Абстрактне синтаксичне дерево

Абстрактне синтаксичне дерево (англ. Abstract syntax tree) (АСД)  в інформатиці — це скінченна множина, позначене і орієнтоване дерево, в якому внутрішні вершини співставлені з відповідними операторами мови програмування, а листя з відповідними операндами. Синтаксичні дерева використовуються в парсерах для проміжного представлення програми між деревом розбору (конкретним синтаксичним деревом) і структурою даних, яка потім використовується як внутрішнє представлення компілятора або інтерпретатора комп'ютерної програми для оптимізації і генерації коду. Можливі варіанти подібних структур описуються абстрактним синтаксисом.

Відмінність від дерева розбору ред.

Синтакси́чне де́рево (також називається «конкретним синтаксичним деревом» або «деревом розбору») виводу слова ω у граматиці G — це впорядковане дерево, корінь котрого позначено аксіомою, в проміжних вершинах знаходяться нетермінали, а на кроні — термінали.[1]

АСД відрізняється від дерева розбору тим, що в ньому відсутні вузли і ребра для тих синтаксичних правил, що не впливають на семантику програми. Класичним прикладом такої відсутності є групувальні дужки через те, що в АСД групування задається структурою дерева. Для мови, яка описується контекстно-вільною граматикою, якими є майже всі мови програмування, створення абстрактного дерева в синтаксичному аналізаторі є тривіальним завданням. Більшість правил в граматиці створюють нову вершину, а символи в правилі стають ребрами. Правила, які нічого не привносять в АСД, такі як правила групування, просто заміняються в вершині одним з своїх символів. Крім того, аналізатор може створити повне дерево розбору і після цього пройтися по ньому, видаляючи вузли і ребра, які не використовуються в абстрактному синтаксисі, щоб створити АСД.

Примітки ред.

  1. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ До лабораторного практикуму побудови мовних процесорів з дисципліни «Системне програмування» (PDF). Факультет кібернетики КНУ ім. Тараса Шевченка, Кафедра теорії та технології програмування. 2013. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 10 жовтня 2015.

Посилання ред.