Абон
Абон — страва індонезійської кухні, що являє собою дрібні, зазвичай пластівцеподібні шматочки м'яса, курятини, риби, морепродуктів або, в окремих випадках, деяких продуктів рослинного походження, обсмажені в олії зі спеціями з додаванням кокосового молока. Найчастіше сировиною для нього слугує яловичина, в християнських районах країни для цього використовують також свинину.
 Абон з яловичини | |
| Тип | закуска |
|---|---|
| Походження | кухня Південно-Східної Азії |
| Необхідні компоненти | М'ясо, курятина, риба або морепродукти, кокосове молоко, спеції |
| Зазвичай використовувані компоненти | Гриби, темпе, цибуля, соєвий соус, пальмовий цукор, креветкова паста |
Може бути легкою закускою, однак частіше використовується як додатковий інгредієнт або гарнір до інших страв — вареного рису, бубур-аям, насі-горенг, локшини, омлету, а також як начинка для випічки або для арем-арем.
Виготовляється як у домашніх умовах, так і промисловим способом. Страва популярна в різних регіонах Індонезії, однак найбільш помітну роль відіграє в кухні яванців.
Походження та поширення ред.
Абон є індонезійською версією страви, що існує у багатьох східних кухнях під різними національними найменуваннями. У його рецепті простежується безсумнівний вплив китайської кухні, в якій аналогічна страва фігурує під назвою жоусу (кит. 肉酥, піньїнь: ròusū , акад. жоусу, буквально — «розсипчасте м'ясо»). Проте, в силу того, що приготування абона практикується індонезійцями з вельми давнього часу, ця страва зазвичай сприймається ними як власна, споконвічна. Додатковим фактором «самобутності» індонезійського абона є певні нюанси рецепта: якщо технологія його приготування фактично ідентична китайській, то набір використовуваних спецій істотно відрізняється. Крім того, якщо для китайської кухні продукти при обсмажуванні подібної страви присмачуються виключно соєвим соусом, то у індонезійців для цієї мети використовується кокосове молоко, а соєвий соус лише іноді додається в якості однієї з приправ [1].
Абон є звичною стравою в багатьох регіонах Індонезії, включаючи Північну і Південну Суматру, Балі, Північний Сулавесі. Однак найбільш значну роль він відіграє в кухні найчисленнішого народу країни — яванців, які компактно проживають в провінціях Центральна та Східна Ява і дисперсно — на багатьох інших територіях [2].
Подача та вживання ред.
Абон може подаватися як легка закуска — на зразок чипсів, однак основне його призначення — служити додатковим інгредієнтом або гарніром інших страв. Особливо часто абон посипають варений рис, або ж його додають в страви, основу яких складає рис, наприклад, в бубур-аям, насі-горенг, а також в арем-арем — як начинку. Нерідко він входить до складу тумпенгу — церемоніальної страви, що представляє собою гостру піраміду вареного рису, оточену різноманітними гарнірами. Абон також присмачують локшину, омлети, деякі супи й овочеві страви[3] [4] [5][6] [7].
Іноді абон служить начинкою або одним з компонентів начинки до деяких видів випічки. Так, у східнояванському Маланзі абон прийнято начинити плоскі напівкруглі пиріжки з маніоковим борошном, а одним з кулінарних спеціалітетів Центрального Калімантан є пироги з кукурудзяно — бататового тіста з начинкою з м'ясного абона [8], які формою нагадують гусячу тушку і названі, відповідно, «гусячими пирогами» (бандж. wadai burung angsa) [4].
Примітки ред.
- ↑ Lisdiana Fachruddin, 1997, с. 26.
- ↑ Lisdiana Fachruddin, 1997, с. 12-13.
- ↑ Produk Abon Jamur Kian Menjamur (індонез.). Kompas. 5 лютого 2017. Архів оригіналу за 28 лютого 2020. Процитовано 28 лютого 2020.
- ↑ а б Suryatini N. Ganie, 2013, с. 774.
- ↑ Carla Maharani, 2013, с. 31.
- ↑ Nikmatnya Bubur Ayam 'Bu Ida' Resep Dua Generasi (індонез.). Detik. 29 жовтня 2013. Архів оригіналу за 27 лютого 2020. Процитовано 27 лютого 2020.
- ↑ Dapur Alma, 2013, с. 45.
- ↑ Suryatini N. Ganie, 2013, с. 536.