1825
Підродини
Вікісховище: Agamidae

Опис ред.

Родина об'єднує понад 30 родів з більше як 290 видами. Агамові дуже різноманітні за розмірами (від кількох см майже до 1 м) і зовнішнім виглядом, але всі мають добре розвинені ноги і неламкий хвіст. У наземних агамових тулуб сплюснутий, у деревних — стиснутий з боків. Характерними є прирослі до щелепних кісток зверху (акродонтні) зуби.

Біотоп ред.

Серед агамових багато пустельних видів та жителів тропічних лісів. Є гірські форми агамових, що піднімаються вище 5000 м над рівнем моря.

Харчування ред.

Живляться комахами та іншими безхребетними, деякі — рослиноїдні.

Поведінка ред.

Деякі види мають химерний вигляд (молох, шипохвіст, парусна ящірка, літаючий дракон) або набирають його у збудженому стані, роздуваючи горло, складки шкіри в кутах рота тощо (бородата і плащоносна ящірки, круглоголовки та ін.). Багато агамових можуть швидко змінювати забарвлення.

Розмноження ред.

Поширення ред.

Поширені в Південно-Східній Європі, Африці (окрім Мадагаскару), Центральній та Південній Азії, Австралії, на Новій Гвінеї та багатьох островах Тихого океану.

Класифікація ред.

Виділяють 6 підродин, які об'єднують близько 50 родів і понад 350 видів.[1]

Примітки ред.

  1. (рос.) Н. Б. Ананьева Филогения и биогеография агамовых ящериц (AGAMIDAE, ACRODONTA, LACERTILIA, REPTILIA): обзор концепций и результатов исследований // в сб. Вопросы герпетологии. Материалы Третьего съезда Герпетологического общества им. А. М. Никольского, СПб: 2008. 468 с. ISBN 978-5-98092-021-0

Література ред.

  1. Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Посилання ред.