Абакумов Єгор Трохимович

Єго́р Трохи́мович Абаку́мов (нар. 1895(1895), містечко Юзівка, тепер Донецьк — 30 жовтня 1953, Москва) — радянський діяч вугільної промисловості, учасник встановлення радянської влади у м. Донецьку, керуючий Рутченківської рудоуправлінням, заступник міністра вугільної промисловості СРСР[1]. Депутат Верховної Ради СРСР 1—2-го скликань.

Абакумов Єгор Трохимович
Народився 20 лютого (4 березня) 1895
Юзівка, Бахмутський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер 30 жовтня 1953(1953-10-30) (58 років)
Москва, СРСР
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність вугільна промисловість
Alma mater Московський державний гірничий університет (1930)
Знання мов російська
Посада депутат Верховної ради СРСР[d] і депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія КПРС
Батько Абакумов Трохим
Нагороди Орден ЛенінаОрден ЛенінаОрден ЛенінаОрден ЛенінаОрден Трудового Червоного ПрапораОрден Трудового Червоного ПрапораОрден Трудового Червоного ПрапораОрден «Знак Пошани»Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»Медаль «У пам'ять 800-річчя Москви»Сталінська премія
Звання гірничий генеральний директор І-го рангу

Біографія ред.

Народився в родині шахтаря. Трудову діяльність розпочав у дванадцятирічному віці робітником на вугільних шахтах Донбасу.

Брав участь у громадянській війні на території Донбасу, воював проти білогвардійських військ.

Член РКП(б) з 1918 року.

З 1920 року — на керівній роботі у вугільній промисловості в Рутченковому (Донбас). Був керуючим Будьоннівського рудоуправління на Донбасі.

Без відриву від виробництва вступив до Московської гірничої академії, після її поділу на шість вузів в 1930 році закінчив Московський державний гірничий інститут.

З 14 травня 1932 року — начальник Сталінського вугільного тресту.

Працював на будівництві Московського метрополітену: з 1933 року — 1-й заступник начальника, в 19351939 роках — начальник «Метробуду».

Один з авторів ряду нових методів роботи: прискорення проведення підготовчих виробок на крутому падінні і на горизонтальних пластах, методів проходки стовбурів шахт і тунелів метро, багатошарової врубово-відбійно-навантажувальної машини (гірського комбайна) та інших.

У 1938—1947 роках — начальник Головшахтобуду.

З 1939 року на керівній роботі в Наркоматі (Міністерстві) вугільної промисловості: з жовтня 1939 по 1946 рік — заступник наркома вугільної промисловості СРСР із будівництва, 1-й заступник наркома вугільної промисловості СРСР, з 1946 по 1947 рік— 1-й заступник міністра вугільної промисловості східних районів СРСР.

Під час війни керував розробкою заходів щодо збільшення видобутку коксівного вугілля в Кузбасі і Караганді, після війни — відновленням шахт Донбасу.

З 1947 року — на керівній роботі в Раді Міністрів СРСР. Працював у сфері механізації важких і трудомістких робіт та впровадженні нової техніки в народне господарство.

У 1953 році — голова технічної ради Міністерства вугільної промисловості СРСР.

Похований на Новодівичому кладовищі.

Його ім'ям у 1964 році названа вулиця в Москві, шахта і селище Абакумова у місті Донецьку Української РСР.

У ході декомунізації 2015—2016 років ім'я Абакумова потрапило до списку осіб, що підпадають під закон про декомунізацію[1].

Звання ред.

  • Гірничий генеральний директор І-го рангу

Нагороди ред.

Примітки ред.

  1. а б Список осіб, які підпадають під закон про декомунізацію | Офіційний вебсайт УІНП. old.uinp.gov.ua. Архів оригіналу за 16 вересня 2021. Процитовано 1 жовтня 2020. 

Література ред.