А́вторське свідо́цтво — документ, що засвідчує юридичне право автора. Найбільшого розповсюдження набуло у СРСР.

Автори, які працюють на підприємствах, у науково-дослідних установах та інших організаціях, подавали заявки на одержання авторського свідоцтва, як правило, через підприємство чи організацію, де вони працюють. У випадках, коли робота здійснена в порядку виконання службового завдання, керівники підприємств і організацій оформляли заявки на видачу авторського свідоцтва на ім'я підприємства (організації) із зазначенням автора (авторів). Якщо винахід є результатом колективної творчості і при цьому неможливо встановити авторство окремих осіб, авторське свідоцтво видавалося на ім'я того підприємства (організації), де працює автор. За автором зберігалися повні особисті й майнові права, а також пільги (право авторства, право на присвоєння імені автора, права на першочергове здобуття посад наукових працівників за своїм фахом тощо).

В Україні авторське свідоцтво, видавав Комітет у справах винаходів та відкриттів при Кабінеті Міністрів України.

Нині авторське свідоцтво замінене патентом на винахід та корисну модель.

Див. також ред.

Джерела ред.

  • Сусліков Л. М., Дьордяй В. С. Патентознавство. Навчальний посібник. — Київ: Центр навчальної літератури, 2005. — 232 с.
  • Андрощук Г. А., Работягова Л. И. Патентное право: правовая охрана изобретений: Учеб. пособие. — 2-е изд., перераб. и доп. — К.: МАУП, 2001. — 232 с.
  • Патентоведение: Учебник для вузов За ред. к.е.н. Паладія М. В. — К.: ТОВ «Альфа-ПІК», 2004. — 56 с.